Крупнова Любов Василівна
Професор права, Заслужений юрист України, Заступник Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
В юридичній професії традиційно переважають чоловіки, особливо на керівних посадах. Чи відчували ви гендерні стереотипи у своїй кар’єрі? Як вам вдалося їх подолати?
Так, юридична сфера довго залишалася «чоловічою», і я не раз стикалася з упередженнями. Часто це були сумніви в моїй компетентності чи припущення, що жінка не може бути сильною в юриспруденції.
Але я завжди спиралася на знання та досвід. Якщо я впевнена у своїх аргументах – значить, я права, і ніякі стереотипи цього не змінять. Головне – працювати так, щоб твоя репутація говорила сама за себе. Коли тебе поважають за професіоналізм, стать уже не має значення.
Які якості, на вашу думку, допомогли вам досягти успіху? Чи є щось, що ви б порадили молодим жінкам, які прагнуть стати адвокатесами або зайняти керівні позиції?
Молодим жінкам я б порадила не боятися амбіцій. Якщо хочете бути адвокатесою чи керівницею—йдіть до цього, не чекаючи «зручного моменту». Помилки будуть, але вони—частина шляху. І ще одне: будуйте репутацію, працюйте чесно і професійно.
Ви поєднуєте роботу адвокатеси, наукової діячки та посадовиці у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії. Чи складно жінці тримати баланс між кар’єрою та особистим життям у такій вимогливій сфері?
Знайти баланс справді непросто, особливо коли працюєш у кількох напрямах одночасно. Але я переконана: якщо любиш свою справу і вмієш правильно розставляти пріоритети, все можливо.
Головне — не намагатися бути ідеальною у всьому одночасно. Треба прийняти, що іноді робота вимагає більше уваги, а іноді — особисте життя. Важливо знаходити час для себе, не вигорати і не жертвувати тим, що справді цінне.
Війна змінила всі сфери життя, зокрема й адвокатуру. З якими викликами зараз стикаються адвокати в Україні?
Війна докорінно змінила всі сфери права, і сьогодні перед українськими адвокатами стоять безпрецедентні виклики. Бізнес, сімейне, кримінальне, адміністративне, трудове право—кожна галузь зазнала удару. Підприємства стикаються з ризиками банкрутства, рейдерськими атаками та змінами у регулюванні. Люди втрачають майно, бізнес, роботу, стикаються з порушенням трудових прав, майнових спорів та розірванням шлюбів у складних умовах. Кримінальні справи також стали складнішими, особливо щодо економічних злочинів, корупції, захисту прав підозрюваних і потерпілих.
Але жінки-адвокати стикаються з ще більшим навантаженням. Окрім професійної відповідальності, вони часто несуть на собі додаткові ролі—матері, опікунки, волонтерки, громадської діячки. І при цьому їм все ще доводиться доводити, що вони не гірші за колег-чоловіків. У кризові моменти гендерні стереотипи лише посилюються, і жінкам доводиться боротися не лише за клієнтів, а й за власне місце в юридичному світі.
Попри це, ми не просто витримуємо, а змінюємо систему. Українські адвокатки сьогодні—це лідерки, реформаторки, рушійна сила правосуддя, яка не дозволяє закону мовчати навіть у найскладніші часи. І наша боротьба—це не тільки про захист клієнтів, а й про зміну правил гри у професії, де компетентність має цінуватися вище за гендер.
Як воєнний стан вплинув на дисциплінарну відповідальність адвокатів? Чи стало більше скарг на юристів, чи навпаки – зараз дисциплінарні питання відходять на другий план?
Воєнний стан значно ускладнив роботу адвокатів, створивши нові виклики – обмежений доступ до судів, переміщення, збільшення навантаження. Проте адвокати гідно справляються, забезпечуючи правовий захист громадян, військових і бізнесу. Незважаючи на труднощі, адвокатська спільнота продовжує працювати професійно, забезпечуючи доступ до правосуддя.
Є випадки, коли адвокати виїхали за кордон, а їхні клієнти залишилися в Україні. Чи можна вважати це порушенням професійної етики?
Я не можу коментувати чи оцінювати діяльність інших, але точно знаю свою справу Чітко розумію свою відповідальність, дотримуюся професійної етики та продовжую працювати в інтересах своєї країни, підтримуючи її всіма можливими способами.
Як адвокати можуть допомагати військовим, переселенцям та людям, які постраждали від війни? Чи є якісь ініціативи, у яких ви берете участь?
Адвокати можуть допомагати військовим, переселенцям та постраждалим від війни у різних напрямах. Це правовий захист, консультації щодо соціальних виплат, відновлення документів, супровід у питаннях мобілізації, компенсацій за зруйноване майно. Також важливим є захист прав військовослужбовців та їхніх родин, підтримка у питаннях реабілітації та повернення до цивільного життя.
Часто кажуть, що рівень відповідальності адвокатів в Україні недостатній, і дисциплінарні органи мають бути жорсткішими. Чи погоджуєтесь ви з цим?
Питання відповідальності завжди залишається актуальним, і кожен адвокат має самостійно визначати для себе високі професійні стандарти. Особисто я керуюся принципами етики, сумлінно виконую свою роботу та зосереджуюся на якості правової допомоги, яку надаю.
Як війна вплинула на розгляд дисциплінарних справ? Чи є випадки, коли адвокати використовують воєнний стан як виправдання для недобросовісної поведінки?
Воєнний стан вплинув на всі правові процеси, зокрема й на розгляд дисциплінарних справ, створивши нові виклики для адвокатської спільноти. Попри це, адвокати продовжують виконувати свої обов’язки, забезпечуючи правовий захист і дотримуючись професійних стандартів у складних умовах.
Які найбільш поширені порушення дисципліни серед адвокатів сьогодні?
Адвокатська діяльність під час війни відбувається в особливих умовах, що впливає на всі аспекти роботи, зокрема й на дисциплінарну практику. Ситуації бувають різні, і кожен випадок розглядається індивідуально з урахуванням усіх обставин. Водночас адвокати продовжують виконувати свої обов’язки, дотримуючись професійних стандартів та етики. Як Вища наглядова рада, ми пильно стежимо за дотриманням цих принципів і забезпечуємо належний контроль у межах наших повноважень.
Чи є механізми для захисту самих адвокатів від неправомірних скарг або тиску?
Так, адвокати, як і будь-які професіонали, мають право на захист від необґрунтованих скарг чи тиску. Передбачені механізми, які гарантують об’єктивний розгляд дисциплінарних питань, зокрема незалежність адвокатури, регламентовані процедури перевірки скарг та можливість оскарження рішень. Вища наглядова рада забезпечує справедливий підхід і не допускає використання дисциплінарних процедур як інструменту тиску на адвокатів.
Що ви вважаєте своїм найбільшим професійним досягненням?
Для мене справжнє досягнення — це можливість ділитися своїм досвідом із молодшими колегами та бачити, як вони ростуть і стають сильнішими. Відчувати, що твоя робота і твоя позиція можуть надихати когось не зупинятися, не зневірюватися й не втрачати професійної гідності — навіть у непрості часи. Це і є той момент, коли розумієш: твій шлях був не даремним.
Якою ви бачите адвокатуру України після нашої перемоги? Які реформи потрібні?
Коли зупиниться вогонь і запанує мир, тоді можна буде говорити про реформи, адаптацію правової системи до нових реалій та зміцнення адвокатської спільноти. Наразі головне – виконувати свою роботу якісно та підтримувати країну в цей непростий час.
Як ви знаходите мотивацію та сили працювати у такі непрості часи?
Майбутнє належить дітям, і саме вони є рушійною силою, що дає натхнення працювати далі. У ці непрості часи важливо зберігати віру, підтримувати одне одного та робити все можливе, щоб наблизити мир і стабільність у нашій країні.
Ви зараз берете участь у 69-й сесії Комісії ООН зі становища жінок. Які ключові теми обговорюються, і яке місце в них займає Україна?
69-та сесія Комісії ООН зі становища жінок зосереджена на оцінці виконання Пекінської декларації та Платформи дій, а також результатів 23-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН. Головна увага приділяється питанням гендерної рівності, правам жінок та їхньому залученню до процесів прийняття рішень.
Україна займає особливе місце в цих дискусіях, оскільки війна суттєво вплинула на становище жінок, посиливши виклики, пов’язані з безпекою, соціальним захистом, доступом до правосуддя та економічними можливостями. Обговорюються шляхи підтримки жінок-переселенок, їхня роль у процесах відновлення та миротворення, а також необхідність міжнародної підтримки в подоланні наслідків війни.
Як війна в Україні впливає на становище жінок, зокрема тих, хто працює в юридичній сфері? Чи отримують вони достатню підтримку на міжнародному рівні?
Війна в Україні суттєво впливає на становище жінок, зокрема тих, хто працює в юридичній сфері. Вони стикаються з додатковими викликами – зростанням навантаження, роботою в умовах постійного стресу, правовою підтримкою військових, переселенців та постраждалих від війни.
Щодо міжнародної підтримки, наразі вона більше зосереджена на загальних питаннях прав людини, гуманітарної допомоги та відновлення правосуддя. Для юристок і адвокаток це може включати програми професійного розвитку, участь у міжнародних правозахисних ініціативах, мережування з колегами з інших країн, а також підтримку у випадках тиску чи загроз їхній діяльності. Однак, чи є ця підтримка достатньою – питання відкрите, адже потреби юридичної спільноти, як і всього українського суспільства, постійно змінюються в умовах війни.
Чи є міжнародні ініціативи або механізми, які могли б допомогти українським адвокаткам та правозахисницям у цей складний час?
Існує низка міжнародних ініціатив та механізмів, спрямованих на підтримку українських адвокаток та правозахисниць у цей складний час. Це можуть бути освітні програми, грантові можливості, правозахисні платформи, міжнародне партнерство та мережування. Доступ до цих ресурсів відкритий, і кожен, хто має потребу або бажання, може скористатися наявними можливостями для професійного розвитку та підтримки.
Що, на вашу думку, потрібно змінити в Україні, щоб жінки-юристки мали більше можливостей для кар’єрного зростання та впливу?
Питання кар’єрного зростання та впливу жінок-юристок залежить від багатьох факторів, зокрема від розвитку правової системи, суспільних установок та доступу до професійних можливостей. Важливими є розширення освітніх і лідерських програм, підтримка балансу між професійним і особистим життям, створення умов для рівного доступу до керівних посад. З часом ці зміни відбуваються природним шляхом, і головне – підтримувати динаміку цього процесу.
Яку основну мету ви ставите перед собою на цій сесії? Чи плануєте виступи, зустрічі або участь у панельних дискусіях?
Так, я планую виступ, який відбудеться 17 березня, і під час нього підніму важливе питання військовополонених, зокрема необхідність обміну «всіх на всіх». Це ключова тема, яка потребує широкого міжнародного обговорення та підтримки, адже від цього залежить доля багатьох людей, які перебувають у полоні.
Чи є на порядку денному сесії питання, які безпосередньо стосуються українських жінок, особливо тих, хто постраждав від війни?
69-та сесія Комісії ООН зі становища жінок ґрунтується на положеннях Пекінської декларації та Платформи дій, зокрема стосується життя жінок в умовах збройних конфліктів. Ця тема є ключовою, адже вона охоплює питання захисту, рівного доступу до правосуддя, участі жінок у миротворчих процесах та їхньої ролі у відновленні суспільства. Українські жінки сьогодні безпосередньо підпадають під ці положення, адже війна суттєво змінила їхнє життя, створивши нові виклики та потребу в міжнародній підтримці й правовому захисті.
Як міжнародні партнери реагують на ситуацію в Україні? Чи відчувається підтримка та бажання допомогти українським жінкам?
Міжнародні партнери активно реагують на ситуацію в Україні, і підтримка відчувається на різних рівнях – гуманітарна, правова, психологічна. Особливу увагу приділяють захисту прав жінок, допомозі переселенкам, боротьбі з насильством та забезпеченню рівного доступу до можливостей. Проте з часом увага світу може зменшуватися, і саме тому нам, жінкам України, важливо працювати в тилу та постійно нагадувати міжнародній спільноті про те, що відбувається у нашій країні. Це не лише питання інформування, а й заклик до подальшої підтримки – гуманітарної, правової, психологічної. Адже людське співчуття має перетворюватися на реальні дії, які допоможуть українським жінкам долати наслідки війни та відновлювати життя.
Чи є у вас конкретні ініціативи або пропозиції, які ви хочете донести до міжнародної спільноти?
Я хочу донести просту, але надзвичайно важливу річ: ми, українці, — народ, який прагне миру, безпеки, гідності. Ми хочемо, щоб наші діти навчалися без повітряних тривог, щоб жінки народжували не в підвалах, а в лікарнях із надією, а не страхом. Ми хочемо майбутнього — і маємо право на нього. Я закликаю міжнародну спільноту підтримувати українські ініціативи, що дають дітям доступ до освіти, жінкам — захист, а суспільству — шанс на відновлення.
Які висновки чи корисні контакти ви вже отримали під час цієї сесії?
69-та Сесія Комісії ООН зі становища жінок стала для мене не просто майданчиком для виступів, а простором реального партнерства. Я вже налагодила важливі комунікації з представниками міжнародних організацій, які готові підтримувати Україну — не тільки на словах, а конкретними діями. Це і юридична підтримка, і правозахисні ініціативи, і програми допомоги жінкам та дітям. Усі ці контакти стануть основою для подальшої співпраці та спільних рішень — тих, які змінюють життя.
