Адвокат
- Чому свого часу ви обрали саме сферу військового права, мобілізації та суміжних питань як основний напрям роботи?
Мабуть, правильно буде сказати, що він сам мене обрав. До початку повномасштабного вторгнення я працювала в Харкові в сфері юридичного супроводу бізнесу. 24 лютого 2022 року бізнес в Харкові майже повністю зупинився на деякий час. Я з сім’єю виїхала з рідного міста, опинилась без роботи і з бажанням допомагати українцям. Мала спроби волонтерити, але швидко зрозуміла, що варто робити те, що я вмію якнайкраще, – надавати юридичну допомогу. Так я стала на своїй сторінці у фейсбуці публікувати інформацію з найбільш гострих питань і надавати безоплатні консультації. Спочатку це були здебільшого проблеми внутрішньо переміщених осіб, але поступово стали додаватись питання мобілізації та військової служби. Проблеми консультацій ВПО швидко закрили чисельні громадські організації, але в сфері мобілізації та військової служби такі питання довгий час не покривались самими лише ГО-шками. Так я опинилась там, де є зараз.
- Чи займалися ви питаннями військової служби до повномасштабного вторгнення, чи цей фокус сформувався вже після 2022 року?
Кажу чесно – до лютого 2022 року не знала, скажімо, чим призовник відрізняється від військовозобов’язаного, а контрактник – від мобілізованого. З усім довелось розбиратись майже з нуля.
- Наскільки сильно змінилася ця сфера після початку повномасштабної війни — і що стало для вас найбільшим професійним викликом?
Для адвокатів ця сфера специфічна саме швидкістю змін законодавства. Треба тримати руку на пульсі і дуже швидко реагувати. Власне, так було з перших днів повномасштабного і триває дотепер.
Що назвати професійним викликом? Мабуть, я назву можливість впливати на нормативне регулювання суспільних відносин. Заглибленість в тему і публічність дозволяють мені привертати увагу до болючих питань і добиватись змін. Пропозиції щодо змін законодавства, оскарження нормативно-правових актів чи бездіяльності органів державної влади щодо неврегулювання чи неналежного регулювання певного питання – це те, з чим мені дуже подобається працювати, в чому я бачу велику користь.
- Як, на вашу думку, жінці працювати у сфері, яка традиційно сприймається як більш «чоловіча» — чи відчувається це у практиці?
Я – прихильник ідеї можливості проявити себе у будь-якій сфері незалежно від статі. І з цим в нашій країні таки є проблеми. Але! Повномасштабне вторгнення принесло багато горя українцям, але одночасно і відкрило українським жінкам такі собі двері можливостей. Я говорю не лише про адвокатуру. Кадровий голод через масову мобілізацію чоловіків спонукав роботодавців пропонувати жінкам і ті посади, які ці ж роботодавці раніше свідомо чи несвідомо вважали «чоловічими» – і виявилось, що жінки чудово пораються і з цим!
Якщо ж говорити про сферу, в якій працюю я, – так, напочатку 2022 року стикалась із певним супротивом. Але подолати це виявилось досить легко – результативністю своєї роботи. На сьогодні можу впевнено сказати, що вже нікого не дивує, що жінка працює в цій сфері. Принаймні, я з таким не стикалась вже дуже давно.
- Наскільки складно поєднувати роль адвоката у цій сфері з високим рівнем суспільної напруги навколо мобілізаційних процесів?
Чесно? Складно. Можливо, через мою публічність. Суспільство поступово розколюється на два табори – ті, хто вважає, що служити мають всі, і ті, хто вважає, що нічого цій державі не винні. І таке розколювання суспільства на руку, перш за все, росії. А правда – вона посередині. Необхідність відбивати ворога не має конфліктувати з необхідністю зберегти Україну саме як правову державу. Знайти цей баланс – задача і держави, і суспільства. Мені б хотілось, щоб і кожен українець спробував розібратись, де той баланс, зберігати критичне мислення, займати активну позицію, а не піддаватись пропаганді та провокаціям.
- У публічному просторі часто з’являються повідомлення про конфлікти між адвокатами та ТЦК. Як ви оцінюєте цю ситуацію зсередини практики?
Відповідаючи на такі питання, завжди боюсь зіграти на руку ворогу, який витрачає шалені гроші для зриву мобілізації в Україні.
От тільки недавно ми стали свідками жахливої історії голосіївського стрільця. Але в цій ситуації ніхто не сказав «Давайте ліквідуємо поліцію, вона нам не потрібна». Ми говорили про помилки конкретних поліцейських, відсутність інструментів впливу, адекватних протоколів реагування. Чому? Бо всі ми розуміємо, що поліція потрібна, її функція – потрібна, але до функціонування маємо питання, і над їх вирішенням треба попрацювати.
В чому різниця в ситуації з ТЦК? Жодного сумніву – мобілізацією хтось має займатись, без цього нам війни не виграти. Якими способами займатись – це вже друге питання.
Якщо спитати у лікарів про статистичне здоров’я українців, статистика буде жахливою. Не тому, що всі хворі. А тому що до лікарів майже не приходять здорові – відповідно, не потрапляють в їх статистику.
Зі статистикою по мобілізації – те саме. Помилково опитувати лише адвокатів та журналістів. До адвокатів приходять лише з проблемами, до журналістів – лише з негативними історіями. І в уяві середньостатистичного українця ТЦК – це пекло.
Давайте спробуємо порахувати на такому прикладі. Якщо порівняти кількість людей, які звертаються до мене з питанням «Як мені оформити відстрочку?» з кількістю людей, які отримали незаконну відмову в наданні відстрочки, – кількість перших в десятки разів буде перевищувати кількість других. Що це означає? Що в більшості випадків з оформленням відстрочки у тих, хто законне право на таку відстрочку має, на практиці проблем не виникає. Це – приклад належної роботи ТЦК та СП, про яку в публічному просторі говорити чомусь не прийнято.
На противагу – можу говорити і про максимально обурливі випадки поведінки працівників ТЦК та СП.
Я б сказала, що все залежить від конкретного ТЦК та СП, навіть більше – від його керівника, який диктує підлеглим модель поведінки, вимагає дотримання законодавства, чи толерує порушення, чи навіть сам дає вказівки такі порушення вчиняти.
Маю приклади абсолютно коректної роботи ТЦК та СП, коли навіть при виникненні певної проблеми після мого звернення зі мною комунікували і сприяли максимально швидкому вирішенню проблеми.
І маю приклади прямо протилежних ТЦК та СП, з роботою яких точно мають розібратись правоохоронні органи.
Тому, повертаючись до вашого питання, – проблема є, це однозначно. Але не така кричуща, як нам намагаються продемонструвати ЗМІ.
Тут ще хочу сказати, що у нас в суспільстві зараз гострий акцент саме на ТЦК (і тут кожен має замислитись – чому?). Але, наприклад, з військовими частинами майже ті ж проблеми. Просто про них не прийнято говорити.
- Чи можете ви спростувати або підтвердити тезу, що у ТЦК «недолюблюють» адвокатів? Як виглядає взаємодія на практиці?
Знову скажу – не варто ставити штампи.
До мене звертаються люди, яким саме в ТЦК та СП порадили підписатись на мою сторінку у фейсбуці, щоб розібратись з певним питанням. Маю приклади дуже коректного і ефективного спілкування з представниками ТЦК та СП.
Але нерідко навіть «нелюбов» – дуже м’яке визначення. Нас, адвокатів, звинувачують і у зриві мобілізації, і у перешкоджанні законній діяльності ТЦК – про це прямо пишуть нам у відповідях на адвокатські запити, наприклад. Я сприймаю це як прояв профдеформації у таких людей.
І, знову ж таки, чому ми говоримо лише про ТЦК та СП? І в військових частинах нас, адвокатів, іноді недолюблюють, і в Міністерстві оборони, і в поліції. Така вже у нас робота – бути учасником конфлікту. А конфлікти – це не про любов. Хоча мені б хотілось цю парадигму змінити. Всім переліченим мої знання та досвід могли б бути дуже корисними – аби вони були готові комунікувати, слухати, а не сприймати все вороже апріорі.
- Чи траплялися у вашій практиці випадки грубого порушення прав військовозобов’язаних або адвокатів під час взаємодії з ТЦК?
Однозначно – так. Особисто на собі я таких серйозних наслідків не відчула, але якщо говорити про військовозобов’язаних, то випадки незаконної мобілізації, незаконного оголошення в «розшук» чи притягнення до відповідальності, неналежних медичних оглядів ВЛК – явища дуже розповсюджені, на жаль.
- Які найбільші складнощі сьогодні існують у сфері військового права та мобілізаційних процедур з точки зору адвоката?
Найбільші складнощі я вбачаю в чисельних прогалинах законодавства. Плюс – дуже повільні темпи виправлення виявлених помилок. Навіть коли у свіжій Постанові КМУ чи наказі Міноборони виявлена очевидна кричуща помилка – через бюрократичність процедур виправлення цієї помилки може займати півроку і більше, – а через всі ці затримки страждають люди.
Друга проблема – у виконавцях. Чому керівництво ТЦК та СП толерує протиправні дії своїх підлеглих? Чому комісії незаконно відмовляють в наданні відстрочок – бо не розуміють законодавства чи бо отримали таку вказівку? Чому командування незаконно відмовляє в наданні відпусток, виплатах? Розуміння причини – ключ до вирішення проблеми. Сподіваюсь, хтось з високопосадовців намагається розібратись в цих причинах, щоб замість гасіння пожежі просто такі пожежі не допускати.
І третьою назву проблему неефективності судового захисту в судових реаліях. Не через заангажованість судей. Через завантаженість судів і неймовірно довгі строки розгляду справ. Уявіть собі – справу про оскарження відмови у звільненні з військової служби суд може слухати півтора роки. Чи вважатиме військовий, що суд може його захистити? Питання риторичне. Маю клієнтів, які загинули в бою до того, як суд розглянув їх справу. Маю клієнтів, які намагались звільнитись у зв’язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за мамою, але мама не дочекалась сина – померла до того, як суд ухвалив позитивне рішення.
Та ж проблема з відстрочками від призову. Тривалі строки розгляду спорів про оскарження відмов в наданні відстрочки (при тому, що таке оскарження само по собі не зупиняє мобілізацію) сприяють масовим незаконним відмовам у відстрочках.
Скорочені строки розгляду таких категорій справ в судах могли б стати способом вирішення цілої низки проблем.
- Як вам вдається поєднувати адвокатську практику, ведення соцмереж і проведення вебінарів — і чи буває професійне вигорання?
Все, що ви назвали, я сприймаю як частину своєї роботи і не відокремлює одне від іншого.
Вигоряння адвокатів, особливо тих, хто має високий рівень емпатії, – дійсно проблема. Я всю свою професійну кар’єру знаходжусь в пошуках способів протидії вигорянню.
Головний рецепт для мене – розмежовувати роботу і особисте життя. Знаю, що багато адвокатів готові працювати 24/7, бо вважають, що в цій професії інакше неможна. Я з часом прийшла до протилежної точки зору. Якщо я буду працювати 24/7, вигорю дуже швидко, і ефективність моя стане нульовою. Моя ефективність максимальна – коли я працюю 5 днів на тиждень, а 2 дні відпочиваю і проводжу час із родиною. Знаю, що не всі цей підхід розділяють. Але я обираю дбати про своє ментальне здоров’я, щоб залишатись ефективною в час, який я виділяю на роботу.
А головний секрет – любов до своєї роботи. Я дуже люблю те, чим займаюсь, відчуваю цінність цього – і це найкраща протиотрута для вигоряння!
