Володимир Клочков, адвокат, голова ГО «Захист прав адвокатів України»
Проблема, яка мене хвилює вже не перший рік, — це не просто атаки на адвокатів, не обшуки, прослуховування, «витоки» з ОРС чи затримання. Мене тривожить інше: наступ на образ адвоката як незалежного, законного, публічного захисника прав громадян.
А почалося все ще у 2014-му. Саме тоді з’явилася так звана антикорупційна каста — новостворені інституції, які отримали мандат на боротьбу зі злом номер один — корупцією. І в цій «священній війні» вони одразу визначили собі ворога — не тільки корупціонерів, а й адвокатів, які їх захищають і постійно заважають.
Замість верховенства права — верховенство підозри. Замість презумпції невинуватості — навішування ярликів. І перше, що з’явилося — не кримінальні провадження, а заголовки в ЗМІ: «Адвокат передав хабар», «Адвокат консультував наркобізнес», «Адвокат вивозив ухилянтів».
Медіа працювали і працюють безвідмовно. І навіть коли незрозуміло — був то юрист, чи особа з призупиненим свідоцтвом, чи колишній слідчий із посвідченням адвоката, — в заголовках обов’язково стоїть слово «Адвокат». Бо воно гучне. Бо воно зручне. Бо так наказали робити.
Антикорупційна боротьба як індульгенція
Адвокатура — це інституція. Це не клуб за інтересами. І точно не служба персонального супроводу для корупціонерів. Але якщо повірити наративу, який нам нав’язують із 2014-го, то кожен Адвокат — це або Consigliere (я вже розповідав, від кого і в якій справі зʼявився цей термін), або посередник у «темних оборудках».
Саме таке ототожнення Адвокатів із клієнтами стало нормою для слідства і медіа. І саме це руйнує фундамент довіри до інституту адвокатури.
А тепер головне. Ми, Адвокати, ненавидимо корупцію. Чому? Бо це корупція щодня підриває нашу роботу зсередини. Бо це корупція змушує нас програвати справи, в яких ми праві за законом. Бо це корупція забирає у нас віру в справедливий суд.
Хіба ти не відчуваєш гіркоти, коли приносиш до суду міцну позицію, а твій опонент — тільки знайомство з суддею і конверт? Хіба тобі приємно бути «офіційним статистом», який програє тіньовому маніпулятору або «сірому кардиналу»?
Повірте, Адвокати, які справді живуть цією професією, прагнуть одного — щоб перемагав Закон.
Монополія, яка принесла не стандарти, а випадкових людей
Я ніколи не був прихильником «Адвокатської монополії» у тому вигляді, в якому її запровадили. Бо монополія без контролю — це не зміцнення професії, а розмивання стандартів. І саме з цього моменту в Адвокатуру масово пішли ті, кому вона раніше була не потрібна.
Колишні судді. Колишні прокурори. Колишні поліціянти. Люди з іншим правовим ДНК. Для них Адвокатське посвідчення — це або страховка, або додаткова опція. Не обов’язок. Не цінність. Не покликання.
І коли ми зараз бачимо повідомлення «Адвокат передав хабар», «Адвокат фальсифікував документи», «Адвокат злив дані клієнта», то якщо подивитися ближче — це частіш за все виявиться не Адвокат за духом і покликанням, а особа без постійної практики, або, як кажуть самі силовики — «особа зі свідоцтвом».
Інформаційне полювання: як отруюють довірудо Адвокатів
У кожному публічному повідомленні — навмисне стирання меж. «Адвокатська компанія», «юрист із адвокатською ліцензією», «працівник юридичної фірми» — все це мішанина, яку не розрізняють (а, скоріше, не хочуть розрізняти) ані пресслужби, ані журналісти.
Інформаційна атака — це не просто фон. Це зброя, яка легітимізує в майбутньому будь-яке інше переслідування чи процесуальне свавілля:
– можна не допустити Адвоката до слідчих дій,
– можна прослуховувати,
– можна затримати без підстав.
Бо Адвокат уже — не захисник, а учасник схеми.
І суспільство мовчить. Бо його привчили: «Адвокати і є корупція».
Але ми не такі. Ми — інші.
Я пишу цей текст не від імені всіх, хто має посвідчення, а від імені тих, хто реально працює, хто сповідує Кодекс етики, хто не порушує закон навіть у думках.
Ми — не частина корупції. Ми — єдиний інститут, який реально стримує свавілля.
Коли всі інші гілки влади — мовчать, корумпуються чи закривають очі — Адвокат стоїть. Навіть один — але стоїть. Бо за його спиною — закон. Бо без нього держава перетворюється на авторитарну машину.
І саме тому справжні Адвокати хочуть одного: щоби в суді перемагав не статус, не зв’язки, не гаманець — а Верховенство права.
Адвокатура — останній голос
Справжня боротьба з корупцією — це не обшуки по телевізору і не пресконференції керівництва антикорупційних відомств. Це прозорі процедури, об’єктивне слідство, захист прав людини. Все інше — показуха.
Корупція в Україні не зменшилася з появою НАБУ, САП, ВАКС. Вона просто стала іншою: цинічнішою, системнішою, прикритою гучними гаслами.
Тому що справжня мета цієї «боротьби» — не очищення системи, а концентрація сили в руках нових гравців.
І ми, Адвокати, будемо про це говорити навіть якщо за це нас знову назвуть «Consigliere». Навіть якщо знову вийде матеріал із заголовком: «Адвокат сприяв»…
Бо ми знаємо: без Адвоката немає справедливості. Без справедливості — немає держави.
