У березні 2020 року громадянка С. звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я.
Позивачка обґрунтовувала вимоги тим, що 6 червня 2014 року під час проведення антитерористичної операції поблизу смт Донецьке Слов’янського району Донецької області автомобіль, у якому вона перебувала як пасажир, був обстріляний. Внаслідок цього С. отримала поранення, а у 2015 році їй було встановлено третю групу інвалідності безстроково.
Серед іншого, позивачка посилалась на тяжкі моральні страждання та відсутність ефективного розслідування обставин поранення протягом п’яти років. Розмір моральної шкоди вона оцінила у 1 млн грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Було встановлено, що поранення сталося під час активної фази АТО, однак позивачка не довела, що саме Україна була відповідальною за обстріл. Крім того, досудове розслідування обставин поранення досі триває.
Суд звернув увагу, що держава не може бути відповідальною за шкоду, заподіяну діями третіх осіб (зокрема, збройних формувань так званої «ДНР» або представників держави-агресора), якщо не доведено, що Україна знала про ризики та не вжила заходів для їх запобігання.
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 7 травня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Верховний Суд постановою від 9 квітня 2025 року також залишив касаційну скаргу позивачки без задоволення.
Таким чином, усі три судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення шкоди з Держави України. Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Джерело: Верховний Суд
Дізнавайтесь новини юридичного світу першими у телеграм-каналі Окремої Думки
