Ольга Панченко
Адвокат, член Комітету захисту прав адвокатів Ради адвокатів Одеської області
– Привіт, Артистко!
– Я вже думала Ви не прийдете…
– Як ти?
У слідчих кабінетах СІЗО вона почала говорити, що в неї нова співмешканка по камері, що я їла мало та не хропіла серед ночі, а ще зі мною було цікаво та вона дізналась багато чого нового. Наприклад, вона була впевнена, що «бальзаківський вік», це коли жінка вже така стара, що її потрібно «бальзамувати». «Ні, це жінка від 30 до 40 років, про це писав Оноре де Бальзак…», – відповідала я.
Пройшло лише декілька днів після мого звільнення з СІЗО, і я знов тут.
Вона була майже на 20 років молодша від мене, я називала її «Артистка», тому що коли вона щось розповідала, то це був справжній неймовірний театр одного актора! Словниковий запас в неї був не великий, однак артистичні здібності – безмежні! Одними рухами вона могла пояснити мені значення багатьох слів чи описати певні події краще, ніж у словниках.
Після одягнутого мені на голову мішку біля кабінету слідчого СБУ (так, в Україні це практикують) зі словами «Це для Вашої безпеки…», розповіді Артистки були першим за п’ять днів, що змусило мене відверто і щиро реготати.
Ймовірно, хтось думає, що мене «мордували у підвалах Гестапо». Ні, цього не було. Відношення конвою СБУ до мене було попереджувально-ввічливим, побиттів та мучень не було. Жодного грубого слова чи поведінки. Разом з тим, я пам’ятала, як протягом останніх 7 місяців я благала, щоб моїм підзахисним не одягали на голову ці мішки… особливо жінкам…, яких ми, захисники у справі, із урахування їхньої тендітної статури називаємо «маськами».
Моє виховання у «професорській родині» не дозволяло мені поводитись як «Артистка», хоча, при цьому, «кріпке слівце» я завжди полюбляла. Я по доброму заздрила її поведінці «без прикрас», вона могла собі це дозволити. Це із нами, адвокатами, наші процесуальні опоненти дуже часто грають без правил, при цьому вимагають від нас суворого дотримання закону та цих самих правил. В одному із судових рішень про продовження міри запобіжного заходу моїм підзахисним «маськам» суддя написав, що вони можуть «незаконно впливати на свідків». Цікаво, а законний вплив на свідків це як? Мабуть, коли сторона обвинувачення на них впливає?
Артистка була в СІЗО вже два роки. В неї застава в 100 000 гривень, однак, кошти на її внесення були відсутні. Вона стала моїм провідником у тюремному житті. Я записувала за нею (так, в мене є цілий словник «Артистки»), бо дізналась багато нових слів, наприклад, слово «угар» (це коли дуже безглуздо, тому смішно), слово «чумаход» (це людина-рознощик дезінформації), «решка» – решітка на вікні камери, «кормушка» – витвір у дверях тюремної камери, через який передають їжу.
Артистку вигнали із християнської православної церкви тому що вона ходила до «п’ятидесятників». «Не витримали конкуренції», – шуткувала я. Однак, «п’ятидесятники» мені відверто сподобались. На православну Пасху вони так задорно співали в СІЗО, що я, лежачі на «нарі» щиро дивувалась їхній витримці та музикальним здібностям.
– На прогулянку йдете? – «кормушка» моєї камери відчинилась і я побачила співробітника СІЗО чоловічої статі.
– «Ой», сказала я, та почала ховати розвішані на «решці» певні особисті речі, які там сушились, бо мотузки в СІЗО заборонені.
Прогулянкових двориків було багато. В деяких я не могла дотягнутись до брусів, в деяких були тренажери та навіть столи для пінг-погну. Я завжди намагалась дотягнутись до перекладин, а Артистка сиділа на лавці в позі «лотоса», палила та читала книгу. Іноді вона підходила до тренажерів та починала робити ті ж справи, що й я. Найбільш неймовірним було те, що при цьому вона продовжувала палити.
В день звільнення із СІЗО Артистка сказала мені, що буде вчити англійську (так, я запропонувала їй це, бо була впевнена, що я тут надовго).
– Все ж таки надумалась? – запитала я.
– Ну Ви ж казали, що в тій книжці про того чоловіка, який відсидів на острові 20 років (мова йшла про роман Дюма «Граф Монте-Крісто») його друг (мова йшла про аббата Фарію) йому сказав, що немає сенсу сісти в тюрму дураком, щоб дураком звідти вийти.
Роман я їй залишила, впевнена – вона його прочитає.
