Ігнатьєва Каміла Камалівна
Адвокат,
Член Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності,
Член ГО «Захист прав адвокатів України»
Магістр психології.
Чому в Україні про нього досі бояться говорити, і чому – дарма.
Любов — це прекрасно. Але майно теж існує. Коли люди одружуються, вони зазвичай не думають про розлучення. І це нормально. Це про довіру, почуття, майбутнє. Але є одна річ, яку ігнорувати небезпечно — майнові відносини. Бо шлюб — це не лише про емоції. Це ще й нерухомість, бізнес, кредити, спільні витрати, фінансова відповідальність. І саме тут починається те, що юристи бачать щодня: конфлікти, суди, роки спорів.
Реальність, що відбувається в Україні.
Статистика дуже твереза — і вона змінює сприйняття.
За даними Міністерства юстиції України:
У 2025 році в Україні зареєстровано понад 165 тисяч шлюбів. При цьому — понад 124 тисячі розлучень. Тобто приблизно 7 розлучень на 10 шлюбів. І тепер найцікавіше. Лише 2773 шлюбні договори було укладено за той самий рік. Це означає: приблизно 1 договір на 50+ шлюбів. Висновок простий: люди активно одружуються, часто розлучаються, але майже не домовляються наперед.
Що таке шлюбний договір?
Відповідно до гл. 10 Сімейного кодексу України: шлюбний договір — це домовленість між нареченими або подружжям, яка регулює їхні майнові права та обов’язки. Ключове – тільки майнові відносини. Укласти такий договір можуть лише особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або ті, хто вже перебуває в офіційному шлюбі. Особи, які перебувають у фактичних відносинах – так званому «цивільному шлюбі» – такого права не мають.
Основна функція шлюбного договору визначена ст. 93 СК України і зводиться до врегулювання виключно майнової сфери відносин між подружжям, а також їхніх фінансових прав і обов’язків у статусі батьків.
У цьому інструменті сторони мають доволі широку автономію. Вони можуть, зокрема, відступити від законодавчо встановленого режиму спільної сумісної власності, визначивши інший правовий режим майна — наприклад, закріпити його як спільну часткову або особисту приватну власність кожного з подружжя. Окрім цього, допускається врегулювання порядку користування майном, у тому числі житлом, визначення умов проживання третіх осіб, а також можливих наслідків припинення шлюбу (зокрема, умов звільнення житлового приміщення).
Окремо сторони можуть погодити питання матеріального забезпечення одного з подружжя, незалежно від наявності підстав, передбачених законом, встановивши конкретні умови, розмір і строки виплат, а також передбачивши механізми їх примусового виконання, зокрема шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (ст. 97–99 СК України).
Шлюбний договір не має нічого спільного з типовими “шаблонними” документами — це гнучкий інструмент, зміст якого формується індивідуально під конкретну ситуацію сторін. Його наповнення завжди залежить від майнового стану, способу життя та домовленостей між подружжям або нареченими. Водночас важливо усвідомлювати, що попри широку свободу, вона не є безмежною.
На практиці сторони можуть досить детально врегулювати ключові фінансові питання. Зокрема, визначити правовий режим майна, включаючи навіть те, що буде набуте під час шлюбу, встановити правила розподілу бізнесу, узгодити, хто несе зобов’язання за кредитами, а також прописати порядок користування нерухомістю та участі кожного з подружжя у сімейних витратах. Наприклад, цілком допустимою є ситуація, коли квартира, придбана у шлюбі, одразу закріплюється як особиста приватна власність одного з подружжя.
З урахуванням положень ст. 97–99 Сімейного кодексу України, сторони можуть:
— визначити належність майна та встановити інший, ніж передбачено законом, режим власності (спільна, часткова або особиста);
— заздалегідь погодити порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу;
— врегулювати правила користування житлом, у тому числі після припинення шлюбу;
— визначити фінансову модель сім’ї, включаючи розподіл витрат і участь у них;
— розподілити боргові зобов’язання;
— встановити умови утримання одного з подружжя (у тому числі незалежно від непрацездатності) та механізми його стягнення.
Окремо варто звернути увагу на важливий нюанс, який часто недооцінюють: сторони можуть прямо передбачити, що певне майно, навіть набуте під час шлюбу, не набуватиме статусу спільного, що прямо допускається законом.
Водночас межі договірної свободи чітко окреслені. Шлюбний договір не може виходити за рамки майнових відносин і містити положення, що:
— стосуються особистих немайнових відносин між подружжям або їхніх взаємин із дітьми;
— звужують обсяг прав дитини чи ставлять одного з подружжя у явно невигідне матеріальне становище;
— передбачають безпосередню передачу права власності на нерухомість чи інше майно, що підлягає державній реєстрації (такі питання оформлюються окремими правочинами);
— суперечать загальним засадам моралі суспільства.
Таким чином, шлюбний договір — це не просто формальність, а продуманий юридичний механізм, який дозволяє не лише розподілити майно, а й наперед усунути потенційні конфлікти, але виключно в межах, визначених законом.
Чому люди досі бояться шлюбного договору, і чому – це помилка?
Попри те, що шлюбний договір прямо передбачений законом і давно є звичною практикою у багатьох країнах, в Україні до нього досі ставляться з насторогою. І справа тут не в праві — а в установках. З практики можна виділити кілька типових страхів, які насправді не мають нічого спільного з реальністю.
1. «Це про недовіру»
Найпоширеніший аргумент, який звучить приблизно так: «Якщо ми підписуємо договір — значить, ми вже думаємо про розлучення». Але юридично і фактично це не так. Шлюбний договір — це не про сумніви у партнері, а про розуміння того, що життя не завжди розвивається за ідеальним сценарієм. Це той самий підхід, який застосовується у бізнесі: сторони фіксують правила не тому, що не довіряють, а тому, що хочуть уникнути конфліктів у майбутньому.
І практика це підтверджує, пари, які заздалегідь узгодили майнові питання, у разі розлучення або взагалі не доходять до суду, або вирішують все значно швидше і без ескалації конфлікту.
2. «Це тільки для багатих»
Ще один стереотип: «У нас немає мільйонів — нам це не потрібно».
Насправді ж шлюбний договір актуальний практично для кожного.
Достатньо наявності: квартири або навіть наміру її купити, автомобіля, стабільного доходу, кредитів чи іпотеки, будь-якого бізнесу або ФОП. Тобто — для більшості сімей.
З практики: найбільше спорів виникає не навколо “елітних активів”, а навколо цілком звичайних речей — квартири в іпотеці, авто, заощаджень або побутових витрат, де одна сторона вклала більше, а формально все вважається спільним.
3. «Ми і так домовимось»
Це найбільш оптимістичний — і водночас найбільш ризикований підхід.
Поки у відносинах є довіра і відсутній конфлікт, здається, що будь-яке питання можна вирішити “по-людськи”. Але у момент розлучення ситуація змінюється кардинально: з’являються емоції, виникає відчуття несправедливості, сторони починають по-різному оцінювати свій внесок. І саме в цей момент усні домовленості перестають працювати. А далі — класичний сценарій: суд, експертизи, роки розгляду і значні витрати.
Коли шлюбний договір — не опція, а необхідність
Є категорії ситуацій, де відсутність договору — це фактично гарантований майбутній конфлікт.
Один із подружжя має бізнес.
Без договору навіть бізнес, створений одним із подружжя, може бути визнаний спільною власністю. У результаті — ризик поділу частки, корпоративні конфлікти, блокування діяльності.
З практики: навіть якщо другий з подружжя формально не має відношення до бізнесу, він може претендувати на частину доходів або активів.
Суттєва різниця у доходах.
Коли один заробляє значно більше, ніж інший, виникає питання справедливості розподілу майна. Без договору діє базове правило – усе, що набуте у шлюбі — спільне.
І це часто стає несподіванкою для тієї сторони, яка фактично фінансувала більшість покупок.
Нерівні інвестиції.
Типова ситуація, один із подружжя вкладає власні кошти (наприклад, отримані до шлюбу), але майно оформлюється як спільне. Без чіткої фіксації це практично неможливо довести у суді без складних доказів.
Діти від попередніх шлюбів.
У таких випадках питання спадкування і розподілу майна стають ще складнішими. Шлюбний договір дозволяє:
- чітко визначити, яке майно кому належить;
- уникнути конфліктів між дітьми та новим подружжям.
Великі покупки або інвестиції.
Купівля нерухомості, відкриття бізнесу, значні вкладення — це ті моменти, коли правила мають бути визначені наперед. Особливо в умовах війни, коли ризики втрати майна значно зросли.
Практичний висновок
У більшості справ, які доходять до суду, проблема не в законі — а в тому, що сторони нічого не визначили заздалегідь. Шлюбний договір не створює конфлікт. Він навпаки — запобігає йому. І якщо сформулювати максимально чесно: це не документ “на випадок розлучення”. Це документ, який дозволяє зберегти контроль над своїм майном незалежно від обставин.
Що відбувається, якщо шлюбного договору немає?
У такому випадку автоматично застосовується базова модель, закріплена законом: усе майно, набуте під час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю подружжя.
На практиці це означає одне: при розірванні шлюбу відправною точкою є принцип рівності часток. Але важливий нюанс — це лише “стартова позиція”, а не гарантія простого поділу. Як тільки одна зі сторін вважає, що її внесок був більшим (фінансовим чи іншим), починається класичний сценарій: спроби довести джерело коштів, аналіз витрат і доходів, залучення доказів, які часто складно або неможливо отримати, судові спори, які можуть тривати роками і найчастіше — без очікуваного результату.Тобто відсутність договору — це не “простота”, а переклад складних рішень на майбутнє, причому в умовах конфлікту. Важливий нюанс, про який майже не знають, шлюбний договір — це не щось разове і “назавжди”, закон дозволяє досить гнучко працювати з ним: його можна укласти до реєстрації шлюбу, можна укласти в будь-який момент після, можна змінювати умови, можна розірвати, але є принципове обмеження: будь-які зміни можливі лише за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Це означає, що договір — це не “пастка”, а інструмент, який може адаптуватися до змін у житті: новий бізнес, купівля майна, переїзд, зміна доходів.
Чому шлюбних договорів стає більше?
Попри те, що їх кількість в Україні все ще відносно невелика, тенденція очевидна — вона зростає. За офіційними даними: у 2024 році було укладено понад 2,7 тисячі шлюбних договорів, а у 2025 році — ще більше. І це не випадковість. Це поступова зміна підходу, від моделі “якось домовимось” до моделі “краще визначити правила заздалегідь”. Особливо в умовах економічної нестабільності, війни, зростання вартості активів, ускладнення сімейних і фінансових моделей. Висновок, який не завжди приємно чути, шлюбний договір — це не про розлучення. Це про відповідальність за власні рішення і контроль над своїм майном. Бо в реальності вибір завжди один із двох або ви самі визначаєте правила гри, коли між вами ще є довіра, або ці правила встановлює суд — коли довіри вже немає. І другий варіант майже завжди обходиться значно дорожче як фінансово так і емоційно і з точки зору часу також. Тому шлюбний договір — це не “страховка від розлучення”. Це спосіб не втратити більше, ніж потрібно, якщо життя піде не за планом.
