Поняття «дискреція» активно застосовується в юридичній практиці, хоча його нормативне визначення в українському законодавстві відсутнє. У теорії часто вживається термін «адміністративний розсуд» — як форма інтелектуального процесу прийняття рішень органами управління чи правозастосування.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 визначають дискреційні повноваження як такі, що залишають суб’єкту деяку свободу вибору — діяти чи ні, і якщо діяти, то як саме. Вибір при цьому має ґрунтуватися на чинному законі та конкретних обставинах справи.
У судовій системі дискреція проявляється у свободі судді ухвалювати одне з кількох допустимих законом рішень. Така свобода не є необмеженою — її межі визначаються законом, принципами права, моралі та вимогами справедливості.
Судова дискреція — це не просто технічна реалізація норм, а й спосіб розвитку правозастосовної практики. Вона дозволяє враховувати індивідуальні обставини справи та забезпечує прийняття зважених, обґрунтованих і справедливих рішень, формуючи при цьому нову судову практику.
Джерело: Черкаський апеляційний суд
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
