Відповідно до Закону України від 12.07.2018 №2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особами, зниклими за особливих обставин, визнають тих, хто зник під час збройного конфлікту, воєнних дій, тимчасової окупації, або у разі надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
З моменту внесення даних про таку особу до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти, можна встановити опіку над її майном у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України. Це дозволяє забезпечити належне управління майном та виконання фінансових зобов’язань з його рахунку, а також гарантує захист прав осіб, які мають майновий інтерес щодо цього майна.
Нотаріус, який розглядає заяву про встановлення опіки, проводить опис майна, встановлює останнє місце проживання зниклої особи або, за відсутності такої інформації, визначає місце розташування нерухомості чи основної частини рухомого майна. За даними, зазначеними у Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус має враховувати документи, що підтверджують родинні зв’язки або інші форми зацікавленості заявника, зокрема – свідоцтва про народження, документи про шлюб або інші докази, які свідчать про наявність майнової залежності.
Також до заяви про встановлення опіки обов’язково додаються витяги з реєстру осіб, зниклих безвісти, документи, що посвідчують право власності на майно, а також підтвердження проживання (витяги з реєстру територіальної громади або відповідні довідки).
Після проведення опису та визначення суб’єкта, нотаріус складає акт опису майна, який разом зі свідоцтвом про призначення опікуна над майном становить офіційний документ, що видається заявнику. Цей документ вноситься до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти для запобігання подальшому встановленню опіки над майном у випадках, коли зникла особа з’явиться або змінить свій правовий статус (наприклад, буде оголошена померлою).
Джерело: Міністерство внутрішніх справ
