Орач Олена Андріївна
Адвокат
Кожен адвокат знає, що за загальним правилом дозволено все, що прямо не заборонено законом, крім випадків, коли ми говоримо про адміністративний процес та діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, коли дозволено те, що чітко регламентовано.
Нещодавно почула запитання «А що, якщо право бути добрим неможливе без права бути злим?» Кожного разу я згадую про це право на зло, коли йду в судове засідання, і бачу норми процесуального кодексу. Так, звичайно, ми говоримо про диспозитивність прав, однак, де завершується право одного та починається право іншого, а де ж перетинаються взаємні обов’язки? І де таки починається оте «право на зло» і зловживання. Де та межа, коли позивач має право залучати третіх осіб, які реально не зацікавлені у спорі та правом опонента «не зливати свої гроші» на відправлення, які повертаються у 100% співвідношенні. Та як потім реально захистити право такого відповідача на повне відшкодування витрат у випадку виграшу у справі.
Однак, якщо ми згадаємо правило «Le droit cesse où l’abus commence» («право припиняється там, де починається зловживання»), то знову ж таки повертаємось до сили права, коли воно перетворюється на інструмент тиску, маніпуляцій чи обмеження прав та свобод інших осіб. Тобто, ми говоримо про силу волі дотримуватись прав інших. А якщо такої немає? Що тоді?
Так, ми можемо говорити про суб’єктивну оцінку в тій чи іншій ситуації, бажання підтвердити свою правову позицію або виправдати свої дії, однак, проаналізувавши європейський досвід, можна виокремити ряд спільних ознак та характеристик оцього зловживання.
Нагадуємо собі, що саме стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентує принцип заборони зловживання правом. Цей принцип, природно, виник в умовах після Другої Світової війни, коли демократичні засади «взяли гору» над тоталітарним режимом та почали формувати оновлений правовий порядок. Однак, вже на даному етапі стало очевидним, що в демократичному суспільстві, де поважають право на висловлення думок, право на свободу вираження поглядів, існує ризик вивищення конкретного особистого права на противагу благу певної групи осіб зі спільним інтересом.
Тобто стаття 17 була поміщена до Конвенції буквально через те, що неможливо виключати, що особа або група осіб намагатимуться покладатися на права, закріплені в Конвенції, для отримання права на здійснення діяльності, спрямованої на знищення тих самих прав.
Під зловживанням правом у ст. 35 Конвенції розуміється використання права не за призначенням. Тобто, необхідно розмежовувати ситуації, коли особа дійсно захищає свої права, а коли вона, користуючись законом, свідомо хоче перешкодити діяльності та розвитку, до прикладу, конкретної організації.
До прикладу, заява вважається зловживанням, якщо вона навмисно ґрунтується на вигаданих фактах або містить фальсифіковані документи. Також це вбачається і у приховуванні істотних обставин або ненадання інформації про нові важливі події, що унеможливлює ухвалення Судом обґрунтованого рішення. Водночас, з практики під зловживанням правом визначається явно необґрунтована, несумісна з духом або текстом Конвенції, заява, що не спричинила заявнику суттєвої шкоди або є зловживанням самим правом на звернення. Саме останній критерій відіграє ключову роль у справах, у яких заявники використовують ЄСПЛ не задля захисту прав, а як інструмент маніпуляції — через підробку доказів, приховування фактів або систематичне навмисне дискредитування правового механізму.
Хочу поділитись декількома кейсами, які схожі між собою. Звичайно, адвокатська таємниця не дозволяє мені розголошувати будь-яких деталей. Але дуже яскраво це зловживання проявляється у відносинах між співвласниками ОСББ. Коли співвласник має можливість взяти участь у голосуванні, голосує, однак, його думка не співпадає з думкою більшості. І ось тут починаються маніпуляції та позовні заяви. Опрацьовуючи такі справи, розумієш, що самостійно зібрати збори і відстояти свої права не можна, бо більшість насправді підтримує те, за що проголосувала. Площа власності незгідних становить 1% загальної площі всіх співвласників, а судовий збір перевищує ту суму, яку вирішила більшість «дозбирати» для поліпшень у будинку. При цьому ці поліпшення реально ведуть до покращення життя співвласників.
Національна практика ВС у приватно-правових спорах чітко визначає, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, нанести шкоду довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Про зловживання правом та використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню виявляється в тому, що:
- Особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
- Наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб’єкти, чиї права безпосередньо пов’язані з правами особи, яка ними зловживає, для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов іншої; конкретні правовідносини з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
- Враховується правовий статус особи /особи (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником інших аналогічних правовідносин).
Відповідні висновки та ознаки «права на зло» викладено у постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 754/5841/17.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі №914/2547/21, на яку посилається скаржник, зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності – справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.
Також, у своїй Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2023 року у справі № 904/1711/22 погодився з наступним, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.
Тож, які на мою думку повинні бути враховані питання: чи відповідають рішення загальних зборів інтересам співвласників загалом; як саме порушується право конкретного заявника; у який спосіб буде відновлено право заявника у випадку скасування рішень загальних зборів; який відсоток прав, на противагу заявникові буде порушено скасованим рішенням.
Ця категорія справ дуже цікава, оскільки, самоуправління, як і, до прикладу, місцеве самоврядування, дуже часто перегукується із політичним та громадським життям загалом, економічними інтересами тощо. І саме ця тонка межа завжди викликає запитання щодо реального захисту прав та зловживанням цими правами.
У моїй особистій адвокатській практиці дуже часто я прослідковую вплив і використання цього «права на зло» у контексті спорів щодо спільної власності. Також це часто проявляється у діяльності ТОВ та правовідносинах між акціонерами та партнерами.
Тож, право на зло сила права чи право сили? От у чому питання.
Бралися до уваги також джерела:
- https://sud.ua/ru/news/publication/194861-scho-take-vzhivannya-prava-na-zlo-pozitsiya-verkhovnogo-sudu
- https://so.supreme.court.gov.ua/authors/1723/protydiia-zlovzhyvanniu-pravamy-dosvid-yespl-pro-iakyi-varto-znaty
- Судова практика
- Особисті кейси
