Леся Дубчак
Керівник Адвокатського бюро “Лесі Дубчак”, адвокат, кандидат юридичних наук
Марта Роговик
Юристка Адвокатського бюро “Лесі Дубчак”, магістр права
Будь-який сімейний спір є складним для батьків, проте визначення місця проживання є чи не одним із найскладніших, оскільки стосується не лише батьків, але й дітей та подальшої їх долі. Коли у родині декілька дітей і якщо вони різної статі, а батько і мати проживають окремо, виникає питання: чи доцільно розділяти братів та сестер? Адже для дитини втрата щоденного контакту з рідною людиною – братом або сестрою – може бути не менш, а зачасту, більш травматичною, ніж розлука з одним з батьків.
Рішення про окреме проживання дітей ухвалюється з найкращими намірами – з метою забезпечення кожній дитині найкращих умов. Проте, навіть якщо формально будуть дотримані всі умови, інтереси дітей можуть бути порушені, якщо не враховувати рівень емоційного зв’язку між ними.
В українському правозастосуванні ще бракує єдності у підходах до таких справ, що робить їх ще складнішими для судового розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Важливим в даному аспекті буде згадати рішення Європейського суду з прав людини у справі «М.С. проти України», в якому суд наголосив, при визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування:
– по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;
– по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Таким чином, ЄСПЛ наголошує на тому, що інтереси дітей включають потребу в сталих зв’язках із членами своєї сім’ї, якими є брати та сестри, в тому числі.
У своїй постанові від 04 серпня 2021 року № 654/4307/19 Верховний Суд зауважував, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров’я, (е) право дитини на освіту.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Розглядаючи доцільність розділення братів та сестер, Верховний Суд наголошує на тому, що загалом суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками, однак головне в цьому – не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою і врахувати якнайкращі її інтереси (постанова від 04 липня 2024 року в справі № 361/1872/21).
При цьому, якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер (пункт 65 постанови Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 569/22963/21).
При визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв’язку між братами/сестрами необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім’ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір’ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо тощо (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 127/9377/21).
З огляду на викладене, Верховний Суд виходить із презумпції того, що саме спільне проживання братів та сестер відповідає найкращим інтересам дітей, з огляду на що для її спростування мають бути надані належні та достатні докази.
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дітей обов’язковою відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею.
При цьому зауважимо, що акт обстеження умов проживання за своєю формою не передбачає оцінки відносин між братами та сестрами, а акт оцінки потреби сім’ї лише в пункті 6 розділу 2 передбачає примітку щодо встановлення чи конфліктує дитина з братами/сестрами. Жодні інші фактичні взаємовідносини між братами та сестрами у зазначених формах актів не відображаються.
Проте не кожен конфлікт між братами та сестрами означає відсутність психологічного зв’язку між ними та лише на основі цієї характеристики неможливо вирішити питання про доцільність роздільного проживання дітей.
Звісно, працівники служб у справах дітей та сім’ї чи центрів соціальних служб мають провести бесіди із дітьми, однак чи вийде така бесіда за межі визначених законодавство форм – це відповідальність кожного окремого фахівця.
Так, наприклад, у справі № 405/239/22, що була предметом касаційного перегляду Верховним Судом, касант посилався на те, що без уваги органу опіки та піклування залишилася і та обставина, що розлучення дівчинки з братом також не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки навіть у статті 210 Сімейного кодексу України законодавець встановив заборону на роз’єднане усиновлення рідних братів та сестер.
І важливо зауважити, що відповідно до частини 6 статті 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При цьому, за правилами частини 3 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, у випадку, якщо, наприклад, орган опіки та піклування на основі проведених обстеження та бесід вважатиме за доцільне роздільне проживання братів та сестер, то суд матиме можливість відійти від такого висновку лише в тому випадку, якщо такий висновок буде необґрунтованим та в суду будуть достатні підстави вважати, що роздільне проживання не відповідатиме інтересам дітей.
Вважаємо, що в таких справах суд не може керуватися виключно письмовими доказами, якими в даному випадку є також висновок органу опіки та піклування щодо розв’язання спору, а повинен дослідити всю сукупність джерел доказування.
По-перше, якщо цього дозволяє вік дітей, то суд повинен безпосередньо заслухати їх думку, а сторони повинні максимально цьому сприяти та проявляти активну позицію в справі.
Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Відповідно до Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» та яка також є частиною національного законодавства України, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Заслуховуючи думку дітей, суд може не тільки самостійно встановити з ким із батьків така дитина бажає проживати, але навести додаткові запитання, що допоможуть визначитися із глибиною прив’язаності дитини до братів/сестер та із можливими негативними наслідками для дітей у разі прийняття рішення про їх роздільне проживання.
По-друге, стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України серед засобів доказування визначає висновок експерта.
Вважаємо, що лише за допомогою проведеного незалежним фаховим спеціалістом дослідження можна встановити дійсний рівень прив’язаності братів та сестер, а також негативні наслідки в разі їх розлучення.
Однак тут варто враховувати, що призначення та проведення судової експертизи – це довготривалий процес і, якщо на момент розгляду справи через дії одного з батьків діти вже проживають окремо, кращим варіантом буде проведення психологічного обстеження в психолога із отриманням відповідного висновку. Такий висновок очевидно не буде мати для суду доказової сили висновку експерта за судовою експертизою, однак у разі належного застосування психологом валідних методик, він може бути врахований судом як письмовий доказ у справі.
Загалом варто наголосити, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини та обидва з батьків повинні, передусім, встановити дійсну волю дітей, оскільки розлучення з братом/сестрою може визначити багато в їх подальшому житті, у тому числі в питанні соціалізації та розвитку довіри. У ході судового процесу батьки повинні сприяти заслуховуванню думки дітей та встановленню їх дійсної волі.
Рішення суду про роздільне проживання дітей повинне бути належним чином обґрунтоване та має бути наведена оцінка відносин між братами та сестрами, на чому наголошував Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2025 року в справі № 405/239/22.
Зауважимо, що в разі недоцільності розділення дітей та бажання обох батьків визначити місце проживання з ними, суд не позбавлений можливості застосувати формат спільної опіки, який дозволить зберегти дітям сталий зв’язок не тільки з братами/сестрами, але й з батьками.
Роздільне (окреме) проживання братів і сестер – надзвичайно чутливе питання, яке потребує зваженого й індивідуального підходу. Вирішуючи такі спори, суди повинні виходити не лише з формальних критеріїв, а й глибоко аналізувати емоційний та психологічний стан дітей, силу їхнього родинного, емоційного зв’язку та потребу в підтримці одне одного. Збереження єдності між братами і сестрами часто є ключовим елементом у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Тому будь-яке рішення про їх розділення має бути винятковим і добре обґрунтованим, з безумовним пріоритетом дитячих інтересів та благополуччя.
