Про професію, материнство і віру в справедливість: розмова з Євгенією Мнишенко

• Як Ви вирішили стати адвокаткою — це було покликання чи все ж сімейна традиція?

Відколи себе пам’ятаю, я завжди хотіла бути саме адвокатом або ветеринаром. Ветеринаром, тому що дуже любила тварин, а вдома завжди були собаки. З ветеринарією не склалось, її з мого серця витіснив поклик до адвокатури. Я мала позитивний приклад змалку, крізь все дитинство найкращий ідеал – це моя мама, адвокат, чудовий фахівець і прекрасна людина. Мама часто брала мене з собою на роботу, тоді ще це була юридична консультація, в м. Івано-Франківську. І там я почала дізнаватись про роботу з людьми, ставала свідком багатьох розмов і, відповідно, потяг до права та правознавства закладений ще змалку, посилювався ще більше і підкріплювався цікавістю. Тому я жодного разу не сумнівалась щодо вибору професії і пишаюсь бути адвокатом в кращих, ідеалістичних проявах цієї професії, пов’язаної з знанням законів та захистом прав людей.

• Чи відчували Ви тиск чи очікування з боку мами щодо вибору професії?

Звісно ні, більше того, потяг до правознавства мене настільки захопив, що я вирішила здобути ще одну юридичну освіту за кордоном, потім, повернувшись в Україну, одразу ж почала працювати за фахом. Мені дуже подобалась робота в судах і я постійно вчилась. Іноді на своїх помилках, іноді в ході підготовки до кожної справи окремо. Щодо тиску як такого, його ніколи не було. Була лише безумовна підтримка, доречні поради та фахові рекомендації від досвідченої колеги, подруги, наставниці – моєї мами. Погодьтесь, це ж чудово: мати поряд людину, яка безумовно і самовіддано за тебе вболіває, вірить у твій успіх і допомагає розвиватись у професії.

• Чи пригадуєте свою першу справу як адвокат? Які враження вона залишила?

Пам’ятаю наче це було сьогодні: в мене захоплювало дух і я навіть задихалась від нервування. Це була кримінальна справа у 2007 році в Бориспільському міськ районному суді за кваліфікацією по ст.149 КК України – торгівля людьми – я тоді представляла інтереси потерпілої. Я пам’ятаю, як я готувалась. В мене був величезний блокнот, і купа списаних аркушів адвокатського досьє. Пригадуєте, за старого КПК були часи, коли ознайомлюючись з матеріалами тоді ще кримінальних справ під час виконання вимог 218 КПК (стара редакція), ми виписували і переписували потрібні нам документи, нотували аркуші справ у томах.

У своєму зошиті я розписала всі питання всім свідкам та обвинуваченим, кожне виділила кольоровим маркером. А в суді вже настільки розгубилась від тих кольорів, що прийшлось збиратись, затамувавши подих. І в мене вийшло, саме та справа закінчилась за одне засідання і суд прийняв рішення на користь моєї довірительки (постановив вирок). Відчуття було дуже хороше, це додало неабиякої мотивації.

• Який у Вас досвід роботи у минулому Представником Уповноваженого Верховної Ради України в Івано – Франківській області? Чи були  для вас були певні напрямки роботи пріоритетними?

Це був чудовий досвід. Працюючи адвокатом з 2006 року, особливо у кримінальному процесі, я знала багато, але в обмеженій галузі. Робота Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дуже розширила мій досвід, горизонти і змусила подивитись на різні речі під іншим кутом. Я дуже вдячна за таку можливість, оскільки я багато чому навчилась, удосконалила свої навики і головне – зустріла хороших людей та вірних друзів. Мені справді пощастило стати частиною команди Дмитра Лубінця в напрямку захисту прав людини. Омбудсман згуртував навколо себе справжніх фахівців та знавців юридичної справи, відданих захисту прав людей спеціалістів. Це безцінний досвід, який навчив слухати, співчувати та вболівати за спільну справу, в яку я вірю всім серцем – захист прав кожного та кожної. Звісно, важко було спочатку переорієнтуватись на інші, крім кримінального процесу, напрямки і страшенно не вистачало роботи в судах, але згодом я отримувала задоволення від кожного поновленого права і пишалась тим внеском, який я могла зробити в загальну величезну працю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в контексті парламентського контролю за дотриманням конституційних прав людини. Я однозначно не можу применшувати пріоритетність жодного з напрямків роботи, мабуть почергово кожен ставав більш пріоритетним, в залежності від тих викликів з якими доводилось мати справу. Мені особисто був близьким напрямок національного превентивного механізму та права на справедливий суд, але я залюбки працювала і в інших напрямках.

• Наскільки Івано-Франківська область має специфіку у питаннях захисту прав людини в порівнянні з іншими регіонами?

Потрібно сказати, що кожен регіон так чи інакше відрізняється і має свої особливості, це ж стосується і захисту прав людини в регіоні. Щодо областей – тут досить просто відстежити тенденції. Останні дві щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини мають яскравий регіональний аспект та чіткі рекомендації в контексті системно порушених прав.

• Що дає вам внутрішню силу працювати в такій емоційно складній сфері?

Я є дуже енергійною та допитливою людиною, постійно вчусь і самовдосконалююсь, стараюсь шукати нові підходи, дивлюсь на ситуацію з різних сторін. Мені легко робити мою роботу, тому що мені пощастило: юриспруденція для мене – це не просто робота, це і хобі, і стиль життя. Мені дає додаткову силу, натхнення і енергію завжди моя чудова родина і мої діти. А ще у мене є хобі: я дуже люблю собак , у мене їх три, і час з ними для мене також дуже цінний.

• Що входить у ваші обов’язки як члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів?

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, відповідно всі рішення приймаються спільно. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади (частина перша статті 73 Закону України «Про прокуратуру», пункт 7 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження), виконує інші функції визначені законом. 

Безпосередньо кожен член комісії розглядає дисциплінарні скарги, точніше отримує розподілені автоматизованою системою дисциплінарні скарги для прийняття рішення про відкриття провадження у випадку підставності та обгрунтованості таких скарг. Автоматизованим  розподілом кожна скарга, яка надходить до КДКП, розподіляється кожному з членів комісії. У випадку, якщо вбачається склад дисциплінарного проступку у діях прокурора, щодо якого надійшла скарга, член комісії приймає рішення про відкриття провадження та впродовж визначеного строку проводить перевірку доводів, зазначених у скарзі. Завершується така перевірка висновком члена Комісії, який виноситься на розгляд у засідання Комісії, тоді вже, шляхом голосування, приймається рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення на прокурора. Додаткові функції на кожного окремого члена комісії покладаються згідно з розподілом обов’язків. Я, у відповідності до розподілу обов’язків, відповідаю за доступ до публічної інформації, надання відповідей на запити, звернення громадян та частково за представництво в судах та ВРП.

• Наскільки, на вашу думку, ця комісія є незалежною і ефективною в системі правосуддя?

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів не входить в систему прокуратури України та не є органом прокурорського самоврядування, а тому повна незалежність гарантована як Законом України «Про Прокуратуру», так і внутрішніми установчими документами комісії. Я можу стверджувати, що комісія є справді ефективною, КДКП станом на сьогодні має напрацьовану практику та продовжує її створювати. Рішення КДКП часто оприлюднюють фахові, вузько-юридичні засоби масової інформації. Підходи при винесенні рішень завжди безумовно пов’язані з принципами верховенства права, законності, незалежності, відкритості і гласності, колегіальності, змагальності, неупередженості, об’єктивності та дотримання гарантій незалежності прокурора.  

Я можу відверто сказати, що комісія, як колегіальний орган, є незалежною. Кожен член комісії керується власним переконанням приймаючи рішення, незалежно від інших факторів та думок колег. Це гарантує об’єктивність, всебічніть та всесторонність кожного прийнятого рішення.  

• Які типові порушення найчастіше розглядає КДКП?

КДКП в контексті дисциплінарних проступків чітко керується ст.43 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає випадки, за які прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження. Це можуть бути:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Типові виділити важко, оскільки кожен випадок є індивідуальним. Відповідно проводиться перевірка, збираються докази, які під час розгляду досліджуються на засіданні комісії, заслуховуються сторони, і вже тоді колегіальний орган приймає рішення. Порушення можуть бути різними, від дисциплінарних проступків, пов’язаних з порушенням законодавства України в сфері запобігання корупції, позаслужбових відносин, неналежного виконання обов’язку, до дій, що порочать звання прокурора. Власне, всі випадки дисциплінарних проступків передбачених ст.43 Закону України «про прокуратуру» розглядаються Комісією.

• Як вам вдається поєднувати материнство, громадську діяльність і професійну роботу?

Тут я можу, мабуть, повторитись, все перераховане приносить мені задоволення. Для мене все виглядає не складно та органічно. А ще у мене чудова підтримка – моя сім’я, яка завжди поруч. Батьки мої залюбки залишаються з онуками, чоловік підтримує мої професійні ініціативи, сама я люблю те, чим займаюсь.

• Які у вас особисті ритуали або секрети емоційної рівноваги?

Коли були відкриті кордони, то це були подорожі. Я дуже багато подорожувала, мені подобалось отримувати новий досвід, дивитись світ. Зараз це, мабуть, проведення спільного часу на природі з сім’єю та собаками. Ми часто намагаємось їздити в гори, вони надають сили.

• Що ви вкладаєте в поняття “успіху” як жінка, мама і професіоналка?

Для мене успіх – це займатись улюбленою справою без визначення коефіцієнтів чи рейтингів чи додаткових планувань. Коли робота в задоволення, інакше бути не може.

• Які цінності ви намагаєтесь передати своїм дітям?

Перш за все, право вибору. Вони знають, що можуть обирати, і я не намагаюсь впливати на їхню думку. Поки вони маленькі, це одяг або їжа, гуртки. Надалі, сподіваюсь, вони самостійно, за власним покликом, оберуть таку професію, яку вони полюблять щиро та всім серцем.

• Про що мріє Євгенія Мнишенко як людина, а не як посадовиця?

Якби це питання мені поставили до війни, я б розповіла про мрії відвідати цікаві куточки планети, придбати нерухомість десь біля океану, відкрити розгалужену мережу власного адвокатського бюро по цілому світу, було багато мрій, тепер вони мені здаються дещо дитячими. Зараз мрія одна: хочу щоб закінчилась війна та справжнього, справедливого, переможного миру. Дуже хочеться, щоб навколо було менше горя і щоб всі українці відчували спокій.