Процедура визнання фізичної особи недієздатною передбачає втрату нею права самостійно розпоряджатися майном, вчиняти правочини та нести юридичну відповідальність. Для громадян України, які перебувають за кордоном, ключовим є «особистий закон» — Цивільний кодекс України, який регулює їхню правоздатність і дієздатність. Водночас міжнародні договори визначають, який саме суд розглядає справу та якої процедури слід дотриматися.
- Правоздатність vs. дієздатність
- Правоздатність – здатність мати права й обов’язки з народження до смерті.
- Дієздатність – здатність самостійно вчиняти правочини; для неповнолітніх і осіб із психічними розладами вона може бути обмежена або позбавлена рішенням суду.
- Основні норми
– Закон України «Про міжнародне приватне право» (ст. 18) встановлює, що особистий закон визначає правоздатність і дієздатність особи, а закон місця заподіяння шкоди може застосовуватися для зобов’язань, пов’язаних із відшкодуванням шкоди. - Роль міжнародних договорів
– Двосторонні угоди (зокрема з Польщею 1993 р. і Чехією 2001 р.) делегують компетенцію щодо визнання недієздатності суду громадянина:- Суд держави громадянства вирішує питання обмеження чи позбавлення дієздатності.
- У разі розгляду іноземним судом – він сповіщає суд України й, якщо протягом 3 міс. немає заперечень, ухвала набирає сили лише за умови відповідності українському законодавству.
- Практичні рекомендації
– З’ясуйте, чи діє між Україною та країною перебування відповідний договір.
– Стежте за строками (3 міс. на відповідь українського суду).
– Готуйте повний пакет медичних довідок, перекладених і нотаріально засвідчених.
– Звертайтеся до українського суду за місцем реєстрації особи, якщо іноземний суд не може швидко розглянути справу.
Джерело: Міністерство юстиції
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
