Редація Окремої думки може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі “Публікації” несуть автори текстів.
Володимир Богатир
Адвокат, заслужений юрист України
Вищий антикорупційний суд розглядає резонансні кримінальні справи, тож до нього закономірно високий запит у суспільства на його доброчесність. Кожне порушення — це удар по довірі до правосуддя. А втручання у систему розподілу справ може поставити під сумнів законність самого суду.
Заради неупередженості
Автоматизований розподіл судових справ між суддями — одна з ключових гарантій незалежності сучасного правосуддя та права кожного на розгляд справи повноважним і неупередженим судом. Його ціль полягає у виключенні будь-якого впливу — як з боку суддів, так і інших осіб — на те, хто саме розглядатиме конкретну справу.
В Україні ця гарантія закріплена у Законі «Про судоустрій і статус суддів», який прямо передбачає, що суддя розглядає справи, одержані відповідно до встановленого законом порядку автоматизованого розподілу (ч. 2 ст. 8). Сам розподіл відбувається через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, яка має бути захищена від несанкціонованого доступу й втручання (ч.7 ст. 15).
На практиці автоматизований розподіл забезпечує об’єктивність і випадковість визначення судді для конкретної справи. Система враховує спеціалізацію суддів, їхнє навантаження, а також обставини, що унеможливлюють розгляд справ. Правила деталізовані в Положенні про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС (рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/0/15-21) Також використання автоматизованої системи документообігу ВАКС регламентується Засадами, що затверджені рішенням зборів суддів.
Так, кожен суддя включається до списку для розподілу лише за умови, що він має повноваження та відповідну спеціалізацію, (п. 60 Положення, п. 2 Засад). Система автоматично розраховує навантаження кожного судді: враховується кількість і складність справ, які вже перебувають у його провадженні, а також форма участі судді у розгляді — одноособово чи у складі колегії (п. 62).
Розподіл відбувається за принципом випадковості, проте не абсолютно: імовірність визначення конкретного судді залежить від його поточного коефіцієнта навантаження (пп. 63-64). Суддя з меншим навантаженням має вищий шанс бути обраним для розгляду нової справи.
При цьому Положення містить вичерпний перелік підстав, коли справи не мають потрапити до судді (п.58 Положення, п. 6 Засад). Зокрема, це період відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності, а також проходження навчання чи підвищення кваліфікації за наявності відповідного наказу. Якщо такі обставини є, система автоматично виключає суддю зі списку.
Кожен етап фіксується у протоколі авторозподілу, який створюється системою автоматично (п. 65 Положення, п.5 Засад). Протокол містить дані про дату і час проведення розподілу, список усіх суддів, зазначення причин, з яких окремі судді були виключені, і підстави для повторного розподілу у разі необхідності.
Дотримання цих правил не лише гарантує збалансоване навантаження між суддями, але є необхідною умовою прозорого формування складу суду. І якщо їх порушено, це може поставити під сумнів неупередженість суду – як сам розгляд справи, так і законність будь-якого рішення у ній.
Системний збій?
Це добре ілюструє розподіл складу Вищого антикорупційного суду у так званій газовій справі проти народного депутата Ярослава Дубневича. Йому закидають заволодіння природним газом в особливо великих розмірах. Медіа раніше вже публікували факти чисельних порушень, допущених правоохоронними органами під час досудового розслідування. Але схоже, що маніпуляції мають місце не лише зі сторони обвинувачення.
За даними сайту «Судова влада», первинний авторозподіл у цій справі був проведений 6 березня 2025 року. Система визначила справу до одноособового розгляду суддею Катериною Сікорою, яка у цей період, за даними Національної школи суддів, проходила підготовку для підтримання кваліфікації (лист №09-05/637 від 18.03.2025).
Згідно з п. 58 Положення про ЄСІТС, суддя у дні проходження навчання має бути виключений із переліку для розподілу справ. Проте у протоколі розподілу від 6 березня фіксується, що саме ця суддя виявилася єдиним учасником списку. Її колеги, які також перебували на навчанні, були виключені автоматично із зазначенням підстави «Зайнятість згідно табелю (підвищення кваліфікації)».
Таким чином, можна припустити, що система спрацювала вибірково: частину суддів обмеження охопили, а одну суддю — чомусь ні. Це, як мінімум, може свідчити про порушення принципу рівних умов і автоматизованості відбору (пп. 58, 60, 63 Положення).
Додатковим фактором є те, що ця суддя раніше вже брала участь як головуюча у розгляді іншого провадження за схожими обставинами і щодо того ж правопорушення — заволодіння газом групою осіб у той самий період. Таке поєднання обставин підпадає під умови ст. 75 Кримінального процесуального кодексу: суддя не може брати участь у провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Надалі у справі була сформована колегія суддів, після відводу яких декілька разів проводилися повторні розподіли та визначались окремі члени колегії. Проте саме такий розподіл, за якого було визначено головуючого суддю, задав юридичну конфігурацію провадження, чим поставив під сумнів справедливість суду у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, порушення порядку відбору головуючого судді у справі також ставить під сумнів правомірність визначення колегії, оскільки справа розглядається постійною колегією суддів, до складу якої входить визначений автоматизованою системою суддя-доповідач (п. 67 Положення).
Хто винен?
Порушення порядку автоматизованого розподілу справ, яке підтверджено документально (з одного боку – дані протоколу про обрання судді, з іншого – лист НШС про навчання цієї ж судді в ці дні), може мати різну правову кваліфікацію залежно від того, що саме сталося на організаційно-технічному рівні.
Перша версія — відсутність або помилковість внесення даних про навчання судді Катерини Сікори у табель або відповідний модуль ЄСІТС. Якщо інформація не була внесена працівниками апарату суду або була внесена з порушенням, це може свідчити про службову недбалість або неналежне виконання обов’язків працівниками апарату. В такому разі має місце порушення п. 58, 60 Положення і бездіяльність службових осіб може свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 («Службова недбалість») Кримінального кодексу, оскільки це призвело до істотної шкоди правам учасників процесу та інтересам правосуддя.
Друга версія, можливе навмисне втручання у роботу автоматизованої системи розподілу справ з метою вплинути на визначення головуючого судді у конкретному провадженні. У цьому випадку має місце порушення випадковості та прозорості розподілу, що прямо заборонене законом (ч. 2 ст. 8 та ч. 7 ст. 15 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Такі дії можуть бути кваліфіковані за спеціальною нормою — стаття 376-1 Кримінального кодексу, яка встановлює відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в умисному внесенні неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що функціонує в суді, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в таких системах, чи інше втручання в роботу таких систем. Відповідати має службова особа, яка має право доступу до цієї системи.
Додатково може розглядатись склад злочину за ст. 376 (Втручання в діяльність судових органів) КК – якщо метою було вплинути на перебіг розгляду справи.
Зазначені вище обставини також можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності відповідних посадових осіб апарату суду або судді, якщо буде встановлено свідоме порушення порядку формування складу суду чи невжиття заходів для запобігання порушенням (див., наприклад ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
Особлива суддя
Суддя Катерина Сікора, яка нині розглядає справу Дубневича, була призначена суддею ВАКС Указом Президента від 11.04.2019 №128/2019 і можна припустити, що у колективі вона мала особливу довіру. У вересні того ж року її обрали секретарем зборів суддів ВАКС, на яких були затверджені ті самі Засади використання автоматизованої системи документообігу.
Але незабаром у її щорічній декларації за 2020 рік Національне агентство з питань запобігання корупції виявило «відомості, які відрізняються від достовірних» на суму понад 2,1 млн. гривень. Порушення стосувалися вартості нежитлових приміщень і двох квартир у Києві, земельної ділянки і двох квартир у місті Дніпро. З’ясувалося, що усі ці об’єкти нерухомості належали чоловікові судді на праві власності.
За результатами повної перевірки декларації НАЗК склало довідку про результати проведення перевірки та обґрунтований висновок про виявлення ознак корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність за статтею 366-2 (Декларування недостовірної інформації) Кримінального кодексу, направило документи до Державного бюро розслідувань, а також повідомило тодішню Генпрокурорку України Ірину Венедіктову.
Оскільки за законом висновок НАЗК є обов’язковим для розгляду, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про можливе вчинення суб’єктом декларування кримінального правопорушення.
Проте згодом Державне бюро розслідувань (як орган, якому доручено здійснення досудового розслідування) поінформувало, що його Головним слідчим управлінням винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення.
З відкритих джерел також стало відомо, що Катерина Сікора звернулась у 2022 році до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до НАЗК у якому просила визнати протиправними дії НАЗК, зокрема щодо проведення перевірки декларації за 2020 рік, скасувати Довідку про результати перевірки та Обґрунтований висновок. Суддею ОАСК було відкрито провадження у справі, але з ліквідацією ОАСК справа була прийнята до провадження Київського окружного адміністративного суду, де до цього часу розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Привертає увагу той факт, що суддя Сікора також позивалась до ВАКС про стягнення недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 505047,28 грн. за результатами чого Київським окружним адміністративним судом було винесено рішення на її користь. Пізніше вона зверталась до суду із вимогою про стягнення з ВАКС невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 рік у сумі 1 303 702,92 грн, але ЄДРСР містить тільки ухвалу про повернення позовної заяви. У 2025 році Катерина Сікора знов звернулась до суду із позовом про стягнення невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня по 31 березня 2025 року у сумі 243350,58 грн.
Така наполегливість судді може з одного боку свідчити про наявність внутрішнього конфлікту із керівництвом ВАКС, а з іншого боку – про необхідність отримання документально підтверджених підстав для виплати суддівської винагороди.
* * *
Такі особливості діяльності Вищого антикорупційного суду демонструють, що навіть технічно довершений механізм автоматизованого розподілу справ не застрахований від технічних збоїв чи організаційних недоліків, які можуть впливати на прозорість і упередженість судового процесу. Наслідки порушень при формуванні складу суду виходять далеко за межі одного конкретного провадження, бо зачіпають один із базових елементів справедливого суду – право кожного на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, впливають на довіру суспільства до правосуддя загалом.
Як має працювати Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система і модуль автоматизованого розподілу справ – визначено; відповідальність за будь-які порушення — від службової недбалості до умисного втручання також установлена. Проте ефективність відповідних норм права залежить від реального контролю за їх застосуванням. А як показує кейс із декларацією судді Сікори, в Україні його, на жаль, часто бракує.
Водночас помилки (чи порушення) під час формування складу суду підривають довіру не лише до конкретного рішення, а й до здатності правосуддя захищати публічний інтерес.
Відповідальність за дотримання принципів випадковості, рівності та прозорості розподілу справ покладається не лише на технічні засоби, а й на людей, які забезпечують їхню роботу. Саме тому важливо забезпечити належний контроль, аудит і розслідування кожного випадку, що викликає сумніви у дотриманні встановлених процедур.
Підвищення відкритості даних, регулярний моніторинг роботи автоматизованих систем і невідворотність реагування на виявлені порушення — ключові умови для зміцнення довіри до судової системи та захисту права кожного на справедливий і неупереджений розгляд справи безстороннім судом.
