Володимир Клочков, керуючий партнер АО «Клочков та Партнери»
Справу ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва Вищий антикорупційний суд розглядає вже понад півтора року. Це один із найбільш резонансних процесів у практиці ВАКС: відсутність прямих трансляцій не заважає тому, що кожне засідання збирає десятки журналістів та представників моніторингових організацій.
Захист неодноразово наголошував: процес має виражений обвинувальний характер. Частина клопотань відхиляється без належної мотивації, а ключові докази — від аудіо- та відеозаписів НСРД до так званих грошових матеріалів – викликають серйозні сумніви щодо їхньої допустимості.
Додатковим викликом стало публічне інтерв’ю агента НАБУ, яке пролунало ще до розгляду справи по суті. Воно фактично сформувало у суспільній свідомості образ Князєва як винного, що суперечить принципу презумпції невинуватості.
Ця справа нерозривно пов’язана з багаторічною суперечкою навколо Полтавського ГЗК.
У 2020 році компанії, пов’язані з Ігорем Коломойським, а також із російськими акціонерами та політиками, повторно ініціювали позови щодо визнання недійсною угоди купівлі-продажу 40% акцій комбінату (2002 рік). Попри рішення Вищого господарського суду від 2015 року, яке підтвердило законність угоди, у вересні 2022 року Північний апеляційний господарський суд несподівано повернув пакет акцій позивачам.
Ба більше, суд надав їм і ті акції, що з’явилися внаслідок додаткових емісій і ніколи їм не належали. Серед бенефіціарів компаній-позивачів – російські бізнесмени та політики.
Не дивно, що таке рішення викликало шквал критики: юристи називали його безпрецедентним і вкрай вразливим з правової точки зору. Ferrexpo заявила про готовність відстоювати свої права у Верховному Суді та міжнародних арбітражах.
У квітні 2023 року Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення апеляції та підтвердила право власності Ferrexpo. Уже за місяць після цього детективи НАБУ затримали Князєва, висунувши йому підозру в нібито «винагороді» за це саме рішення.
У справі ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва захист робить акцент на низці системних порушень:
- аудіо- та відеоматеріали НСРД здійснювались без дозволу суду, а отже, є недопустимими;
- записи відкривалися стороні захисту з порушеннями й можуть містити ознаки монтажу;
- походження коштів не підтверджене — вони вперше з’явилися лише в матеріалах НАБУ;
- обшуки проводилися з порушеннями — без понятих та належної відеофіксації.
Ця справа є справжнім випробуванням для українського правосуддя. Ми бачимо системні процесуальні порушення, ігнорування очевидних фактів та нерівність можливостей сторін. Обвинувачення спирається на докази, допустимість яких викликає обґрунтовані сумніви.
Саме якість доказів і дотримання прав учасників процесу визначать, чи отримає суспільство справедливе рішення, чи ми станемо свідками прецеденту, що підірве довіру до судової системи.
Справу Князєва не можна зводити лише до індивідуальної підозри. Вона є лакмусовим папірцем для всієї судової системи: чи гарантує вона рівність сторін, дотримання правових процедур і верховенство права, чи ж дозволить сумнівним доказам зруйнувати довіру суспільства.
