ЗВОРОТНА ВИМОГА СТРАХОВИКА АБО МТСБУ

В цій статті хочу зупинитись на юридичних питаннях, що можуть виникнути в житті кожного водія транспортного засобу. Мова буде йти про зворотні вимоги страхових компаній (страховиків) чи Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Зупинюсь саме на деяких ситуаціях, що пов’язані з обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На щастя, в Україні діє інститут страхування, метою якого є захист матеріальних інтересів як фізичних так і юридичних осіб від непередбачуваних ризиків. Взагалі, якщо дивитись більш глобально, інститут страхування несе в собі значно ширшу мету, а саме – забезпечення матеріального благополуччя і економічної безпеки суспільства загалом, що узгоджується з державною фінансово-правовою політикою. А від рівня розвитку страхового ринку в певній мірі залежить і рівень фінансової безпеки держави.

В останні роки в Україні спостерігається поступове, хоча й повільне, підвищення рівня страхової культури, також відбулись зміни на страховому ринку (новий регулятор, змінились вимоги до учасників ринку, значно зменшилась кількість страховиків на ринку і маємо зміни в законодавстві щодо певних видів страхування). Сьогодення показує, що страхові послуги в Україні стають більш якісними, незважаючи на воєнний стан, в якому перебуває країна.

З 2025 року набула чинності нова редакція Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страховим випадком, за згаданим Законом, є саме дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

Кожна ДТП несе різного роду наслідки для її учасників, як для відповідальної за спричинення події особи, так і для потерпілого. Для відповідальної особи, рано чи пізно постає питання відшкодування завданих нею збитків.

Якщо на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність учасників ДТП, або хоча б потерпілої особи, була застрахована, то процес відшкодування збитків заподіяних в ДТП, скоріш за все буде відбуватись за спеціальною процедурою, що встановлена чинним законодавством. Потерпілі можуть звернутись за виплатою до страховика чи МТСБУ, а останні після здійснення виплати можуть отримати право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки. То ж, за таких обставин збитки повністю чи частково будуть відшкодовуватись винуватцем ДТП не безпосередньо потерпілому, а страховику або МТСБУ на підставі їхньої вимоги.

Підстави для такої вимоги виникають саме після здійснення страхового відшкодування страховиком або після регламентної виплати МТСБУ.

Зупинюсь більш детально найпопулярніших випадках та як уникнути додаткових витрат.

Що ж таке зворотна вимога страховика чи МТСБУ?

Це право страхової компанії або МТСБУ після здійснення страхової чи регламентної виплати потерпілому, за встановлених законодавством обставин, вимагати від винуватця ДТП повернення виплачених коштів. Зокрема таке право передбачене ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Потрібно розділити поняття «страхова виплата» та «регламентна виплата». Страхові виплати здійснюють саме страхові компанії (страховики), регламентні виплати здійснює МТСБУ.

Зворотна вимога може бути пред’явлена саме у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв’язку з її здійсненням. Тобто така вимога не обов’язково має співпадати з розміром збитку, що завданий в результаті ДТП.

Якщо говорити про зворотні вимоги страхових компаній, то вичерпний перелік підстав для них зазначений в ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На практиці найбільш розповсюдженими підставами для зворотної вимоги страховика є:

• Спричинення водієм ДТП у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.
• Керування транспортним засобом без права на керування таким транспортним засобом;
• Самовільне залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди, до його оформлення працівниками поліції;
• Невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу встановленим вимогам.

Отже, після виплати страхового відшкодування потерпілим за полісом «цивілки», страхова компанія може пред’явити зворотну вимогу до свого клієнта.

Що стосується зворотних вимог МТСБУ, то самим розповсюдженим випадком, коли виникає підстава для них, є відсутність обов’язкового  страхування цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП. Вичерпний перелік підстав для зворотної вимоги МТСБУ зазначений в ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Однією з умов, коли потерпілому можна звернутись за виплатою до МТСБУ, є наявність на момент ДТП чинного полісу «цивілки» у нього (якщо мова йде про шкоду завдану в результаті пошкодження транспортного засобу).

На практиці, послідовність дій, що можуть призвести до зворотної вимоги, зазвичай наступна:

• Настання ДТП в якій завдано збитків (здоров’ю або майну);
• Наявність під час вчинення ДТП підстав, що можуть призвести до зворотної вимоги страховика чи МТСБУ (передбачені ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»);
• Звернення потерпілого до страхової компанії винуватця (до МТСБУ, у випадках передбачених чинним законодавством) з метою отримання виплати;
• Встановлення вини водія в ДТП або настання цивільно-правової відповідальності;
• Визначення розміру збитку та розміру страхового відшкодування страховиком (або регламентної виплати МТСБУ);
• Прийняття рішення про виплату та здійснення її страховиком чи МТСБУ;
• Перевірка страховиком чи МТСБУ підстав для зворотної вимоги згідно ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
• В разі наявності таких підстав, пред’явлення страховиком чи МТСБУ зворотної вимоги з метою стягнення виплачених коштів.

Щодо процедури стягнення коштів за зворотною вимогою, то страховик чи МТСБУ намагаються зазвичай врегулювати такі питання з винуватцем ДТП в досудовому порядку. Після цього вже можливий судовий позов та стадія виконавчого провадження.

То ж така процедура починається саме зі спроби досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідної вимоги засобами зв’язку.

Тут доречною буде порада для винуватців ДТП: не пропустити цю стадію врегулювання спору. А саме, не ігнорувати дзвінки чи листи страховика, або ж в ідеалі самостійно цікавитись в іншого учасника ДТП чи звертався він до страхової компанії чи МТСБУ з метою отримання виплати і якщо так, дізнаватись про хід процедури врегулювання збитку. Часто в страховиків та МТСБУ відсутні контактні дані (номер телефону, електронна адреса) винуватців і досудове врегулювання обмежується направленням письмової вимоги на поштову адресу. Як показує практика, іноді такі листи не вручаються адресату в силу різних обставин. Потім виникають випадки, коли вже на стадії судового процесу відповідачі дивуються чому до них пред’явили позов без спроби досудового врегулювання такого спору.

Звісно, винуватці ДТП мають враховувати, що будь-який позов, це додаткові витрати, такі як судовий збір, витрати на проведення різного роду судових експертиз чи витрати на професійну правничу допомогу. Додаткові витрати з’являються і на стадії виконавчого провадження.

Важливим моментом в досудовому врегулюванні спору є і той, що на цій стадії є більш ймовірним погодити зі страховиком чи МТСБУ вигідний для винуватця порядок відшкодування шкоди (розтермінування погашення боргу чи навіть знижка).

Тому доречним є не довести такий спір до судового позову, зекономивши при цьому кошти, час та різного роду хвилювання, що будуть пов’язані з цим.

Додатково хочу зупинитись на двох ситуаціях, що трапляються на практиці, при яких водії іноді вважають, що вони невинні в ДТП і не мають відшкодовувати збитки, а законодавство та судова практика, кажуть інше.

До таких випадків відносяться:

• закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення закрито за строками на підставі ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
• закриття кримінального провадження слідчим за відсутністю складу злочину у випадках, коли є потерпілі особи.

І в одному і в іншому випадку, настає підстава для відшкодування завданих матеріальних збитків в ДТП.

Розберемо кожен випадок окремо.

1. З правового аналізу ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Якщо в постанові суду відносно особи яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не містилося відомостей про те, що така особа не порушувала правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, то її вину не спростовано.

При ДТП законодавством не покладається на потерпілого обов`язок доказування вини водія у заподіянні шкоди. Саме на водія транспортного засобу покладений обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди. Варто підкреслити, що якщо особа, що притягається до адміністративної відповідальності не надасть доказу, який би спростував його вину у скоєнні ДТП, то він не може бути звільнений від відшкодування шкоди на підставі ст. 1166 Цивільного Кодексу України.

Закінчення строків накладання адміністративного стягнення не означає відсутність складу адміністративного правопорушення та відсутність вини водія у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП. Це підтверджується і судовою практикою, зокрема такої позиції дотримується Касаційний господарський суд у своїй постанові по справі № 927/623/18 від 16.04.2019 року, та Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.

Отже, якщо справу про адміністративне правопорушення відносно учасника ДТП буде закрито виключно на підставі сплину строків притягнення до адміністративної відповідальності, то збитки завдані в ДТП, повинні відшкодовуватись такою особою.

2. Що ж до іншої ситуації, коли кримінальне провадження закривається слідчим за відсутністю складу злочину у випадку завдання шкоди життю та здоров’ю потерпіло, потрібно враховувати наступне.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

То ж, в такому випадку Закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме водія довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини водія. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не звільняє водія від обов`язку доказування того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

З цього питання слід звернути увагу на висновки Верховного Суду у таких постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 (провадження № 61-69св21).

Отже, відсутність вини водія та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

В таких ситуаціях, до страховиків чи МТСБУ після здійснення страхових чи регламентних виплат може перейти право вимоги, яке потерпіла особа має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до відповідальної особи і такі вимоги будуть обґрунтованими.

В якості підсумку, заначу певні рекомендації водіям причетним до ДТП, що зможуть полегшити врегулювання спору зі страховиком чи МТСБУ (звісно якщо у людини є бажання його врегульовувати), або взагалі уникнути такого спору:

–        Слідкуйте за наявністю чинного полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (виключенням є особи, які звільнені від обов’язку страхувати свою відповідальність). Раджу додатково до полісу обов’язкового страхування, укладати договір про добровільне страхування цивільно-правової відповідальності, щоб ліміт відшкодування був більшим;

–        В разі наявності полісу, повідомляйте з місця ДТП страховика про подію і виконуйте його рекомендації;

–        Не залишайте місце ДТП без його оформлення працівниками поліції чи за допомогою європротоколу;

–        Будьте на зв’язку із потерпілим та страховою компанією чи МТСБУ щодо питання врегулювання збитку;

–        І як вже зазначав вище, давайте зворотній зв’язок страховику чи МТСБУ, якщо отримали зворотну вимогу, та намагайтесь врегулювати спір в досудовому порядку, щоб не допустити додаткових витрат в зв’язку з поданням позову.