Катерина Риженкова
Партнерка АО «Клочков та партнери»
Іноді може здатися, що «податкова культура» — це формальний вираз, який додається для краси та проформи в регламентні документи компаній, податкової служби чи Міністерства фінансів. Але насправді її необхідно донести, закріпити, навіть пропагувати як стратегічний меседж: «податкова культура — це зброя». Це може стати нашим економічним «Фламінго».
Війна точиться не лише на фронті — воюють економіки. Сьогодні кожна гривня сплачених податків спрямовується на нашу безпеку та оборону. Україна веде військові дії за рахунок надходжень від митних і податкових платежів. Безумовно, ми вдячні міжнародним партнерам, які підтримують нас і фінансують соціальні видатки бюджету. Україна ж, у відповідь, виступає щитом, що стримує навалу орди на порозі європейського дому.
Податки — це основа державності, незалежності та можливості діяти й жити вільно. Усе в світі має свою ціну. Сьогодні, на рубежі психологічних і геополітичних зламів, маємо найкращий момент скористатися кризою — а отже, використати її як можливість для зміни парадигми мислення та виховання нової, європейської свідомості в нового покоління українців. І це покоління, насправді вже довело свою стійкість та рішучість: це -вісімнадцятирічні солдати строкової служби, які зупиняли десант ворога в Гостомелі та зламали бліцкриг росіян; це – наші студенти, які, попри повітряні тривоги та ризик ракетних атак обирають навчатись в українських вишах; це – бізнесмени, які, долаючи всі військові труднощі в економіці тримають бізнес, створюють робочі місця не дивлячись на прильоти та блекаути.
Але як її побудувати — і в чому сенс податкової культури? Як зробити це не просто гучним, красивим політичним гаслом, а реальними кроками, що мають сенс, план і конкретні дії.
Давайте поглянемо на наших сусідів, адже незабаром ми станемо повноцінними членами європейського суспільства та простору.
Європейський Союз розглядає податкову культуру як стратегічний інструмент фіскальної стійкості, довіри та демократичного управління. У 2025 році Європейська Комісія у своєму Annual Report on Taxation підтвердила, що добровільна сплата податків у країнах-членах досягла рекордного рівня — 91,2% середньо по ЄС. Найвищі показники зафіксовано в Естонії (97,6%) та Данії (96,8%), що стало результатом багаторічної політики прозорості, цифровізації та освітніх кампаній.
У Фінляндії відкритий доступ до податкових декларацій громадян, запроваджений ще у 2001 році, сприяв зниженню рівня ухилення від сплати податків на 12% протягом перших трьох років. Естонія, яка з 2016 року запровадила рейтинг добросовісних платників, зафіксувала зростання добровільної сплати ПДВ на 9% у малому бізнесі.
Одним із найуспішніших прикладів є Португалія, яка у 2020 році впровадила SAF-T — машиночитабельний формат електронної звітності. За даними податкової служби країни, це дозволило знизити кількість помилок у звітності на 28%, скоротити тривалість аудиту на 40% та підвищити добровільну сплату ПДВ на 7% протягом трьох років. У Норвегії запуск інтерактивної платформи “шлях однієї крони” у 2018 році сприяв зростанню підтримки податкової системи серед молоді з 52% до 74% — громадяни побачили, як їхні податки трансформуються у школи, дороги та медицину. У Франції кампанія “Mes impôts, mon pays” поєднала податкові калькулятори, симулятори та публічні звіти — це дозволило знизити кількість помилок у деклараціях на 21% у 2024 році.
У 2023–2025 роках реалізовано низку освітніх, комунікаційних та цифрових проектів, спрямованих на підвищення добровільної сплати податків. Наприклад, у рамках програми Erasmus+ Jean Monnet Module було впроваджено курс “Taxation and Tax Culture of the EU Countries” у п’яти університетах ЄС, що охопив понад 1,200 студентів та молодих фахівців. За результатами моніторингу, рівень розуміння принципів податкової етики серед учасників зріс на 38%.
Водночас у країнах ЄС податкові злочини розглядаються як серйозні правопорушення, що мають кримінальний характер. Наприклад, у Німеччині ухилення на суму понад €50,000 автоматично тягне кримінальне провадження з можливим позбавленням волі до 10 років. У Франції за фіктивні рахунки передбачено до 7 років ув’язнення та штрафи до €2 млн. Естонія та Нідерланди застосовують публічні реєстри порушників, що створює додатковий репутаційний тиск. Такий підхід демонструє, що податкова культура в ЄС базується не лише на сервісі, а й на невідворотності відповідальності.
Звіт Єврокомісії також підкреслює, що цифровізація, прозорість і довіра — це три ключові чинники, які стимулюють добровільну сплату.
Податкові адміністрації мають діяти як партнери, а не як каральні органи. Саме тому країни ЄС інвестують у освітні програми, рейтинги добросовісності, відкриті дані та інтелектуальні інструменти адміністрування. Ці практики можуть слугувати орієнтиром для країн, які реформують свої податкові системи в умовах євроінтеграції.
Сьогодні Україна докладає надзусиль для імплементації євроінтеграційних змін. Можливо, платники податків і суспільство загалом вже відчувають втому від постійних фундаментальних змін Податкового кодексу та трансформації підходів до аналізу в Державній податковій службі. Але слід запастися терпінням — це лише початок. Вступ до ЄС — це не лише про переваги, а й про щоденну працю та відповідальність.
Крім того, потрібно усвідомлювати: вступ до ЄС означає, що митні платежі майже зникнуть, а тягар бюджету ляже на внутрішні податки.
У межах євроінтеграційного курсу Україна активно імплементує ключові директиви Європейського Союзу у сфері оподаткування. Зокрема, положення ATAD (Anti-Tax Avoidance Directive) вже інтегруються в національне законодавство: впроваджено правила контрольованих іноземних компаній (КІК), обмежено процентні витрати та розпочато боротьбу з гібридними схемами. У рамках директиви DAC (Directive on Administrative Cooperation) розширено автоматичний обмін інформацією між податковими органами, а також триває підготовка до впровадження DAC7 — механізму контролю за цифровими платформами. Гармонізація з VAT Package передбачає адаптацію правил електронної комерції та запуск системи OSS (One Stop Shop) для спрощення адміністрування ПДВ.
Паралельно Україна інтегрується в глобальні стандарти прозорості. У 2024 році держава офіційно приєдналась до CRS (Common Reporting Standard). Впроваджено Country-by-Country Reporting (CbC) для транснаціональних компаній. Також триває підготовка до запуску CESOP (Central Electronic System of Payment Information) — європейської системи контролю транскордонних онлайн-платежів, яка має запрацювати у 2026 році.
Цифрова трансформація податкової служби є ключовим елементом реформи. З 2025 року SAF-T UA — електронний аудит у форматі машиночитабельного XML-файлу — став обов’язковим для великих платників, а з 2027 року — для всіх платників ПДВ. У грудні 2024 року запущено Big Data TP — аналітичну платформу для трансфертного ціноутворення, яка дозволяє формувати паспорт платника, виявляти ризики у контрольованих операціях та інтегрувати дані з джерел інформації, митних декларацій і фінансової звітності.
У липні 2024 року постановою КМУ № 854 офіційно запущено СУР — Систему управління податковими ризиками. Вона забезпечує сегментацію платників, прогнозування порушень та взаємодію з іншими цифровими системами: ЄРПН, SAF-T UA, Big Data TP.
Найважливішим стратегічним кроком є підготовка нової редакції Податкового кодексу України, яка має бути передана до парламенту до кінця 2025 року. Цей документ розробляється з урахуванням останніх настанов ОЕСР, принципів прозорості, нейтральності та ефективності.
Водночас це призводить до того, що обсяг інформації зростає, а отже — зростає і кількість виявлених ризиків. Відповідно, Державна податкова служба потребує посилення аналітичної складової на всіх рівнях, а ефективне використання адміністративних і людських ресурсів — це новий виклик для системи.
На практиці це означає, що робота має бути зосереджена за кластерним і сегментарним принципом. Аудит повинен бути не масовим явищем, а високоінтелектуальним інструментом демонстрації сили податкової системи — яскравим прикладом невідворотності покарання. Адміністрування податків має працювати на упередження та добровільну сплату.
Щоб впоратися з сучасними викликами, вкрай важливо створити системну, масштабну, загальнодержавну візію просування податкової культури в Україні — із залученням не лише Державної податкової служби та Міністерства фінансів (хоча і тут є над чим працювати).
Щоб процес був не формальним, а дієвим, потрібні конкретні персоналії, відповідальні за координацію та реалізацію. Назвіть сьогодні заступників цих органів, які відповідають за податкову культуру. Не назвете — і в цьому, власне, й полягає проблема.
Необхідна комплексна залученість наукової спільноти, громадських об’єднань, бізнес-асоціацій, Міністерств освіти, інформації, економіки, територіальних громад — щоб охопити пропагандою податкової культури всі верстви та напрями.
Знання про податки та необхідність їх сплати повинні бути частиною навчального процесу — не лише в контексті профільних предметів з основ фінансової грамотності, а й через інтеграцію в інші дисципліни. Приклади задач з математики чи диктант — мають між рядків говорити про податки та їхню необхідність. Освітній проект з податкової грамотності «Академія: від малюка до майстра» має на меті навчати дітей — від садочка до вишу, працюючу молодь, старше покоління, бізнесменів і податкових консультантів. Не сухою мовою «відповідно до…», «згідно з…», а простою, доступною — з живими прикладами та реальними алгоритмами.
Для цього, безумовно, потрібно підвищувати рівень освіченості самих податківців: проводити реальні, а не формальні програми підвищення кваліфікації, а також передбачити системне впровадження програм ментальної підтримки — з метою запобігання професійній деформації, емоційному вигоранню та збереження високих стандартів етичної поведінки.
Але найголовніше — це заробітна плата для людей, які щодня мають справу з великими грошима, а отже — з величезною відповідальністю та, безумовно, зі спокусами. Це — перша основа в контексті протидії корупційним проявам.
Окрім необхідності змінювати податківців, паралельно слід змінювати і ставлення суспільства до них та до податкової системи загалом. Це — рух у двосторонньому напрямі.
Ще одним важливим елементом просування податкової культури є податкові консультанти, адвокати, аудитори, радники — висока професійність, домінанта експертності, моральна складова, інтелект, здатність будувати конструкції податкової оптимізації, а не мінімізації — це також складова протидії корупційним явищам і спільного зростання податкової системи. Має бути зацікавленість у розвитку консалтингового бізнесу, а не псевдолобістів і «рішал».
Партнерські відносини мають будуватися на розумінні бізнесом того, що податкова — це перший регулятор чесної конкуренції, який стимулює розвиток бізнес-ідей не через «адміністративний вплив» для зменшення витрат, а через розробку та впровадження інтелектуальних інновацій у бізнес-процеси. І це — велика відповідальність системи: задовольнити зростаючий запит на справедливість.
Якщо сьогодні під тиском МВФ активно впроваджується система управління податковими ризиками, основний принцип якої — досягнення максимального результату з мінімальними зусиллями, то для забезпечення високого рівня ідентифікації та упередження ризиків, а також стимулювання добровільної сплати, потрібно інвестувати в податкову культуру вже сьогодні. І ця інвестиція має 100% окупність.
Сьогодні ми повинні розпочати боротьбу за розуми учнів середніх класів — щоб через десять років отримати сумлінних платників податків і свідоме правове суспільство, яке впливає на видатки та контролює державні фінанси.
Формування податкової культури в Україні потребує багаторівневої державної візії, яка охоплює не лише фіскальні інструменти, а й інституційні, освітні, технологічні та громадянські механізми. Така візія має бути системною, інтегрованою та орієнтованою на довіру, прозорість і сервіс.
На інституційному рівні необхідно переосмислити місію податкової служби — не як карального органу, а як сервісного, аналітичного та освітнього партнера.
Освітній рівень вимагає інтеграції податкової грамотності в усі етапи освіти.
На комунікаційному рівні важливо забезпечити прозору візуалізацію бюджетних потоків — наприклад, через проект «шлях однієї гривні». Публічне пояснення «куди йдуть мої гроші» має стати частиною державної комунікації. Чесна сплата податків повинна пропагуватись як акт патріотизму, а образ податківця — трансформуватись із «карателя» на «економічного захисника».
Технологічний рівень передбачає впровадження цифрових сервісів щодо сплати базових податків громадян, штрафів, податкового боргу, розвиток інтуїтивно доступних мобільних застосунків та електронного кабінету, а також використання штучного інтелекту для аналізу ризиків, прогнозування та персоналізації сервісів — це не просто модернізація, а зміна логіки адміністрування.
Громадянський рівень передбачає залучення територіальних громад, бізнес-асоціацій, медіа та громадських організацій до формування податкової культури. Створення платформ для діалогу — форуми, подкасти, публічні консультації — має стати постійною практикою. Підтримка ініціатив знизу, освітніх проектів, волонтерських програм і локальних кампаній сприятиме формуванню культури відповідальності, солідарності та довіри.
Всі ці зусилля повинні бути спрямовані на одне – формування чіткого розуміння на підсвідомості українця що «податкова мораль – внутрішня мотивація сплачувати податки».
Розвиток податкової культури — це не технічна реформа, а цивілізаційний вибір. Європейський досвід переконливо демонструє: добровільна сплата податків зростає там, де є довіра, прозорість, сервіс і відповідальність. Україна вже зробила перші кроки — імплементує директиви ЄС, впроваджує цифрові системи, оновлює Податковий кодекс. Але справжня трансформація почнеться тоді, коли податкова культура стане частиною суспільної культури.
Сучасна податкова служба має бути не каральним інструментом, а партнером громадянина і бізнесу. Це вимагає нової інституційної місії, змістовної освіти, психологічної підтримки працівників, відкритої комунікації та технологічної спроможності. Податки мають сприйматись не як тягар, а як інвестиція в безпеку, розвиток і майбутнє.
Сьогодні в нас є шанс не просто оновити норми чи осучаснити систему, а закласти фундамент довіри між державою і платником. Податкова культура — це не лише про бюджет. Це — про гідність, солідарність і спільну відповідальність за країну.
Головне — ми, ті, хто живе в тилу, хто має можливість жити й дихати, — повинні не лише низько вклонитися нашим силам оборони. Ми не маємо права їх підвести. Поки вони проливають кров і віддають життя, щоб ми могли жити буденним життям, ми відповідальні за розбудову нової свідомості, нових підходів — щоб не лише виграти війну, а головне — не програти мир.
P.S: Податкова культура — це не декларація, а щоденна дія. Це не лише про закони, а про людей, які їх втілюють. І на цьому шляху не існує великих чи малих кроків — кожен внесок має значення.
Команда YouTube-каналу Tax Podcast щоп’ятниці створює випуски на податкову тематику, веде розмову про складні речі простими словами — і вже сьогодні просуває податкову культуру. А ти долучаєшся?
