Кирильцева Людмила
Юрист
З 1 жовтня 2025 року для продавців алкоголю, тютюнових виробів та пального середня зарплата працівників (не нижче двох мінімальних або 1,5 – поза межами адміністративних центрів областей на відстані понад 50 кілометрів) стала однією з умов збереження ліцензії. Невідповідність її розміру встановленим вимогам протягом трьох повних календарних місяців поспіль визначено як підставу для припинення дії ліцензії органом ліцензування.
Ідея, яка стоїть за такими змінами, виглядає зрозумілою. Йдеться про підвищення офіційних доходів працівників та збільшення податкових надходжень.
Однак виникає питання: чи справді середня заробітна плата є тим показником, через який доцільно оцінювати право суб’єкта господарювання на здійснення ліцензованої діяльності?
Від статистики до ліцензійної вимоги
У трудовому законодавстві мінімальна заробітна плата і середня заробітна плата мають різну правову природу.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією. Роботодавець зобов’язаний її дотримуватися незалежно від результатів господарської діяльності.
Середня заробітна плата є статистичним показником. Вона відображає фактичний стан фонду оплати праці та залежить від багатьох факторів.
Таким чином, середня заробітна плата перестала бути лише статистичним показником і стала ліцензійним критерієм. У цьому і полягає ключова особливість нової моделі. Підставою для припинення дії ліцензії є не встановлене порушення трудового або податкового законодавства, а невідповідність економічного показника встановленому рівню. Саме тому виникає питання, наскільки такий критерій здатний забезпечити досягнення цілей, для яких його було запроваджено.
Наскільки бізнес здатний контролювати цей показник?
Оцінка придатності середньої заробітної плати як регуляторного інструменту значною мірою залежить від того, наскільки суб’єкт господарювання може впливати на цей показник власними управлінськими рішеннями. Складність полягає в тому, що ліцензія фактично стала залежною від критерію, який постійно змінюється.
Звільнення працівника з високою зарплатою, прийняття нового працівника на початкову посаду, тривалий лікарняний або робота на умовах неповного робочого часу можуть впливати на середній показник.
У результаті право на здійснення діяльності залежить від економічного показника, який формується під впливом численних кадрових та господарських факторів. Такий показник може суттєво змінюватися навіть за незмінності загальної моделі ведення бізнесу і не завжди повністю контролюється суб’єктом господарювання.
Тому залишається відкритим питання, наскільки обраний критерій є придатним інструментом саме для досягнення визначеної мети.
Чи достатньо обґрунтований обраний механізм?
Будь-яке державне регулювання потребує оцінки не лише з точки зору його мети, а й з точки зору обраного інструменту.
У публічно доступних матеріалах складно знайти окреме обґрунтування того, чому саме середня заробітна плата була обрана критерієм ліцензування, а також оцінку можливих наслідків такого рішення для різних категорій бізнесу.
Так само неочевидно, чи приведе новий механізм саме до зростання офіційної оплати праці, чи стимулюватиме бізнес шукати інші організаційні рішення для збереження ліцензії.
Додаткові питання викликає і територіальний критерій у 50 кілометрів від адміністративного центру області. Сам по собі географічний показник не завжди відображає реальні відмінності між локальними ринками праці та економічними умовами ведення бізнесу, що породжує питання щодо пропорційності такого розмежування та рівності умов здійснення господарської діяльності.
Також відкритим залишається питання щодо практичного застосування нових норм. Зокрема, порядок обчислення тримісячного періоду невідповідності середньої заробітної плати досі залишається недостатньо визначеним.
Звертає на себе увагу і те, що такий підхід наразі застосовано лише до суб’єктів підакцизної роздрібної торгівлі. Це породжує питання щодо критеріїв, за якими саме ця сфера була визначена як така, що потребує подібного регуляторного механізму.
Висновок
Таким чином, дискусія стосується не легітимності поставленої мети, а обґрунтованості обраного механізму її досягнення.
