Верховний Суд ухвалив, що рішення слідчого судді про передачу речових доказів на реалізацію, винесене на підставі п. 2 ч. 6 ст. 100 КПК України у кримінальному провадженні без повідомлення про підозру жодній особі, підлягає апеляційному оскарженню.
Суть справи полягала в тому, що слідчий суддя постановив ухвалу про скасування арешту на бурштин і дозвіл на його реалізацію через Державне сховище дорогоцінних металів і каміння. Представник особи, чию власність передано на реалізацію, намагався оскаржити це рішення, проте апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, посилаючись на ст. 309 КПК України, яка не містить прямої вказівки на можливість оскарження таких ухвал.
Верховний Суд, скасовуючи це рішення, наголосив, що право власності є конституційною гарантією, яка не може бути обмежена без належного судового захисту. Суд зауважив, що у справах, де особі ще не повідомлено про підозру, передача майна на реалізацію без можливості апеляційного перегляду створює ризики безповоротної втрати власності та суперечить принципам справедливості, пропорційності та правової визначеності.
Крім того, ВС підкреслив, що ухвали слідчого судді, які фактично спричиняють примусове відчуження майна, мають бути підконтрольні у правовому порядку. Ненадання особі можливості оскаржити такі дії знецінює гарантії, передбачені Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак Верховний Суд направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, зобов’язавши забезпечити розгляд скарги представника особи на ухвалу про реалізацію майна.
Джерело: Верховний Суд
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
