24 лютого 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось чергове засідання «газової справи». В цей раз розпочався розгляд заперечень сторони захисту щодо частини матеріалів кримінального провадження, поданих прокурором.
У своїй позиції один з обвинувачених – адвокат Сергієнко – зосередив увагу на наступних ключових аспектах. Зокрема, на недотриманні порядку здійснення письмового повідомлення про підозру йому, як адвокату, щодо очевидної недопустимості доказів внаслідок прийняття Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сергієнко проти України» (№ 72678/16) ухвалене 07 листопада 2024 року.
В своїх запереченнях він наголосив на твердженнях, що не відповідають дійсності в поясненнях прокурора. Суть звинувачень його як адвоката полягають в цитуванні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Його дії полягали в тому, що він представляв на підставі довіреностей інтереси підприємств, нібито підконтрольних організатору.
Проте, варто звернути увагу на те, що дії адвоката, які полягали виключно в представлені юридичних осіб, за відсутності доказів учинення ним інших дій, не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК. З його слів, повноваження його як адвоката на момент вчинення інкримінованих дій регламентувалися виключно Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Його позиція наступна: зазначені дії прямо передбачені та дозволені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та становлять законну професійну діяльність адвоката, яка не може сама по собі розглядатися як злочин або доказ участі у протиправній діяльності клієнтів. Закон забороняє ототожнювати адвоката з клієнтом.
В ході засідання також було зазначено, що частина матеріалів надані суду в копіях, які не завірені належним чином, багато з яких є нерозбірливими та навіть не читабельні.
Один з учасників процесу – адвокат Сергієнко, зазначив, що ним подано 3 об’ємні заперечення по кожному грубому порушенню вимог КПК. Додамо, що його захист в даному засіданні здійснював Володимир Клочков в рамках діяльності ГО «Захист прав адвокатів України».
Під час процесу підіймались і низка інших питань, які не можемо не зазначити, так як для практики вони є цікавими. Так як обвинувачений Сергієнко був і є адвокатом, щодо нього в питаннях вручення підозри діяла спеціальна процедура. Зокрема, підозру мав обов’язок вручити, а не тільки підписати, прокурор відповідного рівня. Згодом в КПК було внесено чіткі зміни, які надали право, окрім прокурора, вручати такі підозри іншим суб’єктам. Проте, зі слів адвоката Сергієнко, на момент вручення йому підозр спеціальна процедура діяла. Саме тому, підозри мали бути не лише підписані керівником САП – Холодницьким, але і вручені. Натомість, всі підозри йому були вручені детективами НАБУ, всупереч нормам діючого тоді законодавства. (Пряма цитата Олександра).
Також він зазначив, що одна з підозр була вручена йому у вигляді в фотокопії, по тій причині, що керівник САП перебував поза межами Україні, а саме в м. Гаага (Нідерланди).
Адвокат Сергієнко стверджував, що підозри не були йому вручені, а відповідно він не набув статусу ні підозрюваного, ні обвинуваченого.
Також у своєму коментарі учасник процесу акцентував увагу на рішення ЄСПЛ щодо нього. Цитуємо: «Відповідно Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання Україною. Виконання рішення ЄСПЛ носять комплексний характер та спрямовані на максимально повне відновлення порушеного права, усунення негативних наслідків такого порушення. Внаслідок прийняття Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сергієнко проти України» (№ 72678/16) ухвалене 07 листопада 2024 року було встановлено істотні порушення моїх прав. Такі порушення впливають безпосередньо на очевидну недопустимість доказів щодо мене».
Засідання, як і можна було передбачити, відбулось не без зауважень до суду. Сторона захисту звернула увагу суду на той факт, що, попри прохання, суд не дослідив докази безпосередньо, а лише поверхово.
Однак, незважаючи на наведені доводи, заперечення обвинуваченого – адвоката Сергієнко – щодо визнання доказів очевидно недопустимими суд не підтримав.
Сергієнко та його захисник вважають, що для прийняття такого рішення суд мав їх дослідити, але він їх не дослідив. На засіданні колегія суддів дійшла висновку, що допустимість доказів оцінюватиметься виключно у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Таким чином, учасники вважають, що одне порушення суду, яке полягає безпосередньо в не дослідженні доказів, тягне за собою наступне порушення – не визнання їх очевидно недопустимими та неможливістю або припиненням їх дослідження в разі встановлення такої очевидної недопустимості.
Сергієнко дав наступний коментар: «я вважаю, що позиція суду щодо продовження їх дослідження в нарадчій кімнаті не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та вкотре демонструє небажання судів визнавати докази очевидно недопустимими навіть за наявності беззаперечних і документально підтверджених підстав. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було грубо порушено вимоги КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів та виходу до нарадчої кімнати. Порушення процедурних вимог під час збирання доказів стороною обвинувачення, що вплинуло на їх очевидну недопустимість, простежити суду дуже просто. Зокрема, на початку кожного тому йде ухвала слідчого судді щодо проведення обшуків або тимчасового доступу до документів. В ній зазначено строки проведення таких дій, які не мають перевищувати 1 місяць та конкретні детективи НАБУ, яким було дозволено такі дії. Далі одразу йдуть протоколи тимчасового доступу до речей і документів, які були складені вже зовсім іншими підрозділами, яким такі права надані не були, так і ще з пропущення строків до 4 місяців. Такі грубі порушення вимог КПК є очевидними для всіх і підлягають негайному виключенні без наступного їх дослідження. Однак ВАКС в нашому проваджені цього не зробив».
Також свій коментар надав і захисник Сергієнка – Володимир Клочков. Надалі цитата: «Сьогоднішнє засідання ще раз показало: навіть очевидні питання допустимості доказів суд воліє відкладати «на потім». В задоволенні клопотаннь було відмовлено, а рішення, що не дивно, перенесено до нарадчої кімнати, хоча їх своєчасне вирішення очевидно спростило б роботу захисту і додало б процесуальної визначеності справі. Складається враження, що у ВАКС — своя процесуальна обережність і свій ритм правосуддя, де на першому місці стоїть суспільний запит, а на другому — максимальний процесуальний комфорт для прокурорів САП.
На жаль, дедалі чіткіше проглядається ще одна тривожна тенденція: інститут визнання очевидно недопустимих доказів в Україні фактично перестає працювати — так само, як у свій час було нівельовано ефективність оскарження підозри та низки інших процесуальних гарантій».
Як ми бачимо, попри те, що справа триває вже не один рік, менш напруженою вона від цього не стала. Тому, маємо певність щодо того, що попереду ще багато засідань з емоціями, які, звісно, ми не залишимо поза увагою.
