5 травня відбулося чергове судове засідання у так званій «газовій справі», яка вже тривалий час залишається однією з найбільш затяжних у судовій практиці. І, схоже, навіть учасники процесу поступово звикають до її ритму — разом із системними затримками та повторюваними процесуальними дискусіями.
Засідання розпочалося із запізненням майже на 30 хвилин — ситуація, яка для цієї справи вже стала типовою. Більше того, частина учасників вже навіть не приходить на визначений час, орієнтуючись на фактичний початок слухання. У залі суду пролунало і риторичне запитання: навіщо призначати засідання на 9:30, якщо воно системно починається значно пізніше.
Розгляд розпочався з обговорення матеріалів тому 94. Виступ продовжив захисник Іщенко, який ще з попереднього засідання наполягає на недопустимості значної частини доказів. Його виступ був тривалим і детальним, однак у певний момент суд втрутився, звернувши увагу на надмірне перерахування документів замість формулювання чітких правових позицій. Головуюча неодноразово закликала захисника бути більш конкретним і уникати повторів. Попри це, виступ продовжився у схожому форматі, що знову викликало зауваження суду. Захисник визнав багатослівність, але наголосив на важливості згадування кожного документа. Загалом перша половина засідання була напрочуд спокійною та не відзначилась дискусіями.
Після цього було оголошено коротку перерву, бо вже відчувалось, що увага декого з учасників процесу вже розсіювалась. Проте пауза теж була цікавою, бо саме під час паузи пролунала репліка судді, яка швидко стала неформальним символом засідання: «аби ми змогли закінчити цю справу вироком, ми всі маємо бути безсмертними». Цю фразу учасники сприйняли з очевидною усмішкою, але й не без частки визнання реалій процесу.
Після перерви захисник продовжив виступ. Його клопотання підтримав обвинувачений, тоді як прокурор висловив заперечення, що й не дивно.
Подальший розвиток подій суттєво змінив тон засідання. Під час оголошення позиції суду один із обвинувачених перебив головуючу, що спричинило зауваження. Йшлося також про окреме клопотання щодо очевидної недопустимості доказів, яке, за словами суду, вже було розглянуте раніше. Суд дійшов висновку, що підстав повертатися до цього питання немає.
Однак обвинувачений Сергієнко наполягав на праві висловитися. Після надання слова його виступ переріс у доволі гостру дискусію: він повторював вже озвучені аргументи та словесно апелював судді, що, зі слів головуючої, виглядало як спроба «повчати суд». Між ними розпочалась справжня суперечка, розмова перейшла на доволі високі тони. Варто зазначити, що обвинувачений брав участь шляхом ВКЗ, тому сказав, що наміру перебивати суддю не мав, просто звук доходить з певною затримкою в часі. У результаті виступ було припинено, а самому обвинуваченому зроблено зауваження. Сергієнко, у свою чергу, просив зафіксувати, що суд обмежує його право на висловлення позиції. Зауважимо, що суддя вперше здавалась дуже роздратованою. Головуюча сказала, що його право на слово ніхто не порушує, проте він своєю поведінкою змушує її припинити його виступ. Також вона попередила, що якщо він не заспокоїться, вона буде змушена обмежити його можливість брати участь засідання шляхом вимкнення звуку саме для нього як для учасника процесу.
Захисник пана Сергієнко – адвокат Черевко – вчасно втрутився і попросив суддю таки прояснити, який же результат розгляду клопотання його підзахисного, адже подавати клопотання такий його право. Ситуацію частково таки врегулювало уточнення суду: клопотання обвинуваченого залишені без розгляду, оскільки питання вже було вирішене раніше із відмовою. Після цього напруга дещо знизилась.
Проте градус засідання понизився зовсім ненадовго. Бо слово взяла інша захисниця, і висловила окрему позицію, звернувши увагу на, на її думку, формальний підхід суду. Також вона зауважила, що вже не перше спостерігаються обмеження у виступах для учасників процесу, в тому числі захисників, що є порушенням гарантій діяльності адвокатів. Додатково вона підкреслила, що порушенням процесу є і проведення засідання за відсутності окремих захисників, з чим погодились і інші захисники. Вона підкреслила і той факт, що сторони захисту не повторюються, а лише формулюють свої аргументи, і висловлюватись в такій формі, як їм зручно – це законне право захисника. Здавалось, що після цих зауважень головуюча суддя остаточно «втомилась» від цього засідання.
У завершальній частині засідання суд перейшов до нового блоку матеріалів, що стосуються продажу газу. Однак і тут не обійшлося без нової дискусії між судом і захистом. Зрештою, тон розмови знизився, а один із учасників почав технічно пояснювати процес очищення газу, на чому засідання і завершилось.
Цього разу засідання продемонструвало цікаву динаміку: від відносно спокійного процесу до різкого загострення наприкінці. Поєднання тривалих виступів, повторюваних клопотань та процесуальних суперечок лише підсилює відчуття, що справа рухається вкрай повільно. І навіть іронічні зауваження суду вже не виглядають жартами — радше констатацією реальності, у якій строки розгляду стають дедалі менш прогнозованими.
