Українське законодавство передбачає особливий порядок укладення правочинів щодо нерухомого майна, якщо його власником є дитина. Такі обмеження спрямовані на захист прав та інтересів неповнолітніх, запобігаючи можливим зловживанням чи порушенням їхніх прав.
Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надало роз’яснення щодо основних аспектів правового регулювання цих питань.
Обмеження правочинів з нерухомістю дітей
Батьки або законні представники не можуть здійснювати певні операції з майном дитини без дозволу органів опіки та піклування. Це стосується:
- продажу, дарування чи обміну нерухомого майна;
- передачі майна в заставу чи оренду;
- відмови від майнових прав дитини.
Такі обмеження гарантують, що жоден правочин не призведе до погіршення житлових або майнових умов дитини.
Цивільна дієздатність дітей
Залежно від віку, українське законодавство передбачає різні рівні дієздатності:
- Малолітні діти (до 14 років) можуть укладати лише дрібні побутові угоди.
- Неповнолітні (від 14 до 18 років) можуть здійснювати інші правочини, але за згодою батьків або піклувальників.
Для продажу або іншого відчуження нерухомого майна неповнолітньому потрібен дозвіл органів опіки та письмова згода батьків.
Згода обох батьків
Якщо один із батьків укладає угоду щодо майна дитини, вважається, що другий дав мовчазну згоду. Однак для операцій із нерухомістю обов’язковою є нотаріально посвідчена письмова згода обох батьків.
У випадку, коли один з батьків тривалий час не бере участі у вихованні дитини (не менше шести місяців), правочини можуть бути здійснені без його дозволу.
Контроль з боку органів опіки та судовий захист
Органи опіки та піклування відіграють ключову роль у захисті прав дитини при укладенні угод із її майном. У разі порушень другий із батьків або сам орган опіки може звернутися до суду для визнання правочину недійсним.
Такі правові механізми забезпечують належний захист інтересів дітей та виключають можливість укладення угод, які можуть погіршити їхній майновий стан.
Джерело: Міністверство юстиції
