Цифровізація, війна та нотаріат: чесна розмова з українським нотаріусом

– Які основні зміни в нотаріальній діяльності ви спостерігали за останні роки?

На початку цієї розмови, хочу зауважити, що я висловлю мої особисті думки, та особисте бачення процесів, як людини, яка майже тридцять років присвятила професії та пройшла весь непростий шлях становлення та розвитку нотаріату в Україні, тобто була учасником всіх етапів розвитку цієї професії.

Світ швидко змінюється. Умови життя та роботи теж зазнали суттєвих змін.

Нотаріат не може стояти осторонь таких процесів і, звичайно, робить все, щоб рухатися в одному ритмі з державою та світом і вчасно реагувати на зміни та виклики.

Зміни в нотаріальній діяльності в більшості пов’язані із цифровізацією нотаріальної діяльності, що як наслідок тягне за собою збільшення функцій та обов’язків нотаріуса.

На цьому шляху звичайно виникає багато викликів. Війна підсвітила багато питань, що потребують першочергового вирішення, особливої уваги і змін. Питання стосуються утримання та збереження державних нотаріальних архівів, роботи державних реєстрів, облаштування, утримання робочих місць нотаріуса, збереження кадрового потенціалу та інші практичні питання.

У зв’язку із проведенням реформ у багатьох сферах, наприклад земельної реформи, реформи у сфері містобудування, створення компенсаційних механізмів щодо знищеного майна громадян, тощо, звичайно ж збільшується кількість реєстрів, інформаційних систем, платформ та документів, які потрібно опрацювати нотаріусу для вчинення нотаріальної чи реєстраційної дії.

В державі розпочато другий етап відкриття ринку землі, учасниками якого стали українські юридичні особи. Проводиться робота, створення механізмів та нормативне врегулювання захисту прав інвесторів на ринку нерухомості, наприклад, щодо механізму реєстрації новозбудованого майна.

Слід зауважити, що саме нотаріусам надано право вчиняти дії в межах програми реалізації механізму компенсації втраченого та пошкодженого житла, з використанням державних сертифікатів, що є підтвердженням високої довіри держави та суспільства до нотаріату. Нотаріат приймає активну участь у всіх цих процесах, розробці та імплементації програми та механізмів.

Розуміючи важливу роль нотаріату у суспільстві, у реалізації державних програм та державної політики, Держава поступово розширює повноваження нотаріусів, наприклад, в сфері санкційної політики та фінансового моніторингу. Все це, як наслідок, збільшує навантаження на нотаріуса.

Нотаріуси почали використовувати у своїй практичній діяльності медіацію. Багато країн світу вже давно використовують медіацію у юридичних процесах. Нотаріуси вивчають досвід таких країн та адаптують його у своїй діяльності. Значна кількість нотаріусів пройшла навчання та отримала відповідні сертифікати. Нотаріат приймає активну участь у дискусіях та розробці законодавства в сфері медіації.

– Які найбільші виклики ви зустрічаєте у вашій професійній практиці?

По перше, в нас у всіх є один великий виклик – війна.

Нотаріат це частина державного механізму, і тому наші виклики – це виклики, що постали перед державою: кібератаки, повітряні тривоги, робота у небезпечних регіонах, «прильоти», відключення електропостачання, питання збереження нотаріального архіву, складний емоційний стан людей та багато іншого. За таких умов нотаріус зобов’язаний зберігати холодний розум, контроль ситуації, дотримуватися закону, захищати права людей та надавати їм правову допомогу.

З початку війни багато нотаріусів працювали і продовжують працювати у небезпечних регіонах, під обстрілами, при цьому виконують одне з найголовніших своїх завдань – допомога громадянам, захист їх прав, збереження нотаріальних архівів.

Нотаріат завжди знаходиться найближче до людей і саме тому в першу чергу відчуває та реагує на зміни, що відбуваються у країні, суспільстві, в настроях, потребах та емоційному стані людей.

Високий рівень відповідальності нотаріусів перед громадянами, суспільством та державою, великий обсяг обов’язків, покладений на них державою, не передбачає можливості, як то кажуть «емоційного сприйняття» ситуації. Не зважаючи на постійні сирени, хвилювання за свою родину, не зважаючи на постійні прильоти, складнощі в роботі, відсутність світла, тимчасову відсутність доступу до реєстрів, та інші обставини, нотаріус завжди повинен зберігати холодний розум.

Обов’язок нотаріуса – це вчинення безспірних нотаріальних дій, надання правової допомоги та захист прав та інтересів громадян, сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснення їх прав і обов’язків, попередження їх про наслідки вчинюваних нотаріальних дій, для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, і саме тому ми попри все мусимо триматися.

І станом на зараз психологічне та емоційне навантаження на нотаріусів залишається дуже великим. Здійснюючи прийом громадян, нотаріус стикається з особистими історіями, ситуаціями, обставинами, питаннями та проблемами кожної людини, що звернулась до нотаріуса, з її емоційним станом.

Серед наших клієнтів є військові, родичі загиблих, полонених і спілкування з ними потребує особливої делікатності та витримки. Це все складні історії життя, ситуації, що потребують правового врегулювання та допомоги.

Як на мене, ще однією із найболючіших проблем є складне та хаотичне правове поле, великий обсяг нормативно-правових актів, який постійно збільшується, та якість написання нормативно-правових актів. Їх написання часто відбувається з порушенням основних класичних принципів нормотворчої діяльності та нормотворчої техніки. Наявні випадки, коли нормативні акти не містять термінів з чітким та визначеним змістом, визначення слів та виразів в прямому їхньому значеннях. Нормативні акти різного рівня неузгоджені між собою, є випадки, коли нормативні акти містять норми, що протирічать одна одній, вступають у правовий конфлікт, що ніяк не сприяє їх реалізації на практиці, а інколи має наслідком неможливість реалізувати його взагалі. Відсутність чітко визначених термінів та понять напряму впливає, в тому числі, й на можливість цифровізації певних процесів.

Чітка визначеність термінів та понять нормативно-правового акту є, напевно, найбільш важливою, оскільки саме через неї досягається однозначність застосування його приписів. Юридична норма, через яку реалізується воля законодавця, не повинна допускати багатозначності, зміст такої норми не повинен створювати підстав для неоднозначності її трактування.

Все це ставить перед нотаріусом складні завдання – реалізувати такі зміни на практиці, без порушення норм закону, виключити можливі ризики, забезпечити безспірність нотаріальної дії та захист прав та інтересів громадян.

Шлях до професії нотаріуса складний і довгий. На цьому шляху у майбутнього нотаріуса формуються певні якості та здібності, що далі є запорукою успіху та професійності. Тому, попри все, нотаріус – це в першу чергу фахівець високого ґатунку, який все ж таки має запас міцності для того, щоб діяти в складних умовах, в межах чинного законодавства, незважаючи на всі складнощі та хаотичність правового поля.

– Як ви вважаєте, чи достатньо держава підтримує нотаріусів у їхній роботі?

На мою думку, делегуючи нам повноваження, держава має формувати політику та стратегію в сфері нотаріату, направлену на забезпечення рівних умов роботи нотаріусів.

 Необхідно запровадити механізми, які б виключали можливість виникнення недобросовісної конкуренції між нотаріусами. Наявне актуальне питання співвідношення чисельності нотаріусів та кількості людей у населених пунктах та містах. Обговорення з цих питань ведуться багато років, але поки все залишається на рівні дискусій. За наявних економічних умов в країні без виваженої  регуляторної політики держави в сфері нотаріату буде складно.

Є регіони, де не має необхідної кількості нотаріусів для забезпечення потреб громадян у доступі до нотаріальних дій, і черги до нотаріуса в таких регіонах можуть бути розписані на тиждень і більше наперед. І навпаки – у великих містах значно зменшується кількість нотаріальних дій та навантаження на одного нотаріуса. Як наслідок, знижується можливість утримання офісу, постає питання утримання та збереження нотаріального архіву. Маючи на меті розширити коло клієнтів, нотаріуси створюють недобросовісну конкуренцію, займаються непритаманними їм справами, починаючи вести блоги в соціальних мережах, які не є фаховими за змістом та стилістикою подачі, і не сприяють підвищенню поваги до такої складної та відповідальної професії як нотаріус.  

Є багато прикладів регуляторної політики держави, яка показує гарний результат.

Наприклад, Німеччина встановила співвідношення: 1 нотаріус на 20 000 тисяч громадян. Нерівномірність навантаження на нотаріусів у нас в країні, що існувала і до війни, з урахування існуючої проблематики внутрішнього переміщення населення, нотаріусів, в тому числі з окупованих територій, та відсутність регуляції цих процесів з боку держави має негативні наслідки.

В таких країнах як Австрія, Естонія, Німеччина, Литва та ще низка країн, держава здійснює контроль за формування вартості нотаріальних послуг та кількістю нотаріусів по відношенню до кількості населення у регіонах. За таких умов відсутня недобросовісна конкуренція в сфері нотаріату, забезпечуються рівні умови роботи нотаріусів, належний рівень фінансового забезпечення офісу нотаріуса, вільний доступ громадян до вчинення нотаріальних дій.

За наявних важких економічних умов в країні, для багатьох нотаріусів, окрім питання матеріального забезпечення роботи офісу, постає питання збереження кадрів та утримання робочих місць. Непоодинокі випадки, коли нотаріуси вимушені припиняти свою діяльність, закривати офіси, саме через відсутність можливості їх утримання на належному матеріальному рівні. На мій погляд, державі слід на це звернути увагу.

Відмічу, що мова йде про висококваліфіковані кадри, які роками здобували фахові професійні знання. Втрата таких кадрів, в перспективі, може мати негативні наслідки не тільки для нотаріату, а й для держави, особливо з урахуванням теперішньої ситуації нестачі фахових спеціалістів у країні. Це людський капітал, основа держави, і його потрібно зберегти.

Нотаріус, виконуючи обов’язки покладені на нього державою, є самозайнятою особою, самостійно несе всі витрати, пов’язані з утриманням офісу, утриманням робочих місць працівників, при цьому нотаріуси добросовісно сплачують податки, стягують в бюджет держави мито, тобто наповнюючи державний бюджет, нотаріуси знаходяться на повному самозабезпеченні. 

Нотаріуси за власний рахунок утримують і зберігають державний нотаріальний архів. Більшість колег, які вимушені були виїжджати з небезпечних територій, дбали не тільки про свої родини, а й в першу чергу про порятунок нотаріальних архівів, розуміючи рівень відповідальності та критичну необхідність збереження державних архівів, бо за цим всім стоять люди та їх права. Є колеги, які втратили офіс, можливість працювати і отримувати дохід. Більш того, нотаріуси мають дбати не тільки про себе, а й про своїх співробітників, бо нотаріат це в першу чергу про людей.

На мій погляд, розуміючи важливість ролі нотаріату, як частини державного механізму, держава повинна звернути увагу на потреби нотаріусів.

Виважена та послідовна регуляторна політика держави в сфері нотаріату повинна створити умови для належного матеріального забезпечення роботи нотаріуса, збереження державного архіву та фахових працівників.

Світовий досвід розвинутих країн однозначно доводить той факт, що належне матеріальне забезпечення і дохід нотаріуса напряму пов’язаний з прийняттям ним неупереджених рішень у своїй роботі.

Окремо хочу зупинитися на питанні збереження кадрів. Фаховий помічник є важливою ланкою у складному механізмі роботи нотаріального офісу. Беручи до уваги брак кадрів, за рахунок того, що багато людей виїхали з країни, а частина громадян мобілізована, питання збереження фахового персоналу є критичним для роботи нотаріусів. Все це помножується на час, що необхідний для навчання такого працівника, бо швидко стати фаховим помічником нотаріуса неможливо. Цей процес, як правило, триває кілька років. Наявні працівники потребують підвищення заробітної платні, тому матеріальне забезпечення роботи нотаріуса на належному рівні, напряму впливає на якість роботи нотаріального офісу.

Цілком очевидною є проблема «зарегульованості» процедур прийняття нормативних актів, відсутність універсальних та дієвих механізмів, які б дали державі можливість реагувати на існуючі виклики, шляхом швидкого прийняття необхідних якісних нормативних актів.

По-перше, для вирішення цих питань необхідно провести повний аудит нормативної бази країни.

По-друге, необхідно побудувати простий, дієвий механізм – базові, універсальні фундаментальні нормативні акти, які містять юридичні норми, що передбачають можливість регулювати негайні поточні питання шляхом прийняття підзаконних нормативних актів, які не потребують довгих «зарегульованих» процедур, особливо за сучасних обставин, коли необхідна чітка і швидка реакція держави на запит суспільства і існуючі виклики, та коли не має часу на довгі процедури.

Побудова такого універсального механізму значно посилить спроможність держави швидко реагувати на потреби суспільства та виклики часу. Необхідно припинити правовий хаос у країні.

Що наразі відбувається – накопичення нормативно-правових актів, якість та суперечливість яких викликає багато питань. На перший погляд, такі нормативні акти ситуативно вирішують питання, але, насправді, це тільки посилює правовий хаос в країні, і ніяк не сприяє дотриманню закону, а навпаки – породжує спори, створює багато шпарин для ухилення від виконання норм закону, зловживання правом та уникнення від відповідальності.

Що стосується безпосередньо МЮУ, як регулятора нотаріальної діяльності, вважаю, що ми чуємо думку один одного, в нас є розуміння спільних цілей та завдань, що стосуються роботи та розвитку нотаріату, розуміння того, що ми маємо спільну мету і працюємо в одному напрямку – реагування на потреби суспільства, правове врегулювання питань, що пов’язані з нотаріальною діяльністю, захист прав та інтересів громадян, є розуміння того, що кінцевий результат вирішення будь-якого питання має працювати на користь людей та мати практичне втілення.

Як і в будь-якій роботі, інколи виникають питання, де нотаріуси, як практики, і регулятор мають відмінні точки зору, але слід відзначити, що МЮУ розуміє, що саме нотаріуси реалізовують прийняті зміни законодавства в практичній площині, тому зазвичай враховують думки нотаріальної спільноти.

Цілком зрозуміло, що поєднати швидкість і якість у нормотворчому процесі складно, але ж ми маємо це робити, бо в нас не має іншого виходу за наявних обставин. Для вдалого поєднання, вважаю, що дієвий шлях – це більш уважно дослухалися до думки тих, хто на практиці втілює законодавчо-нормативні акти.

Ще одне питання, що давно заслуговує на увагу з боку держави – це законодавче врегулювання діяльності посередників на ринку нерухомості. Ні для кого не секрет, що посередники на ринку нерухомості беруть за свої послуги 3-5 відсотків від реальної ціни продажу, при цьому не несуть ні якої відповідальності та не сплачують податків, в той час нотаріуси несуть повну відповідальність за вчинену нотаріальну дію а, наприклад, державне мито, що напряму йде до бюджету, становить лише 1 відсоток. Дуже дивна арифметика, як на мене. Сподіваюсь, що найближчим часом держава прийме відповідні закони, щодо врегулюють діяльність посередників на ринку нерухомості, яка однозначно має відбуватися в правовому полі.

Потребує аналізу та впорядкування діяльність суб’єктів оціночної діяльності. Експертні оцінки майна використовуються нотаріусом для вчинення правочинів та стягнення державного мита, та інших платежів до бюджету.  Прозорість діяльності таких суб’єктів напряму впливає на ринок нерухомості, права та обов’язки громадян та наповнення державного бюджету, що є дуже актуальним на зараз.

Підсумовуючи вищезазначене, сподіваюся, що держава, розуміючи значні зміни, в тому числі і в економіці країни, зверне на це увагу. 

– Як швидка цифровізація в Україні впливає на вашу роботу як нотаріуса?

У вашому запитанні ключовим є слово «швидка». Я цілком розумію, що держава, намагаючись швидко цифровізувати певні процеси, має на меті підвищення якості та рівня надання громадянам публічних послуг, зменшити кількість бюрократичних процедур.

Звісно, в цьому напрямку треба рухатися, але проблемою на цьому шляху є відставання нормативного регулювання цього процесу. Відсутність чітко виписаних термінів та понять, зарегульованість прийняття нормативних актів, створює ситуацію, в якій нормативне врегулювання процесу цифровізації не відповідає швидкості запровадження нових цифрових технологій, а в деяких випадках робить її неможливою. Буває й по-іншому. Наявні нормативні документи, які зобов’язують використовувати той чи інший інформаційний цифровий ресурс, інструмент, реєстр, проте технічна можливість його використання у нотаріуса відсутня. 

Слід завжди пам’ятати, що особливої уваги потребують питання безпеки кібер-простору, захисту персональних даних та захисту прав та інтересів громадян. На цьому шляху дуже важлива виваженість, поетапність, поміркованість дій та постійна робота над створенням та удосконаленням захисних механізмів. Тобто я за «розумну цифровізацію».

Проте треба віддати належне державі в роботі на цьому напрямку. Наприклад, довідка про зареєстроване місце проживання, що подається нотаріусу для вчинення нотаріальної дії може бути отримана за лічені хвилини у додатку «Дія». Запровадження нових технологій мають позитивний влив та надають можливість і нотаріусам, і громадянам ефективно використовувати свій час та швидко отримувати певні послуги та документи без складних бюрократичних процедур.

– Які інноваційні технології ви використовуєте в вашій практиці? Як вони змінюють роботу нотаріуса?

У нотаріальній сфері впроваджуються сучасні технології, серед яких кваліфікований електронний підпис (КЕП), елементи електронного документообігу, корпоративні платформи комунікації, цифрове навчальне середовище (EDU.npu.ua) тощо. Це дозволяє нотаріусам оперативніше опрацьовувати документи, у зручний спосіб підвищувати свій професійний рівень, а також зменшує кількість паперової роботи. Крім того, ведеться робота над впровадженням єдиного цифрового простору для нотаріусів із захищеною електронною поштою, системами захисту робочих комп’ютерів нотаріусів та технічною підтримкою.

В практичній роботі нотаріус використовує карт-рідер, що дозволяє отримувати всі дані з ID-документів і їх перевірку, технології, пов’язані з роботою реєстрів, такі як подвійна автентифікація, технічні можливості реєстрів щодо внутрішнього обміну документами між базами різних реєстрів, шляхом отримання електронних копій документів, витягів, нові технічні можливості засобів зв’язку, кваліфікований електронний підпис для подання звітності та листування.

Станом на зараз громадянам вже надано можливість подання заяви про прийняття або відмову від спадщини в електронному виді з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Що стосується впливу на роботу нотаріуса. Саме відсутність оптимізації цифрових процесів збільшує кількість цифрових ресурсів, порталів, реєстрів, джерел офіційної інформації, що використовуються нотаріусами при вчиненні нотаріальних дій, що, як наслідок, значно збільшує навантаження на нотаріуса, кількість часу на обробку необхідної інформації та документів.

– Чи є якісь ризики для нотаріусів через впровадження цифрових технологій, зокрема щодо безпеки даних?

Найбільші ризики впровадження цифрових технологій пов’язані з кібербезпекою. Загроза несанкціонованого доступу до комп’ютеру нотаріуса та інтерфейсів реєстрів, фішинг-розсилками, шкідливим програмним забезпеченням.

Нотаріальна спільнота цілком розуміє невідворотність процесу цифровізації. Але й, в свою чергу, чітко розуміє, що процес цифровізації складний і супроводжується низкою критичних моментів та ризиків, які можуть створити загрози для правової безпеки, захисту персональних даних, конфіденційності, вплинути на юридичну безпеку правочинів та довіру до нотаріального процесу.

Пропозиції та зауваження нотаріальної спільноти, в своїй більшості, стосуються саме законодавчо-нормативного регулювання процесу цифровізації та якості технічних моментів роботи реєстрів і, звичайно, постійного удосконалення інструментів захисту роботи реєстрів.

На мою думку, особливу увагу слід звернути на певні ризики, що можуть виникнути на цьому шляху і яким варто запобігти, а саме:

• втрата особистого контролю нотаріуса над правочином;

Нотаріус виконує не лише технічну функцію посвідчення документів – він аналізує всі обставини певного правочину, дає їм юридичну оцінку, перевіряє правоздатність, дієздатність осіб, роз’яснює правові наслідки вчинення такого правочину, запобігає можливим ризикам, забезпечує безспірність правочину.

Дистанційне вчинення нотаріальних дій може значно знизити рівень перевірки добросовісності, дієздатності сторін і створити умови для маніпуляцій, не дає в певній мірі можливості об’єктивної оцінки добросовісності, психічного, емоційного стану особи, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії, встановлення дієздатності особи, відсутності тиску на особу під час вчинення нотаріальних дій. Це може мати наслідком можливість вчинення нотаріальної дії без наявності реального наміру особи (наприклад, якщо доступ до електронного підпису отримала третя особа, на особу здійснюється тиск, особа є недієздатною або перебуває у стані, що не дає їй можливості повністю розуміти юридичні наслідки її дій).

– використання цифрових технологій для тиску на осіб похилого віку чи недієздатних громадян, які можуть підписати документи без належного розуміння наслідків;

• недостатній рівень ідентифікації особи;

Питання ідентифікації особи є одним із найважливіших та першочергових при вчиненні нотаріальних дій. У класичному нотаріальному процесі нотаріус ідентифікує особу за паспортом та іншими документами, перелік яких передбачений чинним законодавством, аналізує поведінку особи, може поставити уточнюючі запитання. В свою чергу, онлайн-ідентифікація через BankID, відеоконференцію чи електронний підпис не гарантує, що дія виконується без примусу або шахрайства. Більш того, за умови високого рівня кіберзлочинності, швидкого розвитку технологій є ризики крадіжки цифрової особистості – хакери можуть отримати доступ до електронного підпису та оформити документи без відома власника. Зловмисники можуть використовувати Deepfake-технології – використання штучного інтелекту для створення підроблених відеозображень особи, що може ввести в оману нотаріуса при відео ідентифікації.

– перехоплення конфіденційних даних – можливість викрадення персональних даних клієнтів та/або нотаріуса через програмне забезпечення.

Нотаріальна діяльність передбачає обробку важливих даних (право власності, персональні данні особи та ін.), і невиважена цифровізація робить систему вразливою до кібератак.

Реєстри нерухомості, реєстр юридичних осіб та інші реєстри є постійною мішенню для злому та підміни даних. На жаль, непоодинокі випадки несанкціонованого внесення змін у єдині та державні реєстри, що призвели до незаконного відчуження майна.

Звичайно ж, збій у роботі цифрових систем – коли будь-який реєстр стає недоступним через технічні несправності або хакерську атаку, атаку вірусів, блокує вчинення тисячі правочинів по всій країні, що має негативний вплив і на економіку країни.           Необхідність чіткого законодавчого врегулювання процесів цифровізації цілком очевидна.

Наведу кілька прикладів.

На зараз, на законодавчому рівні не врегульовано питання використання е-паспорту у нотаріальному процесі. У переліку документів, визначеному чинним законодавством, за якими нотаріус встановлює особу громадянина, відсутній такий документ як е-паспорт, що позбавляє нотаріуса можливості використовувати його для вчинення нотаріальної дії.

У традиційному нотаріальному процесі особа має право оскаржити дії нотаріуса, довести, що угода була здійснена під примусом або шляхом обману, звернутися до суду для захисту своїх прав та/або визнання правочину недійсним, та ін.

Але, якщо розглядати перспективу запровадження цифрових правочинів, слід мати на увазі, що наразі відсутні не тільки чітке законодавче визначення таких правочинів, а й правові механізми їх оскарження.

Наявне чинне законодавство, а саме стаття 1 ЗУ “Про електронну комерцію” містить поняття: «5) електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі; 7) електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем». Зважаючи на те, що цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції, постає питання: чи може цей термін бути застосований щодо правочинів, що можуть бути вчинені пересічними громадянами. Чи можна віднести правочини, що вчиняються громадянами, наприклад такі як дарування, купівля-продаж майна, міна, інші до електронної комерції. Очевидним є питання термінології та сфери застосування зазначеного нормативного акту.

В електронному середовищі відстежити реальні обставини укладання правочину значно складніше.

За відсутності належного правового врегулювання може існувати складність доведення фактів шахрайства – якщо правочин був здійснений через цифровий підпис, постраждала сторона просто може не мати доказів примусу або підробки.

Може виникнути проблема відсутності фізичних доказів, наприклад, у випадку оскарження правочину неможливо буде використати запис нотаріальної дії, якщо він не був належним чином заархівований.

Велике питання – відповідальність за помилки у цифровому середовищі. У випадку технічного збою або помилки у реєстрі виникає питання: хто нестиме відповідальність? Законодавчо чітко повинно бути розмежовано відповідальність нотаріуса та держателя реєстрів за помилки, що виникають в результаті технічних збоїв та не залежать від дій нотаріуса.

Нотаріус традиційно відповідає за свою роботу, але якщо проблема виникла через збій у програмному забезпеченні, відповідальність розмивається, більше того – вона не врегульована, і таким чином особа звичайно має право звернутися за відшкодуванням понесених збитків, але процес захисту прав є досить складним і неефективним.

Таким чином, впровадження цифрових технологій у нотаріальну діяльність має відбуватися поступово, із дотриманням високих стандартів безпеки, з обов’язковим встановлення відповідальності, та особливо важливо – чіткого правового регулювання, дотриманням принципу правової визначеності при розробці законодавства, що регулює цей процес, з розумінням того, що за цим всім стоять звичайні люди та їх права.

На мою думку для зниження ризиків необхідно:

Впроваджувати багаторівневу систему ідентифікації особи (поєднання відеоідентифікації, біометричних даних та електронного підпису).

Запровадити чітку систему кібербезпеки із регулярним тестуванням реєстрів на уразливості. Встановити чіткі механізми оскарження нотаріальних дій у цифровому форматі. Забезпечити високий рівень кібербезпеки та захисту персональних даних. Законодавчо закріпити відповідальність за збої та кіберзлочини у сфері цифрового нотаріату. Внести зміни у законодавство, що регулює використання цифрових технологій у нотаріальній діяльності. І це звичайно не весь перелік необхідної роботи в цьому напрямку.

Будь-які технологічні нововведення повинні доповнювати фундаментальні принципи нотаріальної діяльності, підсилювати правову безпеку та супроводжуватися належним державним контролем.

Важливо знайти баланс між технологічним прогресом і збереженням фундаментальних принципів нотаріату – юридичної достовірності, безспірності, надійності та захисту прав громадян.

– Як ви оцінюєте перспективи розвитку нотаріату в Україні за умов постійної цифровізації держави?

Нотаріусів помилково вважають надто консервативними щодо питань цифровізації. Думаю, в цьому розрізі нас слід вважати більш поміркованими та відповідальними щодо наслідків цифровізації.

Інститут нотаріату один із найстаріших правових інститутів у світі.

Фундаментальність цього інституту є запорукою його сталості та існування у часі.

Нотаріат був, є і буде. Це доведено часом.

Досвід інших країн доводить, що електронний підпис не може замінити нотаріуса, використання цифрових технологій в сфері нотаріату не є заміною функцій нотаріуса як такого. Технології скоріше розширюють функції та повноваження нотаріусів.

Щодо розвитку нотаріату за умови цифровізації держави. Як то кажуть, якщо ти не можеш запобігти якомусь процесу, то слід його очолити.

Нотаріуси є спеціалістами високого ґатунку, які ніколи не зупиняються у своєму розвитку, підвищенні рівня своїх знань та кваліфікації, тому впевнена, що нотаріуси освоять всі нові технології та будуть їх використовувати для належного виконання наданих їм державою функцій на користь професії, громадянам та держави.

Сподіваюсь, що процес цифровізації держави буде доповнювати та посилювати, а не підривати фундаментальні принципи нотаріальної діяльності, забезпечувати правову безпеку і буде супроводжуватися належним державним контролем.

Зовсім скоро очікуйте на другу частину інтерв’ю з пані Оксаною!