Корупція, незалежність САП і новий закон: коментар адвоката з прокурорським минулим Володимира Кривенка

• Пане Володимире, чому ви вирішили змінити прокурорську кар’єру на адвокатську? Що стало ключовим поштовхом?

Я віддав службі в органах прокуратури значну частину свого життя – більше 15 років.   Пройшов всі ступені прокурорської роботи від районної прокуратури до Генеральної прокуратури (наразі Офіс Генерального прокурора), за сумлінне виконання службових обов’язків нагороджений відомчими та державними нагородами, мабуть за цей час досконало опанував прокурорську професію, а життя вимагало розвитку, нових викликів, тому і вирішив спробувати себе на новій ниві юридичної професії. Склав іспити, пройшов стажування і став Адвокатом.

• Як вам у новій професії? Чи відчуваєте задоволення від адвокатської практики так само, як від прокурорської?

За складом характеру та відношенням до життя:  я – оптиміст, звик до всього відноситися з гумором і в будь-яких подіях вишикувати зерно добра, втіхи, радості. Мабуть, на державній службі це не дуже гарна риса, але в адвокатській професії, в роботі з людьми це не так погано. Я – фанат своєї професії, вважаю її однією з найкращих в роботі з людьми, вона дає можливість не лише допомагати, а й сприяти ствердженню справедливості.

• Чи доводилося вам зіштовхуватися з недовірою або упередженістю з боку колег-адвокатів через ваше минуле у прокуратурі, зокрема в антикорупційному напрямку?

Не буду лукавити і говорити, що таких фактів не було, але я відверто не звертав і ніколи не буду звертати на них уваги, а взагалі вважаю, що і адвокат, і прокурор роблять одну і ту саму роботу, але з інших сторін. Я завжди відкрито демонстрував свою професійну позицію, повагу до принципів адвокатської етики та верховенства права. З часом довіра формується не словами, а конкретною практикою: тим, як ти ведеш справи, як захищаєш клієнтів, як дотримуєшся конфіденційності та професійної гідності. Мій досвід у прокуратурі, особливо в антикорупційному напрямку, зараз є не тягарем, а інструментом: я добре розумію, як працює система зсередини, бачу її слабкі місця, знаю, як будуються обвинувачення. Це дозволяє мені бути ефективнішим у захисті прав людини в адвокатській практиці. Одночасно, потрібно відмітити, що більшість колег-адвокатів мають бекграунд роботи в правоохоронних органах чи на публічній службі.

• Що ви думаєте про обшуки, які СБУ та Офіс Генпрокурора провели у працівників НАБУ без ухвал суду? Чи, на вашу думку, це є юридично припустимим?

Однозначно – НІ. Вцілому, я категорично проти проведення обшуків без ухвали суду, вважаю, що такі випадки виключні, їх підстави чітко прописані в КПК, але, на жаль, різні правоохоронні органи зачасту зловживають таким правом, що є неприпустимо та не сприяє ствердженню законності.

• Справу коментують як “удар по незалежності антикорупційних органів”. Чи згодні ви з цією оцінкою? Це дійсно демонтаж незалежності чи є підстави вважати дії правоохоронців обґрунтованими?

Важко надавати оцінку будь-якій справі, не знаючи її матеріалів, але, проаналізувавши всі обставини, що вирують в інформаційному просторі, зважаючи на колосальні зусилля, направлені на розбудову антикорупційної інфраструктури, створення незалежних органів, то вважаю, що однозначно – ТАК.  На мою думку, це лише перші кроки: важливо моніторити і оцінювати подальші дії, не дати зруйнувати крихкий суспільний договір, нівелювати попередні досягнення на цій ниві, не допустити перекосів в правоохоронній системі, забезпечити належне функціонування системи стримувань і противаг.

• Як це все може вплинути на довіру суспільства до антикорупційної системи? Чи не здається вам, що зараз відбувається “відкат” до старих практик — коли один орган просто “ламає” інший?

Не думаю, що всі ці дії можуть вплинути на довіру до антикорупційної системи, оскільки навіть один заражений колосок не робить все поле непридатним для використання. Так і в даному випадку: вважаю, що в першу чергу, керуючись презумпцією невинуватості, спочатку треба довести в установленому порядку винуватість особи, а по-друге, навіть один неякісний елемент не робить всю систему непридатною.

• Чи плануєте ви в подальшому брати участь у публічному обговоренні теми незалежності антикорупційних органів? Можливо — через адвокатську практику, медіа чи експертну діяльність?

Звичайно, вважаю, що це актуальна тема, яка потребує обговорення, антикорупційні органи потребують підтримки та адвокації.

• Пане Володимире, як юрист, як ви оцінюєте законопроєкт №12414, який підпорядковує НАБУ і САП Генеральному прокурору?

На цей час, вже чинний Закон. Ще давні римляни говорили – Закон суровий, але це Закон. На моє глибоке переконання, це недосконалий продукт, прийнятий без належної процедури та відповідного обговорення.  

• На практиці – що означає право генпрокурора “передоручати кримінальні провадження” чи “витребувати справи” з НАБУ? Це контроль чи демонтаж незалежності?

В першу чергу – таке формулювання це надмірний контроль, а подальшому можливо і демонтаж всієї системи. Нажаль, навіть найбільш досконалий Закон в руках неефективних менеджерів може бути шкідливим. Тому, без належного нормативного врегулювання, право генпрокурора “передоручати кримінальні провадження” може породити благодатний грунт для зловживань і перекручувань.

• Якщо закон набуде чинності, які ризики виникають для ключових антикорупційних розслідувань, зокрема щодо високопосадовців? (на момент формування питань закон ще не був чинним, примітка редакції)

Закон вже набрав чинності, але наразі, за відсутності належної правозастосовної практики та механізму, можливі випадки передачі розслідувань до інших органів, які мають неналежний рівень підготовки та матимуть бажання для доведення таких розслідувань до логічного завершення.

• Як би ви назвали те, що зараз відбувається з НАБУ і САП: “реформа”, “підчистка”, “відкат”, “криза”, “війна між відомствами” — чи щось інше?

На моє глибоке переконання – це глибока інституціональна криза в правоохоронній системі, яку не потрібно допустити будь-якими засобами.

• З урахуванням вашого досвіду в САП — що ви зараз відчуваєте: гнів, розчарування, тривогу, байдужість?

Я відчуваю глибоке розчарування, що такі важливі реформи відкатуються назад, особливо в воєнний час та тривогу за майбутнє нашої Держави.

• Чи є ще шанс зупинити цю “реформу згори”? І хто має це зробити – суспільство, юристи, народні депутати, міжнародні партнери?

Мабуть, в даному випадку дій, однієї чи десятка осіб замало, лише злагодженні і узгодженні дії юридичної спільноти, суспільства та народних депутатів можуть зупинити «реформу» та повернути правоохоронні органи в правове поле.

• Чи вірите ви, що Україна реально зможе досягти рівня прозорості та незалежної боротьби з корупцією, якого від нас очікує Європа? Що для цього ще потрібно зробити?

Безперечно, я вірю, що Україна реально досягне рівня прозорості та незалежної боротьби з корупцією, якого від нас очікує Європа та Світ, оскільки ми, українці нічим не гірше норвежців чи новозеландців. Моя віра не наївна й не романтична. Вона ґрунтується на щоденному спостереженні за змінами, які вже відбуваються в країні, на рості правосвідомості окремих громадян та появі інституцій, які ввібрали  в себе всі найкращі світові практики.

Для того, щоб досягнути цього в найближчому майбутньому потрібні передусім як «терапевтичні» заходи: виховання в суспільстві несприйняття корупції; цифровізація і спрощений доступ до публічних послуг; так і «хірургічні» – невідворотність покарання за вчинення корупційних дій, швидке та ефективне розслідування, оперативний та справедливий судовий розгляд. І найголовніша умова – політична воля найвищого керівництва держави.

• З вашої нинішньої позиції – адвоката з прокурорським бекґраундом – які реформи в антикорупційній сфері ви б вважали найнагальнішими просто зараз?

Очевидно, що на цей час в Україні – одне з сучасних і ефективних антикорупційних законодавств, однак певні недоліки все ж існують. Вважаю для більш ефективної реалізації потрібні такі кроки:

• Реформа кримінального процесу в частині підслідності та координації. Сьогодні критично необхідно унормувати розмежування юрисдикцій між антикорупційними органами, ДБР, СБУ та іншими правоохоронними структурами. Відсутність чіткого підходу породжує хаос, затягування розслідувань та конфлікти між органами, що працюють у єдиному правовому полі.
• Зміна підходів до відповідальності за корупційні правопорушення. Головний критерій ефективності: відшкодування збитків,  конфіскація активів і механізми їх повернення.
• Інтеграція антикорупційної політики в оборонну сферу. З огляду на масштаби фінансування сектору оборони, надзвичайно актуальною є розробка спеціальних процедур для запобігання зловживанням у публічних закупівлях, аудиті, розподілі ресурсів тощо. Це має стати окремим напрямом антикорупційної політики у воєнний період.