Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 902/122/24 (провадження № 12-15гс25) дійшла висновку, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30–50 метрів уздовж державного кордону України, які використовуються для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, належать до земель оборони та можуть перебувати виключно у державній власності.
Суть справи
Прокурор в інтересах держави (в особі обласної військової адміністрації) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним наказу Держгеокадастру в частині передачі земельних ділянок з державної у комунальну власність. Крім того, він просив скасувати державну реєстрацію відповідного права комунальної власності.
За даними позову, частина переданих ділянок розташована в межах прикордонної смуги, яка встановлена для забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України. Відповідно, прокурор вважав, що ці ділянки мають статус земель оборони і не можуть бути передані в комунальну власність.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, аргументуючи це тим, що факт розташування ділянки в межах прикордонної смуги не є достатнім доказом її належності до земель оборони.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
ВП ВС роз’яснила, що:
- Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, землі в межах прикордонної смуги шириною 30–50 метрів, які використовуються для інженерно-технічних, фортифікаційних споруд, прикордонних знаків, просік та іншої інфраструктури, є землями оборони.
- Такі земельні ділянки мають особливий правовий режим, визначений для забезпечення національної безпеки та оборони.
- Землі оборони не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність — вони можуть перебувати виключно у державній власності.
Таким чином, ділянки в межах 30–50-метрової прикордонної смуги, які фактично використовуються для інженерно-технічного облаштування державного кордону, не можуть бути відчужені або передані у власність територіальних громад.
Важлива умова: доказова база
Водночас суд наголосив, що визначальним є факт реального використання спірної земельної ділянки для потреб прикордонної інфраструктури. Прокурор зобов’язаний надати докази того, яка саме частина спірних ділянок накладається на 50-метрову смугу і підлягає віднесенню до земель оборони.
У разі відсутності таких доказів, правовий режим земельної ділянки як оборонної не може бути підтверджений.
Висновок
Земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги шириною 30–50 метрів і використовувані для потреб ДПСУ, належать до земель оборони з особливим режимом використання, що виключає їх передачу в комунальну чи приватну власність.
Водночас інші ділянки в межах прикордонної смуги, які не використовуються для розміщення інженерних об’єктів прикордонної інфраструктури, можуть бути у комунальній або приватній власності за умови відсутності обмежень.
Переглянути повний текст постанови
Джерело: Верховний Суд
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
