Рівненський апеляційний суд підтвердив, що нові докази у справі можуть бути прийняті лише у виняткових випадках. Колегія суддів відхилила клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи у справі про визнання батьківства, оскільки заявник не надав обґрунтування, чому не звернувся з відповідним запитом до суду першої інстанції.
Суть справи полягала у тому, що чоловік звернувся до суду з позовом про визнання батьківства щодо трьох дітей, народжених поза шлюбом. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, аргументуючи це відсутністю належних доказів, які б підтверджували факт його батьківства.
Позивач не надав висновку ДНК-експертизи та не звертався з клопотанням про її проведення під час первинного розгляду справи. З таким рішенням він не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій вперше попросив суд призначити експертизу.
Апеляційний суд, розглядаючи скаргу, наголосив, що згідно з частинами 2 та 3 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, нові докази можуть бути прийняті лише у виняткових випадках, якщо сторона доведе неможливість подання їх раніше. У даному випадку таких обставин встановлено не було.
Також суд взяв до уваги, що відповідачка, хоча й не заперечувала факт батьківства, виступила проти призначення експертизи, оскільки вона не була з нею погоджена. Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження спільного проживання, ведення спільного господарства або участі у вихованні дітей.
З огляду на це апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін, відмовивши позивачеві у задоволенні скарги.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у справі №568/937/24 (провадження № 22-ц/4815/363/25).
Джерело: Рівненський апеляційний суд
