Хмельницький апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування державної реєстрації права власності на частку житлового будинку.
Позов подала громадянка Д., яка стверджувала, що договір довічного утримання, укладений у 2017 році між громадянином П. та громадянкою Н., є недійсним через укладання його під впливом тяжкої хвороби П. після нападу невідомих осіб. Також позивачка зазначала, що проживала із громадянином П. однією сім’єю та брала участь у придбанні спірного майна.
У процесі розгляду справи правонаступником Д. став громадянин Л., який продовжив вимоги щодо визнання договору недійсним та скасування реєстрації права власності.
Суд першої інстанції задовольнив позов, визнавши договір фіктивним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України. Проте апеляційний суд скасував це рішення, вказавши на такі порушення:
- Позивач не довів, що сторони договору уклали його без наміру створити правові наслідки.
- Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінивши підстави позову, що суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
- Не надано належних доказів того, що тяжка обставина (хвороба) вплинула на волю громадянина П. при укладанні договору, як це вимагає стаття 233 Цивільного кодексу України.
- Відсутні докази невигідності умов договору для відчужувача або того, що за відсутності хвороби договір не був би укладений.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для визнання договору довічного утримання недійсним немає.
Джерело: Хмельницький апеляційний суд
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
