Ольга Панченко
Адвокат, член Комітету захисту прав адвокатів Ради адвокатів Одеської області
Після звільнення із Одеського СІЗО багато колег питались: «Як там?».
Скажу відверто – ніяк, таке ж життя, тільки «інше».
В цьому житті набагато більше побутових проблем, несвободи, однак – люди ті ж самі, тільки тимчасово позбавлені волі та певних прав.
Хтось може заперечити: «ні, вони ж злочинці, а тут, у «соціумі», інші люди!» – Такі ж самі, повірте. І я можу це довести.
Наприклад, американський серійний вбивця та ґвалтівник Тед Банді протягом багатьох років жив у цьому самому «соціумі» й нікому на думку не спадало, хто він є. Банді був доброчесним членом громади, навчався в університеті (доречі, на юридичному факультеті).
Серійний вбивця та педофіл Сергій Ткач, або «Павлоградський маніяк», навіть працював у радянській міліції! Якщо б у вас була можливість прочитати обвинувальний акт відносно Ткача, вам би було страшно ходити по вулицях. Так, декілька років тому я читала цей акт. Більше 100 епізодів вбивств, зґвалтувань жінок та дівчат. Із цим документом я ознайомилась не через «цікавість», а тому, що мені пощастило взяти невелику участь у науковому дослідженні щодо психологічного портрету серійного вбивці (https://lnvistnik.com.ua/ua/psyhologichnyj-portret-serijnogo-vbyvczi-ukrayinski-vcheni-stvoryly-unikalnu-monografiyu/).
Сподіваюсь, мені вдалось обґрунтувати свою думку?
Якщо ні, то подумайте: чи є принципова різниця між хлопцем, який вкрав гроші на ринку, та прокурором, слідчим, які вкрали частину життя людини, запевняючи, наприклад, слідчого суддю, що людина дійсно винна і там «таке…». Під час досудового розслідування цей прокурор та слідчий просили слідчого суддю «дайте нам час» (продовжіть строк досудового розслідування), «нам ще багато чого потрібно зробити», там «реальні злочинці», «ми доведемо»… А коли справу направили до суду, то з’ясувалось, що нічого той слідчий півроку не робив, а просто тягнув час, аби «домаринувати» людину в СІЗО задля того, щоб вона зізналась, в тому, що цей слідчий сам і вигадав. І зверніть увагу: ані того слідчого, ані прокурора сумління не мучить, а від наших підзахисних вони вимагають «щирого каяття».
Побутові проблеми. Так, їх дуже багато. Уявіть собі, що ви переїхали на нове місце проживання і у вас немає жодних речей, посуду, побутової хімії, продуктів, які ви звикли вживати. При цьому, придбати цього ви не можете – лише ваші знайомі чи родичі можуть вам надіслати (доречі, не реклама, однак з корисного – в українські СІЗО робить доставку «Нова Пошта»).
В повсякденному житті ви вільні обирати власне коло спілкування. Є багато людей, наприклад, подружніх пар, які вже давно не люблять один одного або навіть ненавидять, однак, продовжують жити разом. І це їх вільний вибір – страждати не зрозуміло для чого. А тут в вас такого вибору немає. Будете жити на 10 кв. м. із тим, з ким скажуть, і доведеться шукати спільну мову, бо немає вибору.
Страшилки з фільмів. У багатьох із нас існує уявлення, що в місцях позбавлення волі все, як у художніх фільмах із 2000-х. Особисто я цього не бачила: жодних побоїв, знущань, інше.
Розуміння. Можливо, я б розділила це на 2 параметри. Перше, якщо в вас немає їжі, в «камері» вас накормлять, поділяться, чим зможуть. Друге: в нашому сучасному суспільстві «суд громадської думки» дуже швидкий на розправу: зазвичай ніхто не розбирається – негідник і все! На мою думку, осуд – це велика проблема нашого соціуму. В СІЗО такого я не бачила. Хтось може заперечити – там усі невинні! Дійсно, за тиждень перебування я не бачила людину, яка б вважала себе винною, це так. Однак, я не бачила і осуду.
Нудьга. Так, це велика проблема. По суті, окрім телевізору (якщо вам його придбають та передадуть), книг та розмов із співкамерниками інших розваг немає. Якщо при СІЗО є релігійні організації – можна їх відвідати. Моя співкамерниця, наприклад, «вбивала час», в тому числі, шляхом сну.
Адвокати. Шановні колеги, ваші підзахисні дуже чекають, коли ви їх відвідаєте, повірте! Так, я знаю, що із ними складно, іноді навіть неможливо. Я знаю, що вони можуть говорити, що ви «нічого не зробили», що вони вже тут навчились самі себе захищати і краще за будь-якого адвоката. Разом з тим, зрозумійте, що погляд на світ та події із СІЗО – зовсім інший. Однак, незважаючи на все це, вони дуже чекають, коли ви прийдете в ті самі слідчі кабінети.
