Міністерство юстиції України роз’яснило ключові аспекти спільної сумісної власності, яка передбачає право двох або більше осіб на майно без визначення часток кожного з них.
Відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України, спільною сумісною власністю є майно, набуте подружжям під час шлюбу, якщо інше не визначено договором або законом. Майно, отримане у спадок, у дарунок або придбане за особисті кошти одного з подружжя, не є спільною власністю. Також спільною сумісною власністю вважається майно, набуте членами сім’ї в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, якщо інше не встановлено договором. Крім того, спільна сумісна власність може виникати відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Співвласники спільно володіють і користуються майном, якщо інше не передбачено домовленістю. Розпорядження майном здійснюється лише за згодою всіх співвласників. Якщо правочин щодо спільного майна підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, згода всіх співвласників має бути оформлена письмово та нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Представництво може виникати на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи або інших підстав, встановлених законодавством. Представник не може вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, якщо це не передбачено законом.
Якщо один із співвласників вчинив правочин щодо спільного майна без необхідних повноважень, інший співвласник має право звернутися до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним.
Джерело: Міністерство юстиції
