ПРОБЛЕМИ ПОСТАНОВИ КМУ № 153. СУДОВА ПРАКТИКА ТА ТРУДНОЩІ З ВИПЛАТАМИ У ПРАКТИЧНІЙ ПЛОЩИНІ.

Відповідно до постанови КМУ № 153, право на виплату мають військовослужбовці, які відповідають таким умовам:

1. Почали проходити військову службу у віці до 25 років та після 24.02.2022 року. Усі подальші критерії мають бути виконані у віці до 25-ти років і до 13.02.2025 року – це головне в отриманні виплат, як на досудовому так і судовому етапі. Про це детально буде описано далі.
2. Приймали безпосередню участь у бойових діях більше шести місяців, якщо менше шести, то виплата відбувається з розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
3. Військові, які отримали поранення або травму або захворювання пов’язане із захистом Батьківщини та які звільнилися  з полону. Для них немає значення кількість бойових дій — виплату мають здійснити у повному розмірі.

Пізніше через наявність судової практики, КМУ вніс зміни до постанови і право на ОГД отримали: строковики, які  уклали контракт після 24.02.2022 року; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”; проходили військову службу, мали спеціальні звання або чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання – стосовно них є певна плутанина, яка потребує врегулювання без суду. Тому що частини вимагають виконання даними військовими тільки абз. 2 п. 4,  тобто 6+ місяців бойових. Пропорційно виплачувати, якщо менше 6-ти місяців – відмовляють. Якщо поранення – теж відмовляють, в разі, якщо немає більше 6-ти місяців участі в бойових діях. І це проблема по суті не через частини, а через постанову. Цитата: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту». Тобто якщо було поранення чи травма, що повʼязані із Захистом Батьківщини, вклад цих категорій військових менший, ніж інших, або якщо менше 6-ти місяців участі в бойових діях. Виходить абсурдна ситуація – врегулювання можливе тільки через суд.

Досудовий етап та які найпоширеніші відмови з боку військових частин та інші випадки невиплати.

1. Якщо особі більше 25-ти років – то вона вже немає права на виплату. Помилка. Головне виконати критерії постанови до 25-ти років.

• Якщо в/с служив в іншій(их) в/ч – перекладають відповідальність на інші частини. Помилка. Нинішня військова частина має зібрати документи по особовому складу і подати на вище командування для виплати – навіть якщо військовий служив в різних військових частинах.

• Невиплата у інших підрозділах, таких як ГУР або ЛЮТЬ. Так, постанова має назву з якої видно, які види військ та окремі командування можуть здійснювати виплату. Але якщо повернемось до постанови, а саме абз. 2 п. 4 «громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення» – чітко вказано про усі військові формування та правоохоронні органи спеціального призначення.

• Невиплата звільненим з військової служби. Постанова не містить жодних обмежень. На практиці вже зрозуміло, що 100% випадків здійснюється виплата звільненим після 13.02.2025 року на досудовому або судовому етапі, АЛЕ постанова не містить інформації про невиплату звільненим з військової служби.

Судовий  етап, судова практика і аналіз ситуації щодо виплати ОГД.

Звільнені з військової служби за станом здоров’я та у цілому звільнені з військової служби.

1. Звільнені з військової служби, без привʼязки до підстави звільнення, після 13.02.2025 року. Мають право на виплату, якщо виконані критерії постанови. Згідно практики, на досудовому етапі в/ч також виплачують, або можливо добитися виплати в судовому порядку.
2. Звільнені не по стану здоров’я до 13.02.2025 року. На мою субʼєктивну думку, мають право на виплату – відмова їм у виплаті є дискримінацією та правовим формалізмом, тому що постанова не містить прямої норми, яка б виключала право на виплату для осіб, звільнених зі служби.
3. Звільнені за станом здоров’я до 13.02.2025 року. У даному випадку звільнення не залежало від військового, тому тут має бути виплата. Як приклад, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, справа № 620/6914/25, рішення Одеського окружного адміністративного суду, справа 420/28300/25 та розглянуто у подальшому в Пʼятому апеляційному адміністративному суді.

Звільнені з військової служби внаслідок полону.

Звільнені з полону військові теж мають: участь у бойових діях, поранення, травми або захворювання із Захистом Батьківщини і до полону, і після, (якщо все це відбулося теж до настання 25-ти років). Сама постанова знову ж таки містить посилання на виплату в абз. 4 п. 4 – що у повному обсязі мають право на виплату військові, які були в полоні. Але звільненим з військової служби не виплачується дана виплата. Знову ж таки, заборонуи виплати звільненим з військової служби – немає.

Військові ГУР та ЛЮТЬ.

Сама постанова має назву з якої видно, які види військ та окремі командування можуть здійснювати виплату. Але якщо повернемось до постанови, а саме абз. 2 п. 4 «громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення» – чітко вказано про усі військові формування та правоохоронних органів спеціального призначення. Абсолютно очевидно – це питання немає йти в суд. Потрібна деталізація постанови. Критерії дані військові виконують на рівні із іншими.

Строковики, які не уклали контракт після 24.02.2022 року. Військові, які почали навчатись у військових навчальних закладах та по завершенню долучилися до сил оборони. Контрактники, які уклали контракт до 24.02.2022 року.

В цьому напрямі багато неоднозначної практики. Один військовий отримує 1 млн., а інший ні – просто через тип служби. Держава визнає військових по мобілізації чи по контракту з 24.02.2022 року по 13.02.2025 року, але з невідомих причин ігнорує даних військових. Навіть коли у них є більше 6-ти місяців участі в бойових діях, а у багатьох бойові ще є під час Операції Об’єднаних Сил до 24.02.2022 року, коли вони отримували поранення та травми із Захистом Батьківщини. У даних  випадках рішення у відмовах таким військовим є непропорційним та необґрунтованим, і військові частини нічого не можуть із цим зробити. Тому що такою є постанова КМУ.  У даних випадках норма застосовується формально, без оцінки суті правовідносин, що є правовим формалізмом, який прямо заборонений у публічно-правових відносинах. Порушується стаття 8 Конституції України, стаття 17 та 24 Конституції України. Порушується стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ці категорії військових – перебувають у гіршому становищі без об’єктивного виправдання.

Вважаю за необхідне зазначити, що загально прийнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Це відповідно і намагаються робити суди, проте судова система через дану категорію справ перевантажена неймовірним об’ємом роботи. І все ж таки, варто зазначити, що суди часто виносять справедливі рішення на користь в/с, як от: рішення Львівського окружного адміністративного суду по справам № 380/14556/25 та № 380/17103/25; рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/1625/25.

         Підсумовуючи, можна сказати, що вирішення даної проблеми є – це внесення змін Кабінетом Міністрів України у постанову КМУ № 153, так як через неточності у Постанові не тільки багато в/с не можуть отримати належну їм виплату, а й відбувається систематичне навантаження на суди, оскільки військовослужбовці намагаються отримати виплати в судовому порядку, чого можна уникнути, доопрацювавши Постанову.