Конституція України та Сімейний кодекс зобов’язують батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а за наявності навчання — до 23 років, якщо батьки мають можливість надавати матеріальну допомогу. Виконання цього обов’язку може бути врегульоване добровільно або в судовому порядку. Якщо один із батьків не виконує своїх зобов’язань, інший має право звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів.
Суд визначає розмір аліментів у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Водночас враховуються стан здоров’я та матеріальне становище дитини й платника аліментів, наявність інших утриманців, майно, грошові кошти, витрати платника та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Батьки також можуть укласти нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів або про припинення аліментних зобов’язань у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. Такий договір може бути укладено за згодою органу опіки, а за участі дитини від 14 років — за її безпосередньої участі. При цьому обов’язок брати участь у додаткових витратах на дитину зберігається.
У разі несплати аліментів у добровільному порядку їх можна стягнути шляхом направлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця або на місце роботи боржника. Рішення суду підлягає виконанню з дня подання позову або заяви про видачу судового наказу.
Також Сімейний кодекс України передбачає право на зміну розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача, стану здоров’я чи в інших випадках. Усі аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, підлягають індексації відповідно до законодавства.
Джерело: Міністерство юстиції
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
