Правова допомога в мінному полі: чому адвокати змушені відступити

Шановні друзі,

Громадська організація «Захист прав адвокатів України», яку я маю честь очолювати, вже понад пів року отримує численні звернення від адвокатів, які займаються військовою тематикою:

— мобілізація та відстрочки,

— бронювання,

— справи щодо виплат і забезпечення військових,

— звільнення зі служби за станом здоров’я,

— справи про незаконну мобілізацію.

Це ті напрямки, в яких громадяни найчастіше потребують правової допомоги. І водночас — ті, де адвокати опиняються під реальним прицілом держави.

Що відбувається насправді?

— затримання адвокатів;

— обшуки в офісах і помешканнях;

— психологічний тиск;

— погрози примусовою мобілізацією, навіть попри законні підстави для звільнення чи відстрочки;

— “виховні” бесіди з боку силових структур;

— заборона будь-якої публічної активності: консультацій, відео, постів у соцмережах;

— обіцянки “підозр”, “криміналу”, “позбавлення права на професію”.

І все це — лише за те, що адвокат виконує свій обов’язок. Захищає громадян. Стоїть на сторожі Конституції.

Маємо нові тривожні приклади:

• Прокурор під час судового засідання просто передав прізвища адвокатів до знайомих із ТЦК — за те, що виступи захисту звучали переконливіше за обвинувачення. Поки адвокати завершували виступ — представники ТЦК вже чекали їх біля суду. Це — новий тип процесуального знищення опонента.
• У Житомирі адвокату зламали ключицю.

• В іншому випадку адвокатка, яка намагалась пройти до ТЦК для надання допомоги, отримала удар в обличчя.

• Один із районних ТЦК направив звернення до СБУ, ДБР та Ради адвокатів з вимогою оголосити підозру низці адвокатів — за факт надання правової допомоги. Частина цих адвокатів просто передавали документи або перебували за межами установи. Їх і додали до списку.

Це вже не “тиск”. Це — демонтаж адвокатури. Спроба системного усунення незалежного голосу, який усе ще наважується вголос сказати: «Ви порушуєте Конституцію України».

Коли навіть допомагати — заборонено

Шановні друзі, всі ви добре знаєте, що я вже понад 10 років захищаю права адвокатів. Так от — уперше за ці роки я змушений сказати: ні в органів адвокатського самоврядування, ні в профільних комітетів сьогодні немає реальної стратегії, як зупинити цей каток. Як захистити адвокатів. Як не втратити професію. І тому — як голова адвокатського об’єднання, хочу сказати відверто: Ми відмовляємо у таких справах. Коли до нас звертаються з питань мобілізації, бронювання, виплат, комісування — ми не беремо їх. І я кажу це чесно.

Ще на початку повномасштабного вторгнення ми допомагали. Одного разу, через МВС, до нас звернулись матері загиблих бійців полку «Азов». Потрібно було встановити факт загибелі, отримати виплати. Ми взялися. І одразу отримали погрози: «Якщо будете захищати її надто ретельно — сядете самі». Після цього ми зробили вибір: відмовлятись від усіх подібних справ. Хтось скаже — страх. Я кажу — розум. І відповідальність перед тими клієнтами, яким ми ще можемо реально допомогти в інших сферах.

Бо сьогодні адвокат, який захищає військового — завтра сам може опинитись за ґратами. Не як захисник. А як “фігурант”.

Ми також чудово розуміємо, що на ці справи є попит. Люди готові платити — інколи навіть фантастичні гонорари. Але якщо хтось із колег, не зважаючи на всі ризики, готовий цим займатись — хоча б майте повне розуміння наслідків.

Порада: якщо вже беретеся за такі справи — завчасно підпишіть договори з адвокатами, які займаються кримінальними справами. Щоб у разі затримання, підозри, обшуку — у вас уже був хтось, хто захищатиме вас. І швидко. Бо в таких випадках ніхто не попереджає.

          Адвокатура — останній голос

Сьогодні адвокатура залишається єдиною інституцією, яка ще має сміливість сказати вголос: «Ні, це — неправомірно. Це порушує Конституцію». І саме тому нас так знищують. Не формально — фізично, процесуально, інформаційно. Тому я кажу: Це не офіційний страйк. Але це — адвокатський бойкот. Адвокатський спротив. Невидимий. Без транспарантів. Але — реальний. Бо інакше — не залишиться нікого, хто ще має право на слово.

Вибачте, громадяни України. Але поки правова допомога у сфері військової служби стала мінним полем — ми змушені тимчасово з нього відійти.

Бо мертві й заґратовані — не захищають.