Оксана Головатенко
Приватний нотаріус київського міського нотаріального округу
Кандидат юридичних наук, медіатор.
ГО Аграрний союз України: http://www.auu.org.ua/uk/web/
Була запрошена як спікер на захід, організований Громадською спілкою «Аграрний союз України».
У найближчий період Реєстр збитків для України (RD4U) планує розпочати прийом перших заяв від юридичних осіб.
Під час заходу обговорили з учасниками питання функціонування Міжнародного реєстру збитків, завданих внаслідок збройної агресії, порядок фіксації та подання інформації про втрати агровиробників, а також перспективи запуску міжнародного компенсаційного механізму.
У процесі спілкування з аграріями було піднято багато питань практичного, технічного та документального характеру, які виникають під час фіксації збитків, оформлення документів і формування доказової бази.
Аграрний сектор – одне з найболючіших питань для країни.
Окрім професійних і процедурних питань, я почула багато особистих історій — про втрати, евакуацію, боротьбу за виживання, мужність, стійкість і героїзм українських аграріїв.
За цими цифрами та аналітикою стоять люди. Життя. Реальні долі.
Масштаб удару по аграрному сектору станом на зараз складно оцінити в повній мірі.
Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року спричинило комплексний і довготривалий удар по аграрному сектору України – ключовому сегменту національної економіки, що формує значну частину ВВП та експортного потенціалу держави.
Масштаби збитків агросектору вимірюються десятками мільярдів доларів США.
Ці оцінки охоплюють:
– фізичні збитки виробничих активів;
– падіння обсягів виробництва;
– логістичні втрати;
– зростання витрат на виробництво;
– наслідки експортних обмежень і цінових шоків та ін.
Відсутність єдиного реєстру «постраждалих аграріїв» означає, що масштаб впливу оцінюється не через кількість суб’єктів, а через damages, losses і needs, що й закладено в методологію RDNA.
За оцінкою RDNA4, підготовленою Урядом України спільно зі Світовим банком, ООН та Європейською Комісією: (звертаю увагу, що ця аналітика лише на кінець 2024 року.)
– прямі збитки аграрного сектору — 11,2 млрд дол. США;
– непрямі економічні втрати — 72,7 млрд дол. США;
– потреби у відновленні – понад 55 млрд дол. США.
За даними KSE Agrocenter (секторна частина RDNA3):
– загальні прямі збитки активів агросектору – 10,3 млрд дол. США;
– втрати сільськогосподарської техніки та обладнання – 5,8 млрд дол. США, що становить 56,7% усіх прямих збитків;
– орієнтовно 181 000 одиниць агротехніки та обладнання пошкоджено або знищено.
Оцінки KSE / World Bank у профільному огляді показують, що:
– damages включають техніку, склади та елеватори, втрачені запаси й вхідні ресурси, багаторічні насадження, тваринництво;
– losses – це недоотриманий дохід, падіння виробництва, зростання собівартості та експортні збої.
Земля залишається базовим активом аграрного сектору, однак значна частина площ:
– недоступна через окупацію;
– перебуває в зоні бойових дій;
– забруднена мінами та вибухонебезпечними предметами.
Станом на 31 грудня 2024 року близько 21% сільськогосподарських угідь перебували на територіях поза контролем Уряду України (дані RDNA4).
Мінна та UXO-контамінація.
Близько 139 000 км² території України потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами (оцінка по території країни загалом).
За даними FAO:
– 18% рослинницьких підприємств по країні повідомили про мінне або UXO-забруднення полів;
– 38% – у прифронтових областях;
– 94% — у Херсонській області.
Це формує довгострокові ризики для безпеки праці, собівартості виробництва та темпів відновлення.
Операційні та економічні шоки.
За даними FAO, у 2024 році:
– відключення електроенергії вплинули на 81% агропідприємств по країні;
– у прифронтових регіонах – на 88% підприємств (дані за останні 3 місяці 2024 року).
Ця аналітика не включає вплив масованих блекаутів і тривалих відключень електроенергії, що посилилися з початку 2026 року. Складно навіть уявити ці цифри станом на сьогодні.
Війна впливає на аграріїв через поєднання кількох каналів:
– активи → знищення / недоступність → падіння виробництва;
– логістика та експорт → здорожчання → втрати доходу навіть за наявності врожаю;
– собівартість → дорожчі ресурси й фінанси → менше інвестицій;
– безпека і кадри → мінування, мобілізація, міграція → дефіцит робочої сили;
– довгий хвіст наслідків → багаторічні насадження, деградація ґрунтів, зрошення Півдня.
За відсутності єдиного реєстру постраждалих аграріїв методологія RDNA (damages, losses, needs) залишається найбільш коректним інструментом оцінки масштабу та глибини впливу війни на аграрний сектор України.
Ключове щодо формування доказової бази: абсолютно “залізного” універсального документа, який замінює доступ до поля/експертизу/офіційний акт, часто не існує. Працює логіка сукупності доказів + причинно-наслідковий зв’язок + структурований пакет.
Це узгоджується з підходом RD4U: заявник подає цифрові докази, включно з “що/де/коли /чому”, підтвердженням права, фактів, матиме можливість доповнювати заяву через Дію.
Дія міжнародного механізму у просторі та часі:
-Вся територія України у межах міжнародно визнаних кордонів.
– За збитки, втрати, шкоду, які завдані починаючи з 24 лютого 2022 року.
Класифікація напрямків для подачі заяв:
Недоступність землі – чи реальний механізм доведення?
Реальність: так, але не одним документом, а комбінацією.
Що реально працює:
– підтвердження прав на землю (оренда/власність/кадастрові дані) + докази локації/періоду недоступності (карти/повідомлення органів, супутникові знімки, фото/відео з геомітками, акти обстеження за наявності, листи/довідки органів місцевого самоврядування, ДСНС/військових адміністрацій якщо видаються).
Дієвість: висока в банках/донорах/аудиті, помірна для майбутньої компенсації, але саме такий “пакет сукупних доказів” є практично єдиним шляхом, коли доступ фізично неможливий.
Критичний ризик: відсутність фіксації періоду (з якого по який час поле недоступне) і відсутність “прив’язки” до конкретної ділянки (кадастр/контур).
Шкода ґрунтам – чи реально довести?
Реальність: частково. Це одна з найскладніших категорій.
Що реально дієве:
– первинна фіксація (фото/відео, геолокація, дата, опис події) – робиться одразу;
– відкладена експертиза (агрохімічні аналізи, лабораторні дослідження, експертні висновки) – робиться, коли доступ/безпека дозволяють;
– збереження агротехнічних даних “до” (карти врожайності, аналізи ґрунту, сівозміна) для порівняння.
Дієвість:
- для оперативних програм підтримки – середня;
– для судових/компенсаційних історій – потенційно висока, але тільки якщо потім з’являється експертний блок.
Критичний ризик: якщо немає первинної фіксації “зараз”, потім експертам часто нема від чого відштовхнутися.
Знищення техніки/складів – чи працює “ретроспективне відновлення документів”?
Реальність: так, це один з найпрактичніших і найдієвіших напрямів.
Що реально працює:
– відновлення права/обліку: договори купівлі/лізингу, інвентарні картки, бухгалтерський облік, страхові поліси, кредитні договори;
– ідентифікація: серійні/інвентарні номери (якщо є), марка/модель/рік;
– доказ події: фото/відео, геолокація, свідки, акти (навіть складені після факту), довідки/повідомлення про обстріл/пожежу тощо.
Дієвість: висока, бо це “тверді” активи з документами.
Дані про масштаб втрат техніки (включно з оцінкою 181 тис. одиниць та $5.8 млрд) підтверджуються KSE Agrocenter/RDNA3.
Критичний ризик: відсутність прив’язки “ця одиниця техніки = цей власник = це місце = ця подія”.
Єдине досьє збитків – чи не бюрократія заради бюрократії?
Реальність: це практично найдієвіший управлінський механізм, бо:
– зменшує хаос доказів,
– дозволяє швидко готувати пакети під різні запити (RD4U/донори/банки/страховики),
– підсилює внутрішній контроль і аудит.
Дієвість: дуже висока в реальних процесах.
Критичний ризик: якщо “досьє” без логіки причинно-наслідкового зв’язку, тоді це просто папка файлів.
Непрямі втрати (losses) – чи реально довести “втрачений дохід/здорожчання”?
Реальність: так, але це завжди найбільш дискусійна частина.
Що реально працює:
– фінансова звітність і порівняння періодів “до/після”;
– контракти/інвойси/листи про перенесення поставок, відмови, штрафи;
– підтвердження росту витрат: тарифи логістики, паливо, генерація, добрива, кредити;
– пояснення причинного зв’язку.
Дієвість:
– для донорів/банків/аудиту — висока;
– для компенсаційного механізму – залежить від правил категорії, але методологічно це визнається як “losses” у RDNA.
Критичний ризик: “загальні слова” без бухгалтерського треку і контрактних слідів.
Фіксувати зараз – адаптувати потім – чи не ризик зробити даремну роботу?
Реальність: це правильна стратегія. RD4U прямо передбачає, що:
- подаються цифрові докази,
- заяву можна доповнювати/уточнювати.
Дієвість: висока, бо втрата часу = втрата доказів.
Критичний ризик: фіксація без структури і без доказів права/ідентифікації об’єктів.
Практичний висновок:
Найбільш дієве в реальності:
– «досьє збитків» (структура + причинний зв’язок),
– документування техніки/інфраструктури (тверді активи),
– збір доказів права та ідентифікації.
Найскладніше, але можливе:
– ґрунти/земля (потребує первинної фіксації зараз + експертного блоку потім),
– непрямі втрати (потребують фінансових і контрактних доказів).
Найважливіша правка до механізмів:
Замість “акта/довідки як універсального рішення” – ставити підхід “сукупність доказів” + “зшивка” в логічний ланцюг (що сталося → де/коли → чому це наслідок агресії → що саме втрачено → як пораховано).
Юридичні та практичні питання фіксації збитків і формування доказів: що реально працює і на що варто зважати аграріям.
У процесі фіксації збитків, завданих війною, аграрії стикаються не лише з фізичними втратами, а й із серйозними юридичними та процедурними труднощами.
Важливо одразу розуміти: не існує одного “ідеального” документа, який автоматично підтвердить збитки та гарантує компенсацію. У реальних умовах працює інший підхід – сукупність доказів, логічно пов’язаних між собою, які разом підтверджують факт шкоди.
Саме такий підхід закладено і в логіку міжнародних оцінок, і в механізми, що готуються до запуску, зокрема в рамках Реєстр збитків для України (RD4U).
Недоступність земель: як довести, що поле фактично втрачено або не може оброблятися.
Одна з найчастіших і найболючіших проблем – ситуація, коли аграрій не може фізично зайти на поле через окупацію, бойові дії або мінування, але при цьому не має “офіційної довідки”, яка б це прямо підтверджувала.
У реальності універсального документа, який би засвідчував недоступність земельної ділянки, часто не існує або його неможливо отримати оперативно. Проте це не означає, що такі втрати неможливо довести.
Реально працює підхід накопичення та поєднання доказів, зокрема:
– документи, що підтверджують право користування або власності на землю (договори оренди, витяги з кадастру);
– карти бойових дій, зони окупації або мінування;
– супутникові знімки;
– фото – та відеофіксація з датою і геолокацією;
– повідомлення або листи від місцевих органів влади, військових адміністрацій, ДСНС (навіть інформаційного характеру);
– акти обстеження, якщо вони складалися, навіть у спрощеній формі.
Критично важливо фіксувати не лише факт недоступності, а й період, протягом якого ділянка не могла використовуватися. Саме часовий вимір часто стає ключовим для підтвердження втрат доходу та неможливості виконання зобов’язань.
Пошкодження ґрунтів і землі: одна з найскладніших, але не безнадійних категорій.
Шкода ґрунтам – це той вид втрат, який найчастіше або взагалі не фіксується, або фіксується неналежно. Причина проста: аграрії або не мають доступу до поля, або не розуміють, як саме документувати такі пошкодження, щоб це мало юридичну цінність.
У реальності діє поетапний підхід:
– первинна фіксація одразу після події або при першій можливості (фото, відео, геолокація, опис характеру пошкоджень – вирви, уламки, забруднення);
– відкладена експертиза – агрохімічні аналізи, лабораторні дослідження, експертні висновки, які проводяться пізніше, коли доступ і безпекова ситуація це дозволяють;
збереження даних “до війни” (карти полів, аналізи ґрунтів, врожайність), які дозволяють провести порівняння.
Навіть якщо повноцінну експертизу неможливо зробити одразу, первинна фіксація має вирішальне значення. Без неї надалі буде складно довести, що саме бойові дії стали причиною деградації або втрати продуктивності землі.
Знищення техніки, складів і інфраструктури: що робити, якщо документи частково втрачені
Втрати техніки, елеваторів, складів і запасів є одними з наймасовіших, але водночас – одними з найбільш придатних до доведення, якщо підійти до цього системно.
Навіть якщо первинні документи були втрачені або знищені, у багатьох випадках можливе їх ретроспективне відновлення:
– через бухгалтерський облік;
– договори купівлі, лізингу або кредитування;
– страхові поліси;
– інвентарні описи;
– банківські документи.
Юридичну цінність мають також:
– фото- та відеофіксація місця знищення;
– залишки або уламки техніки;
– свідчення працівників;
– акти, складені після факту знищення.
Ключове – прив’язати кожен об’єкт до конкретного власника, місця і події. Саме ця “зв’язка” робить втрату не абстрактною, а юридично значущою.
Відсутність єдиного стандарту доказів: як уникнути хаосу.
Поширена проблема – докази є, але вони розпорошені: щось у телефоні, щось у бухгалтера, щось у пошті, щось втрачено. У результаті аграрій має реальні збитки, але не має структурованого пакета, який можна подати банку, донору або компенсаційному органу.
Практичне рішення – створення єдиного “досьє збитків” на рівні господарства.
У ньому:
– окремо виділяються блоки: земля, техніка, інфраструктура, доходи;
– по кожному блоку збираються всі наявні докази;
– формується логічний ланцюг: що сталося → де і коли → чому це наслідок війни → що саме втрачено → як це оцінюється.
Такий підхід не є зайвою бюрократією – він значно підвищує шанси того, що збитки будуть визнані.
Непрямі втрати: як доводити те, що “не видно фізично”.
Непрямі втрати – втрата доходу, здорожчання логістики, електроенергії, палива, зірвані контракти – часто ігноруються, хоча саме вони складають найбільшу частину загального удару по аграрному бізнесу.
Реально працюють такі інструменти:
– фінансова звітність із порівнянням періодів “до” і “після”;
– контракти, інвойси, листування щодо перенесення або скасування поставок;
– документи, що підтверджують зростання витрат (логістика, генерація, кредити);
– чітке пояснення причинно-наслідкового зв’язку між воєнними подіями та фінансовими втратами.
Чи варто фіксувати збитки зараз, якщо механізми ще формуються.
Один із найпоширеніших страхів аграріїв – “а раптом це все не знадобиться”.
Практика показує протилежне: втрачені докази неможливо відновити, тоді як зібрані сьогодні матеріали можна адаптувати під будь-який механізм у майбутньому.
Фіксація збитків “на випередження” – це не марна робота, а інвестиція у можливість захисту своїх прав.
Фіксація збитків – це процес, а не одноразова дія. У реальних умовах працює не ідеальний документ, а системний підхід, заснований на сукупності доказів, логіці та причинно-наслідкових зв’язках. Саме такий підхід дає аграріям шанс бути почутими – у компенсаційних механізмах, у фінансових програмах і в процесах відновлення.
КОРОТКО: ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ АГРАРІЇВ У РОЗРІЗІ ФІКСАЦІЇ ЗБИТКІВ ТА ПОДАННЯ ЗАЯВ ДО RD4U
Фіксація збитків для подання заяви до Реєстру збитків для України (RD4U) є окремим юридичним процесом, який має власну логіку та вимоги. RD4U не є судом, але саме він формує юридично зафіксований масив даних, який у подальшому стане підставою для запуску міжнародних компенсаційних механізмів.
Ключовою помилкою аграріїв є очікування «ідеального пакета документів».
У межах RD4U працює логіка сукупності доказів, причинно-наслідкового зв’язку та поетапності подання.
Недоступність земельних ділянок.
Проблема: відсутність одного офіційного документа, який би підтверджував недоступність земельної ділянки через окупацію, бойові дії або мінування.
Ризик: не подача заяви означає відсутність фіксації шкоди у реєстрі.
Варіанти вирішення:
– подання правовстановлюючих документів (оренда, власність, емфітевзис);
– кадастрові номери, карти полів, координати;
– супутникові знімки;
– фото- та відеофіксація з геолокацією і датою;
– публічні дані про бойові дії або мінування;
– фіксація періоду недоступності.
Пошкодження ґрунтів.
Проблема: неможливість проведення експертиз через безпекові обмеження.
Ризик: втрата можливості довести шкоду активу.
Варіанти вирішення:
– первинна фіксація пошкоджень (фото, відео, геолокація);
– опис характеру шкоди (воронки, уламки, забруднення);
– зазначення у заяві, що експертиза буде проведена пізніше;
– подальше доповнення заяви результатами аналізів.
Знищення техніки та інфраструктури.
Проблема: втрата або неповнота документів.
Ризик: сумнів у ідентифікації об’єкта.
Варіанти вирішення:
– ретроспективне відновлення документів через бухгалтерію;
– договори купівлі, лізингу, кредитування;
– банківські документи;
– фото- та відеофіксація місця знищення;
– свідчення працівників;
– подання об’єкта з можливістю уточнення вартості.
Непрямі втрати (losses).
Проблема: страх, що економічні втрати не будуть прийняті.
Ризик: недооцінка реального масштабу шкоди.
Варіанти вирішення:
– фінансова звітність «до/після»;
– контракти, інвойси, листування про зрив поставок;
-підтвердження зростання витрат (логістика, енергія, кредити);
– пояснення причинно-наслідкового зв’язку.
Часовий фактор.
Проблема: очікування остаточних правил.
Ризик: втрата доказів.
Варіанти вирішення:
– подання заяви з наявними доказами;
– поетапне доповнення заяви;
системне ведення досьє збитків.
ВИСНОВОК
Фіксація збитків – це не разова дія, а процес.
RD4U є ключовою юридичною точкою фіксації шкоди.
Той, хто вже сьогодні формує доказову базу та подає структуровану заяву, формує сильну правову позицію для майбутніх компенсаційних механізмів.
