Анотація
Стаття аналізує ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України від 15 січня 2026 року у справі № 240/14153/24, де відмовлено у відкритті касаційного провадження через посилання на неіснуючі постанови, приписані “галюцинаціям ШІ”. Розглядаються питання порушення принципів змагальності, відсутності експертизи та перевищення судових функцій. Порівнюється з практикою в США та ЄС, де ШІ інтегрується з етичними гайдлайнами, включаючи аналіз Європейського регламенту (AI Act) щодо використання ШІ в юридичній сфері. Запропоновано рекомендації для регулювання використання ШІ в українському судочинстві.
Вступ
Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту (ШІ) ставить перед судовими системами світу нові виклики. В Україні це проявилося в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі – ВС) від 15 січня 2026 року у справі № 240/14153/24, де Пенсійному фонду України (далі – ПФУ) відмовлено у відкритті касаційного провадження через подання скарги з посиланнями на неіснуючі постанови ВС. Суд кваліфікував це як “галюцинації ШІ” та порушення принципу добросовісності (ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, далі – КАС України). Цей випадок ілюструє конфлікт між інноваціями та традиційними процесуальними нормами, піднімаючи питання: чи є таке рішення захистом справедливості, чи бар’єром для науково-технічного прогресу?
Аналіз базується на нормах КАС України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ), Рекомендаціях Міністерства цифрової трансформації України (Мінцифри) та Міністерства юстиції України (Мін’юсту) щодо відповідального використання ШІ для правників від липня 2025 року, а також на порівняльній практиці США та ЄС, включаючи Європейський регламент про штучний інтелект (EU AI Act).
Аналіз порушення принципів змагальності та справедливого суду.
Згідно зі ст. 334 КАС України, питання про відкриття касаційного провадження вирішується колегією з трьох суддів без виклику учасників справи, що є попередньою стадією перевірки формальних вимог (ст. 328 КАС України). Однак у цій ухвалі ВС встановив факти використання ШІ та недостовірності інформації без змагального процесу, передбаченого ст. 9 КАС України. Скаржник (ПФУ) не мав можливості спростувати звинувачення, наприклад, довести людський фактор помилок.
Це порушує ст. 6 ЄКПЛ, яка гарантує право на справедливий суд, включаючи рівність сторін і можливість подання доказів. Практика ВС, наприклад, ухвала від 18 січня 2022 року у справі № 380/14955/21, підкреслює, що відмова повинна базуватися на формальних критеріях, а не суб’єктивних висновках. Встановлення “галюцинацій ШІ” перетворює попередню перевірку на розгляд по суті, що суперечить ст. 333 КАС України, де підстави відмови обмежені формальними аспектами.
Аналогічно, принцип диспозитивності (ст. 10 КАС України) вимагає врахування заперечень сторін, чого не відбулося. Такий підхід робить ухвалу однобокою, порушуючи об’єктивність (ст. 8 КАС України).
Тут же попередня перевірка перетворилася на міні-суд по суті, що суперечить ст. 333 КАС. Я бачу тут проблему: без змагальності ухвала стає однобокою, порушуючи об’єктивність за ст. 8 КАС. А принцип диспозитивності (ст. 10) взагалі ігнорується – де заперечення від скаржника?
Відсутність експертизи та перевищення судових функцій.
ВС кваліфікував дії як “неповагу до суду” та послався на Рекомендації Мінцифри та Мін’юсту, де наголошується на “human-in-the-loop” – фаховому контролі за ШІ. Однак ці рекомендації є необов’язковими, а їх застосування як підстави для відмови порушує верховенство права (ст. 8 КАС України).
Визначення “галюцинацій ШІ” (генерація неточної інформації) вимагає спеціальних знань (ст. 101 КАС України), але суд не призначив експертизу, привласнивши експертні функції, що суперечить ст. 2 КАС України (контроль за законністю, а не експертна оцінка). Практика ВС, наприклад, ухвала від 6 березня 2025 року у справі № 520/24648/23, вказує, що порушення не може бути підставою для відмови без повного провадження. У рішенні № 420/26668/25 від 11 листопада 2025 року Одеський окружний адміністративний суд аналогічно відхилив позов через посилання на вигадані норми, згенеровані ШІ, наголосивши на відповідальності юриста.
Як зазначає “Судово-юридична газета”, ВС фіксує подібні випадки, але без глибокого аналізу, перекладаючи відповідальність на юристів. Це гальмує інновації, оскільки юристи уникають ШІ через страх санкцій або втратити репутацію.
Порівняння з практикою в інших країнах.
В США суди попереджають про ризики ШІ, але не блокують технологію. Наприклад, у справі Mata v. Avianca (2023) адвокатів оштрафовано на $5000 за галюцинації ChatGPT, адже суди штату Каліфорнія затвердили правила використання ШІ суддями з 2025 року, наголошуючи на перевірці нерелевантного застосування. Федеральний суддя Майкл Вілнер оштрафував адвокатів за $31 тис. за подібні помилки.
В ЄС «CCBE Guide on the use of generative AI for lawyers» (2025) рекомендує дотримання конфіденційності, компетентності та незалежності, але не забороняє ШІ, а радить прозорість і верифікацію. ЄС інтегрує ШІ з етичними гайдлайнами, на відміну від українського “нападу” на технологію.
В Україні Рекомендації Мінцифри та Мін’юсту акцентують на ризиках (конфіденційність, упередженість, галюцинації) та принципах (прозорість, human-in-the-loop), але не як обов’язкові норми. План запуску Міністерством юстиції України «е-суду» з ШІ у 2026 році свідчить про потенціал такої модернізації судової системи.
Аналіз та порівняння з Європейським регламентом про штучний інтелект (EU AI Act).
Європейський регламент про штучний інтелект (EU AI Act), прийнятий у 2024 році та набув чинності з серпня 2024 року, встановлює всеосяжний ризик-орієнтований підхід до регулювання ШІ в ЄС, охоплюючи весь життєвий цикл систем ШІ від розробки до використання. ШІ системи в ЄС класифікуються за рівнями ризику: неприйнятний (заборонені, наприклад, соціальне скоринг або маніпулятивні практики), високий (наприклад, у сфері правосуддя, освіти, охорони здоров’я), обмежений та мінімальний.
У контексті юридичної професії та судочинства, ШІ системи, що застосовуються для інтерпретації права, передбачення рішень чи адміністративної підтримки судів, класифікуються як високоризикові. Вони підлягають обов’язковій оцінці відповідності, реєстрації в базі даних ЄС, забезпеченню прозорості, людського нагляду, якості даних та безпеки протягом усього циклу використання. Для генеративного ШІ, як у випадку “галюцинацій”, застосовуються вимоги до прозорості та документації, з жорсткішими правилами для високоздатних моделей, а не для юристів. EU AI Act також забороняє певні практики(наприклад повністю автоматизовані юридичні консультації та медичні консультації), але дозволяє винятки для правоохоронних органів з судовим дозволом.
Порівняно з українською практикою, де ВС застосовує ad-hoc санкції без змагальності чи експертизи, базуючись на необов’язкових рекомендаціях, EU AI Act забезпечує структурований, превентивний підхід. У ЄС юристи та суди зобов’язані до компетентності в ШІ, але технологія не блокується – навпаки, заохочується з safeguards, як пояснюваність та етичні стандарти (наприклад, European Ethical Charter on the use of AI in judicial systems, 2018). Це контрастує з українським випадком, де відсутність чітких норм призводить до стигматизації ШІ, потенційно гальмуючи інтеграцію, як у планах е-суду.
Україна, прагнучи євроінтеграції, ризикує відставати: EU AI Act створює можливості для професіоналів, вимагаючи compliance, але сприяє інноваціям. На противагу, українське судочинство фокусується на покаранні помилок без системного регулювання, що порушує принципи верховенства права.
Рекомендації для регулювання використання ШІ в судочинстві.
ВС повинен розробити чіткі правила: обов’язкову експертизу для кваліфікації ШІ-помилок, змагальний процес на стадії відкриття провадження для спірних фактів, маркування документів, згенерованих ШІ. Натхненням може слугувати CCBE Guide, EU AI Act та американська практика. Україна може адаптувати ризик-орієнтований підхід EU AI Act для гармонізації з ЄС, забезпечуючи прозорість і human oversight. Це сприятиме інтеграції ШІ, оптимізуючи рутину без порушення прав.
Висновок.
Ухвала ВС від 15 січня 2026 року демонструє консервативний підхід, що гальмує прогрес, порушуючи змагальність і верховенство права. Порівняння з EU AI Act підкреслює потребу в структурованому регулюванні.
Замість стигматизації ШІ, Україна повинна адаптувати практику ЄС та США, розробивши регуляторні норми з експертизою та етичними стандартами. Лише так судочинство стане інструментом справедливості, а не бар’єром для інновацій.
