Договір довічного утримання (догляду) та спадковий договір — два механізми передачі майна з гарантією подальшого забезпечення інтересів відчужувача. Перший набувачем стає одразу після нотаріального посвідчення або держреєстрації й зобов’язується дбати про відчужувача довічно, надаючи йому житло, матеріальне забезпечення чи догляд. Цей договір обов’язково нотаріалізується, а майно не може відчужуватися чи бути об’єктом застави до смерті відчужувача.
Спадковий договір, натомість, передбачає перехід права власності тільки після смерті відчужувача. Набувач може бути зобов’язаний виконати певні дії до або після відкриття спадщини, але матеріальне забезпечення в обов’язковому порядку не передбачено. Заповіт щодо майна, включеного в спадковий договір, втрачає чинність, а договір теж нотаріалізується та реєструється у Спадковому реєстрі.
Ключові відмінності:
- Момент набуття власності:
- Договір довічного утримання — одразу після посвідчення/реєстрації.
- Спадковий договір — лише після смерті відчужувача.
- Матеріальне забезпечення:
- Утримувач за довічним договором отримує щомісячне забезпечення.
- У спадковому договорі — лише за згодою сторін.
- Поховання відчужувача:
- Обов’язкове для набувача довічного утримання.
- За спадковим договором — лише якщо це передбачено умовами.
- Продовження зобов’язань:
- У довічному утриманні обов’язки переходять до спадкоємців набувача.
- Спадковий договір припиняється зі смертю набувача.
Джерело: Міністерство юстиції
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
