Мнишенко Євгенія Сергіївна
адвокат, кандидат юридичних наук,
членкиня Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів
Проблематика торгівлі людьми набуває все більшої актуальності, особливо в умовах воєнного стану.
Для комплексного уявлення про всі етапи кримінального провадження, які проходять потерпілі від злочинів, передбачених ст.149 КК України потрібне грунтовне розуміння всіх особливостей явища торгівлі людьми та процесуальних аспектів, які виникають на практиці для адвоката потерпілих.
Дана стаття я однією з циклу статей, які розкривають всі «підводні камені» на шляху потерпілих від торгівлі людьми в межах кримінального процесу та узагальнюють майже 20-ти річний досвід адвоката потерпілих від торгівлі людьми.
Процесуальні особливості роботи адвоката з потерпілими на стадіях досудового розслідування та судового розгляду а також проблематика розмежування кваліфікації торгівлі людьми з іншими складами злочинів будуть логічним продовженням даної теми.
У новинах сьогодення часто фігурують поняття «жертви, потерпілі та постраждалі від торгівлі людьми», а сама по собі проблематика торгівлі людьми набуває особливої актуальності. Варто зазначити, що торгівля людьми є одним з найдавніших явищ цивілізації та впродовж розвитку людства завжди існувала в тій чи іншій формі.
Торгівля людьми здавна належить до одного з найбільш кримінальних та прибуткових «бізнесів» людства, на одному рівні з торгівлею зброєю та наркотичними засобами. Звісно, в сучасному суспільстві ми більше не говоримо про ринки рабів, відомі нам з світових шедеврів кіно, полотенкартин чи сторінок книг класичної літератури.
В контексті торгівлі людьми ми бачимо активне явище, змінне, таке, яке пристосовується та модифікується в зв’язку з потребами суспільства, часто переходить в мережу інтернет та має ознаки цифровізації. Тобто торгівля людьми адаптується до розвитку цивілізації, враховує зміни часу та продовжує існувати в інших проявах, порушуючи права та кордони людей і знецінюючи сутність самої людської свободи.
Торгівля людьми – це кримінально каране діяння, за яке передбачена кримінальна відповідальність згідно Кримінального Кодексу України, а саме ст.149 КК України. Як зазначає численна статистика різних міжнародних організацій, випадки торгівлі людьми після початку збройної агресії російської федерації щодо України порідшали, а потерпілих у кримінальних провадженнях в порівнянні з 2021 значно менше. Насправді, такі цифри оманливі. Війна є ризиком посилення та збільшення торгівлі людьми у всіх її проявах, але, на жаль, в цифровому еквіваленті це стає помітно через кілька років. Пов’язане це з міграцією населення за кордон (більше 8 мільйонів українців покинули Україну після початку повномасштабного вторгнення), неможливістю виявити та зафіксувати випадки торгівлі людьми на окупованій, не підконтрольній території України.
Ризики потрапляння в ситуацію, пов’язану з торгівлею людьми, посилюються в часи війни та в часи вимушеного переміщення людей. Виділити можна випадки торгівлі людьми на непідконтрольних територіях, в фільтраційних таборах, в процесі переміщення та по фактичному місці знаходження потенційних потерпілих. Все це на пряму пов’язано з вразливістю, а точніше, з уразливим станом потерпілих, який зумовлений війною, втратами, особистими трагедіями та пошуками варіантів для влаштування власного життя або пошуків безпеки.
Сучасна статистика наводить різні дані про осіб, які можуть перебувати у групі ризику, коли мова йде про «продаж людини» для якоїсь певної мети: сексуальної експлуатації, використання праці, жебракування, продажу органів тощо. В дійсності постраждати від торгівлі людьми може будь хто, незалежно від статі, рівня освіти чи особистих якостей, а відтак в групі ризику може бути кожен та кожна.
На жаль, жодна статистика не дасть чітких даних щодо тих, хто конкретно може бути в зоні ризику. Адже в кожному випадку все залежить від виду експлуатації особи та «потреб» злочинця. А тому потрібно пам’ятати, що в групі ризику може знаходитись будь-хто, а для злочинця має значення в першу чергу отримання вигоди за людину, тобто за її реалізацію в контексті розуміння злочину – торгівля людьми, ст.149 КК України.
Одразу після виявлення випадку торгівлі людьми у потерпілих є особлива потреба у адвокаті, людині, якій можна довіряти. Лише адвокат знає закон та роз’яснитьправа, буде провідником, який мінімізуватиме травматизацію постраждалих, перейме на себе формальності юридичного спілкування з правоохоронними органами та забезпечить реалізацію мінімальних стандартів враховуючи survivor-centered approach (підхід орієнтований на постраждалу особу).
А отже, роль адвоката під час роботи з потерпілими від торгівлі людьми є часто ключовою, а іноді – визначальною, як для долі самої особи так і для успішного звершення кримінального провадження.
Не зупиняючись на особливостях кваліфікації ст. 149 КК України, які визначають коло потерпілих осіб від злочинів торгівлі людьми, одразу зрозуміло, що мова йде про особливих потерпілих, які не схожі на потерпілих від інших злочинів. Правильне сприйняття потерпілих від злочинів торгівлі людьми, спілкування з ними та прийняття їх відмінностей допоможе адвокату побудувати зв’язок «адвокат-клієнт» під час надання правничої допомоги потерпілій особі від злочинів, передбачених ст. 149 КК України на всіх стадіях кримінального провадження.
Потерпілі від торгівлі людьми – це категорія потерпілих осіб, які вразливі як на момент вчинення щодо них злочину (перебування в уразливому стані), так і на момент, коли кримінальне провадження розслідується чи перебуває на стадії судового розгляду.
В даному випадку мова йде про справжніх, «правдивих» потерпілих осіб, адже не секрет, що іноді в «гонитві за кількістю епізодів» та показниками, оперативні працівники схильні надавати процесуальний статус потерпілих тим, хто не завжди є в дійсності саме потерпілими від злочину торгівлі людьми. Такі особи можуть бути свідками у справі або ж не вважати себе потерпілими. Наслідком залучення таких осіб у кримінальне провадження за кваліфікацією ст.149 КК України є те, що потерпілі з часом уникають суду. Як результат, кримінальне провадження «розвалюється», а справедливе покарання не призначається.
Якщо розглядати справжніх, дійсних потерпілих осіб від злочину торгівлі людьми, то може скластись хибне враження, що у адвоката з’явився «залізний клієнт», що в роботі все складеться саме собою і можна не прикладати титанічні зусилля на побудову зв’язку між клієнтом та адвокатом, та укріплення довіри. Та таке враження є оманливим, адже ці клієнти є насправді особливими, дуже складними, і специфіка роботи з ними вимагає більше, ніж зазвичай, витрат часу, терпіння, вміння слухати та повторювати.
Потерпілі від торгівлі людьми мають певні психологічні особливості і якщо на них зважати під час роботи з клієнтом, адвокату буде простіше встановити зв’язок з довірителем та допомогти відновити справедливість.
Потерпілі від торгівлі людьми вразливі. Перебуваючи увразливому стані в контексті ст. 149 КК України під час вчинення щодо них злочину, вразливість потерпілої особи не завершується із поданням заяви про вчинення кримінального правопорушення. Ця якість проявляється і надалі в роботі з адвокатом, під час допитів на стадії досудового розслідування та судового розгляду.
У потерпілих від торгівлі людьми присутній страх. Це може бути як страх за своє життя чи життя своїх близьких, так і страх розголосу чи осуду. Через відчуття страху потерпілі замикаються в собі, мовчать про важливі деталі вчиненого щодо них злочину або зовсім відмовляються від співпраці.
На жаль, потерпілі від торгівлі людьми нерідко характеризуються залежністю від злочинця. Це означає, що впродовж певного проміжку часу особа залежала від підозрюваного, але така залежність не зникла одразу, а залишилась у якості, скажімо, «поганої звички». Як приклад можна навести ситуацію, коли потерпіла умовно була вивезена за кордон на роботу. Не маючи коштів на дорогу або на виготовлення закордонного паспорту, вона повірила підозрюваному, який погодився надати певну суму коштів для поїздки та обіцяв оплачувати її працю. Перші декілька місяців підозрюваний повідомляв, що нічого не оплачує, оскільки потерпіла «відпрацьовує борг за дорогу». Наступні місяці підозрюваний обіцяв оплатити кошти за роботу пізніше, чого не робив тривалий час. Вже коли потерпіла усвідомила, що оплати не буде, вона не залишає надії на оплату, навіть в момент вже розпочатого кримінального провадження. Іншим прикладом може бути приклад залежності від думки злочинця і те, що думка злочинця може впливати на долю потерпілої.
Потерпілі особи від злочинів за ст. 149 КК України характеризуються загостреним бажанням “швидше все забути”. Для них настільки неприємні події, які вони пережили під час вчинених щодо них злочинів, що в своєму бажанні «забути та почати все спочатку» вони губляться в показаннях, забувають важливі деталі та обставини вчинених щодо них злочинів, плутаються в поясненнях. Звісно, все це відбувається не навмисно, а лише тому, що людська психіка здатна витісняти погані спогади, не сортуючи їх на потрібні чи не потрібні.
Потерпілі від торгівлі людьми «не стійкі», схильні до зміни показань, фантазування. Здебільшого це пов’язано з попередньою їх особливістю. Іноді фантазування щодо тих чи інших обставин вчинення злочину, на думку потерпілих, їх виправдовує в очах інших людей або позбавляє від сорому та незручностей.
Через це часто проявляється ненадійність в контексті “однакових показань протягом всього кримінального процесу”. Трапляються непоодинокі випадки, коли потерпілі раптово змінюють свою думку і показання, іноді настількисуттєво, що успіх завершення кримінального провадження залишається недосяжним, а справедливого покарання для «торгівця людьми» годі й чекати.
Ще однією рисою, якою потерпілі від торгівлі людьми яскраво відрізняються від інших потерпілих, є риса одночасної довірливості і низького рівня довіри(підозріливість). Здавалось би, це зовсім протилежні поняття, які проявляються одночасно під час поведінки потерпілих. З однієї сторони потерпілі від злочинів за ст. 149 КК України легко довіряють, але в зв’язку з тим, що ця довіра була зраджена, вони дуже підозріливо ставляться до,здавалось би, зовсім звичайних речей.
Наприклад коли потерпілий бачить, що слідчий та захисник обвинуваченого разом спілкуються у коридорі або «викурюють по цигарці» біля приміщення суду, в цьому одразу може бути помічено «підступну змову і співпрацю органу досудового розслідування та захисту». Якщо вчасно не пояснити потерпілому, що така ситуація не є чимось надзвичайним, то потерпілий може вигадати «справжнютеорію змови» та зробить все, щоб себе захистити від допиту, чи будь-якої особистої участі у кримінальному провадженні.
Майже завжди у потерпілих від торгівлі людьми виникає проблема “підміни статусу”. Мова йде про випадки, коли потерпілий настільки викривлено сприймає весь процес досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні, що йому здається, що саме він/вона повинен захищатись. На жаль, у випадках неетичної поведінки колег-адвокатів зі сторони захисту, суддів та обвинуваченого, дійсно складається таке враження. А тому завданням адвоката потерпілих є, серед іншого, пояснення ситуації та заспокоєння потерпілого, щоб він не відчував себе на місці обвинуваченого.
Не слід забувати і про таке явище, як “стокгольмський синдром”, який розвивається у потерпілих від торгівлі людьми. Це психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив’язаністю жертви до кривдника. В процесі захоплення, викрадення або застосування (чи загрози застосування) насильства, потерпілі починають співчувати своїм кривдникам, виправдовувати їх дії. Стокгольмський синдром не включений в жодну міжнародну систему класифікації психіатричних захворювань, є нормальною реакцією людини на психотравмуючу подію.
У більшості потерпілих від торгівлі людьми такий синдром проявляється у фразах: «та не такий він поганий», «такі були обставини» і тому подібних виправдувальнихвисловлюваннях щодо дій підозрюваного.
Під час роботи з потерпілими від торгівлі людьмиадвокат повинен завжди усвідомлювати те, що є ризик, що потерпілий зникне, не повідомить про зміну анкетних даних, не з’являтиметься у судові засідання.
Є цілий ряд причин, чому потерпілі відмовляються від співпраці. Це можуть бути: недостатня допомога потерпілим від торгівлі людьми з сторони держави, негативне ставлення до потерпілих у суспільстві, кліше, або «викривлене» освітлення подій щодо торгівлі людьми у засобах масової інформації. Також відмова від співпраціпов’язана з загрозою життю потерпілих, члену сім’ї, загрозою репутації, страхом розголосу чи страхом взаємодії представників влади та злочинців. Частим явищем є також відсутність зацікавленості, а саме бажання забути, зневіра в правосудді та покаранні.
Щоб полегшити співпрацю з потерпілими від торгівлі людьми, під час здійснення своїх обов’язків адвокату потрібно враховувати дуже багато факторів, зокрема те, що відносини клієнт-адвокат повинні бути побудовані на довірі. Звучить це ніби саме собою зрозуміле, але для особи,потерпілої від торгівлі людьми, властивим є те, що довіряє вона лише один раз. А тому потрібно відповідально відноситись до доручення, розуміти, що кримінальне провадження може затягнутись, та свідомо підходити до роботи з клієнтами. Адже відмовитись від участі у кримінальному провадженні легко, а от закінчити його та довести до логічного завершення – це вже зовсім інша справа. Отже, якщо у адвоката є сумніви щодо можливості роботи (наприклад планується переїзд на постійне проживання в інше місто або змінюється напрямок роботи),краще відмовитись і дати можливість працювати колезі.
У справах, пов’язаних з торгівлею людьми, потерпілій має певний щабель довіри до того адвоката, якого бачить вперше та який схилив його до себе. Як правило, це тому, що такій людині вперше довіряєш, розповідаєш все та відповідаєш на всі запитання. Дуже негативним явищем є зміна в подальшому адвоката на іншого. Потерпілий знов відчуває себе ошуканим та вже не може так само довіряти новому адвокату, адже не виключено, що на його місце згодом прийде інший. Постійні повторювання обставин вчиненого щодо особи злочину є одним з яскравих прикладів вторинної віктимізації особи, якій потрібно запобігати.
Для побудови відносин довіри важливі найменші деталі, зокрема гендерночутливе відношення. Наприклад,потерпілі від торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації жінки легше довіряють жінкам-слідчим, адвокатам. Чоловіків вони сприймають вороже та не довіряють їм з цілком зрозумілих причин. Щоб потерпіла особа довіряла, адвокат повинен обирати підхід,орієнтований на потерпілу особу та правозахисний підхід, ні в якому разі не засуджуючи потерпілу від торгівлі людьмиу бесіді за її вибір чи за вчинок. Середовище має неабияке значення, адже легше довіряти людині, спілкуючись наодинці, без сторонніх осіб.
Ще однією порадою для адвоката, який працює у кримінальному провадженні, пов’язаному із торгівлею людьми, є не говорити не правду, не робити припущень, не говорити те, що хоче почути потерпілий. Не потрібно забувати, що наша задача – слухати, давати поради і пояснювати, як діє закон.
Адвокат повинен відверто повідомити про можливі тривалі строки розгляду кримінальних проваджень, не приховувати даних щодо «ймовірності успіху справи», можливості реального отримання відшкодування, перспектив подання цивільного позову та строків призначеного покарання у відповідності до санкції статті 149 КК України. Роз’яснення потребує і те, що робота потерпілого не обмежується одним допитом. Щоб не зменшити високого рівня довіри потерпілого, потрібно надавати об’єктивну картину щодо розслідування кримінального провадження. Потрібно пояснюватипроцесуальні права, так як багато хто з потерпілих їх навіть приблизно не знає, роз’яснити строки розгляду кримінальних проваджень під час досудового розслідування та в суді, розповісти про можливу участь потерпілих в кількох допитах впродовж тривалого часу. Метою адвоката в таких випадках є надання допомоги для реалізації прав потерпілого.
Під час бесіди з потерпілими від торгівлі людьмиадвокат повинен слідкувати за своєю мовою, її змістом та вираженням. Бажано уникати зайвих дотиків, рукостискань, підбадьорюючих поплескувань по спині, адже зайва тактильність з потерпілими від торгівлі людьми може їх збентежити та злякати. Говорити в ході бесіди потрібнодоступною мовою, що для адвокатів часто виявляється не легким завданням. Зрозумілий для нас професійний сленгабо визначення, які ми вживаємо щодня, є зовсім новими для пересічних людей. Далеко не всі потерпілі розуміють професійні терміни, такі як «цивільний позов», «запобіжний захід», «слідчі дії» тощо.
Як приклад, бувають випадки, коли потерпілим невідомі певні слова, зокрема слово консумація, та почувши його, вони не знаючи його значення, ототожнюють з чимось заздалегідь поганим. А тому потрібно намагатись уникати професійної термінології, слів іншомовного походження та складних з точки зору пересічної людини слів. Це ж стосується і цитування норм закону з вказанням номеру статті та без розкриття значення. Ст. 63 Конституції України та її зміст є зрозумілою для адвокатів, не для потерпілих, а тому замість цитувати номер статті, краще, щоб потерпілий був обізнаний в праві, що виникає з її змісту.
Укладення договору між потерпілою особою від торгівлі людьми та адвокатом не повинне супроводжуватись примусом або нав’язуванням. Лише бажання потерпілої особи мати адвоката, представника у кримінальному процесі є в пріоритеті. Не допускається вплив чи схиляння обіцянками до співпраці, адже це не лише суперечить закону, а й не принесе користі для потерпілих.
Під час здійснення своїх обов’язків представник потерпілих, адвокат повинен діяти згідно правил адвокатської етики, зокрема особливу увагу приділити принципу конфіденційності, дотримання якого надзвичайно важливе у роботі з потерпілими від торгівлі людьми.
Як зазначено у ст. 10 Правил адвокатської етики, принцип конфіденційності є необхідною передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва. Потерпілі від торгівлі людьми довіряють адвокату часто інтимні або особисті подробиці свого життя та недопустимим є їх подальше розголошення. Адвокатська таємниця є «гарантом» довірливих відносин між адвокатом та клієнтом. Бувають випадки, коли представник потерпілих співпрацює з засобами масової інформації, приймає участь у телешоу, дає інтерв’ю на телебаченні. В таких випадках необхідно пильно слідкувати за тим, щоб не порушити прав клієнта та не розкрити конфіденційну інформацію та персональні дані як свого клієнта, так і інших осіб. Ст. 22 Правил адвокатської етики передбачає, що адвокат не повинен приймати доручення, виконання якого можепризвести до розголошення відомостей, що складають предмет адвокатської таємниці, крім випадків наявності письмової згоди клієнта, зацікавленого в збереженні конфіденційності такої інформації.
Під час роботи на стадії досудового розслідування та судового розгляду з потерпілими від торгівлі людьми адвокат часто стикається з необхідністю підготовки клієнтадо допиту. Важливим при цьому залишається дотримання принципу законності. Поради щодо того, які показання надавати, що замовчувати, а що додати до пояснень, є недопустимими. Адвокат не може порушувати закон,сприяючи в наданні завідомо неправдивих показань потерпілої особи. Це тонка грань між захистом обізнаного в своїх правах клієнта та дотриманням процесуальних норм. Ст. 7 Правил адвокатської етики зазначає, що у своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися дозасобів та методів, які суперечать чинному законодавству. Потерпілі від торгівлі людьми, як і інші потерпілі у кримінальному процесі, повідомляються під час допиту про кримінальну відповідальність за введення суду або органу досудового розслідування в оману, зокрема шляхом надання завідомо неправдивих показань у відповідності до ст. 384 КК України. А тому будь-які поради щодо змісту показань, замовчування або зміни тих чи інших даних, обставин вчинення злочину, що не відповідає дійсності, є прямим порушенням закону, що може тягнути не лише кримінальну відповідальність для клієнта, а й дисциплінарну відповідальність для адвоката, представника потерпілого.
У своїй професійній діяльності під час представлення інтересів потерпілих від торгівлі людьми представник потерпілих повинен бути компетентним та добросовісним(ст. 11 ст. 17 Правил адвокатської етики).
Адвокат зобов’язаний надавати професійну правничудопомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Неприпустимим явищем є вживання кліше або «навішування ярликів» щодо потерпілих від торгівлі людьми. На жаль, в суспільстві переважають негативні оцінки поведінки потерпілих від торгівлі людьми. Замість співчуття, терпіння та розуміння нерідко люди вдаються до критики та негативної оцінки дій потерпілої особи, не злочинця. Їм зі сторони здається, що потерпілий сам винен, що ситуація з самого початку була зрозумілою, що потерпілий через свою неуважність заслуговує на те, що з ним трапилось. Така ситуація є недопустимою.
В роботі з потерпілими від торгівлі людьми необхідно бути тактовним, про що йшлось вище, а також мати терпіння та розуміння. Від адвоката вимагається повторити потерпілому від торгівлі людьми його права безліч раз, багато раз слухати та нагадувати ті чи інші обставини. Якщо адвокат приймає та з розумінням віднесеться до вище описаних характеристик та особливостей потерпілих від торгівлі людьми, в роботі стає значно легше побудувати відносини довіри та тривалої співпраці з потерпілим, допомогти пережити з мінімальними емоційними втратами весь процес від початку розслідування кримінального провадження до завершення судового розгляду та отримання справедливого вироку у справі.
Не зайвим буде згадати і про розмежування компетенції та впливу адвоката на життя потерпілих від торгівлі людьми. Іноді побудувавши відносини довіри з клієнтом, адвокат, представник потерпілого, виступає в очах потерпілого від торгівлі людьми свого роду «супергероєм», якому довіряють, та який може вирішити будь-яку проблему.А тому існує можливість того, що потерпілий буде радитись та просити у представника консультацій не лише в рамках кримінального провадження. Потерпілі звертаються за вирішенням особистих проблем, просять порад з цивільного, сімейного чи трудового права, в залежності від ситуації, яка склалась.
Хоч ст. 8 Правил адвокатської етики і передбачає пріоритет інтересів клієнта у професійній діяльності адвоката, адвокат повинен провести чітку межу в своїй діяльності і співпраці з потерпілим від торгівлі людьми. Тактовно та розбірливо потрібно пояснювати потерпілим межі виконання професійних обов’язків та «визначити кордони» надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми, адже неможливим є вирішення всіх проблем потерпілої особи. Більше того, надмірна прив’язаність до адвоката може зашкодити у майбутній самореалізаціїпотерпілих.
Іноді прописні істини рятують життя, долю чи майбутнє, у випадках з порадами щодо представництва інтересів від торгівлі людьми вони є підґрунтям успіху не лише для адвоката, а й гарантією сатисфакції дляпотерпілого, правом на доступ до правосуддя та отриманням справедливого вироку суду.
На жаль, не існує ідеальної «інструкції» для поведінки адвоката або «маршрутної карти» для подолання такого явища як торгівля людьми. Точно можна сказати лиш одне:торгівля людьми мінімізується в тих випадках, коли у державі відсутні передумови для її розвитку та «процвітання», а тому важливим є створення нашою державою саме таких умов, які унеможливлюють розвиток торгівлі людьми.
