Останній тиждень столиця України живе у новій реальності: по 10-13 повітряних тривог на день, не кажучи вже про нічні обстріли. Але тепер киянам доводиться проходити ще один своєрідний «квест» – повітряна тривога, яка триває годинами й фактично паралізує звичний ритм міста.
Пряма загроза життю та здоров’ю – питання, яке не потребує додаткових пояснень. Проте тривалі повітряні тривоги створюють і цілу низку практичних проблем: пересування містом ускладнюється, робота установ переривається, заплановані зустрічі та заходи скасовуються або переносяться. І якщо для приватного бізнесу чи окремої людини це насамперед питання організації власного часу, то для державних органів і, зокрема, судової системи ситуація значно складніша.
Адже правосуддя має здійснюватися відповідно до встановленої законом процедури, а судовий розгляд – відбуватися у визначені строки. Водночас безпека учасників процесу під час воєнного стану очевидно не може бути другорядним питанням.
Тож як знайти баланс між цими двома вимогами?
Як проводити судові засідання, коли повітряна тривога може тривати значну частину робочого дня? Що робити, аби постійні перенесення засідань не призводили до затягування строків розгляду справ? І водночас – як гарантувати, що вимоги процесу не ставатимуть важливішими за безпеку людей?
Є й інший бік цієї проблеми. Чи може тема повітряних тривог використовуватися як аргумент для фактичного затягування процесу? Де проходить межа між обґрунтованою турботою про власну безпеку та процесуальною маніпуляцією? Чи має адвокат право не з’явитися на судове засідання, якщо вважає, що дорога до суду або перебування в ньому становить для нього реальну небезпеку?
Не менш цікаве питання виникає щодо роботи самих державних органів. Чому одні установи припиняють роботу під час повітряної тривоги, посилаючись на відповідні нормативні акти чи рішення органів місцевого самоврядування, тоді як інші продовжують працювати? Чи існує єдиний підхід до організації роботи державних установ в умовах тривалих повітряних тривог — і як він співвідноситься з вимогами законодавства?
Усі ці питання вже давно перестали бути теоретичними. Для адвокатів, суддів, прокурорів, працівників державних органів та інших учасників правової системи вони стали частиною щоденної професійної реальності.
Саме тому «Окрема думка» вирішила запитати про це адвокатів, які практикують у Києві: як вони працюють в умовах багатогодинних повітряних тривог, як у таких ситуаціях організовується участь у судових засіданнях, чи стикаються вони з перенесеннями та зупиненням роботи державних установ і, головне, де, на їхню думку, має проходити межа між безпекою та необхідністю забезпечувати безперервність правосуддя.
Адже війна змінює не лише наше повсякденне життя. Вона змушує правову систему щодня відповідати на питання, на які раніше не існувало готових відповідей.
«Тривоги для столиці вже, на жаль, стали буденністю. Кожен ставиться до них по-своєму. Але я закликаю не нехтувати власною безпекою та під час повітряної тривоги перебувати в укритті.
Кілька показових фактів.
Рада суддів України прийняла рішення, відповідно до якого під час повітряної тривоги суди мають оголошувати перерву або відкладати судові засідання, а судді, працівники суду та відвідувачі – прямувати до укриття.
А тепер те, що бачимо на практиці. ВАКС. Стадія судових дебатів. Оголошується повітряна тривога. Адвокати наполягають: «Йдемо в укриття». Натомість колегія суддів пропонує не затягувати процес, продовжити виступи та завершити розгляд. Оцінку цій ситуації залишу вам.
В інших районних судах Києва ситуація різна: десь оголошують перерву та переносять засідання, десь продовжують слухання. Досить часто під час тривоги судові засідання проводяться в режимі ВКЗ.
При цьому більшість органів державної влади на час повітряної тривоги припиняє роботу та не здійснює прийом громадян.
З останнього: у ДУ «Київський слідчий ізолятор» під час повітряної тривоги припиняються побачення з особами, які тримаються під вартою. Якщо тривога оголошена до початку побачення – особу з камери не приводять до відбою. З огляду на те, що тривоги в Києві можуть тривати годинами, це важлива інформація, яку варто враховувати при плануванні побачень.
Питання просте: якщо правила безпеки встановлені для всіх, то чому в окремих випадках вони перестають діяти саме там, де здійснюється правосуддя?Безпека людини має бути пріоритетом. Навіть коли дуже хочеться «не затягувати» процес.» – Максим Мазур, адвокат.
Своїм досвідом поділилась і інша колега, адвокат Юлія Бала. «В Голосіїівському суді міста Києва на засіданні почула наступне: «Якщо Вам страшно, то можете пройти в укриття, але небезпека далеко, то ж давайте все таки слухати….» Як розумієте, мова взагалі не йшла про збереження життя учасників процесу – якщо страшно, ми оголосимо перерву, якщо ні -давайте слухати. Такі реалії. А якщо навіть і перерва, то де є укриття -невідомо.
Щодо затягування процесу, саме з боку суду, під час повітряної тривоги, з таким поки не стикалась.
Чи розпочинали судові засідання, або відкладали, або виносили процесуальні рішення без мене, оскільки не встигла повернутись з укриття -такі випадки були, і особливо болісно, коли ти просто фізично не встигаєш, бо ти реально десь ховався, а інша сторона просто на вулиці перечекала і встигла. Якось так.
Щодо безпеки в таких установах, як управління поліції, під час проведення процесуальних дій, то поки жодного разу ніхто не пропонував припинити проводити дії поки йде тривога.
Тому, на превеликий жаль, мені поки що не доводилось стикатися з організованою роботою ні судових, ні правоохоронних органів, яка безпосередньо спрямована на збереження життя людей, а не на імітацію цього процесу».
Для бесіди з нами знайшов час також адвокат Андрій Соронович.
«Чи має адвокат право не з’явитися на судове засідання, якщо вважає, що дорога до суду або перебування в ньому становить для нього реальну небезпеку? Як було на Ваші практиці?
Так, безумовно. Я переконаний, що жодне судове засідання не може бути важливішим за життя та здоров’я людини – незалежно від того, чи це адвокат, прокурор, суддя, підозрюваний або будь-який інший учасник процесу.
І це не лише моя особиста позиція. В умовах воєнного стану повітряна тривога, ракетна атака, неможливість безпечно дістатися до суду можуть бути поважною причиною неявки адвоката. Рада адвокатів України ще раніше прямо звертала увагу на те, що наслідки війни, зокрема повітряна тривога, ракетні удари, проблеми з транспортом чи електропостачанням, можуть бути поважними причинами неприбуття адвоката. Більше того, за останні роки вже сформувалася відповідна практика Верховного Суду. Суд наголошує на пріоритеті збереження життя і здоров’я людини та виходить із того, що неявка під час повітряної тривоги може бути об’єктивною і поважною причиною.
Але тут для мене є дуже важливе «але». Адвокат не повинен просто вирішити: «Сьогодні небезпечно, тому я не прийду» – і вимкнути телефон. Ми несемо професійну відповідальність перед клієнтом. Тому, якщо я розумію, що не можу безпечно прибути до суду, моє завдання – максимально оперативно повідомити про це суд, подати відповідне клопотання, за можливості запропонувати участь у режимі відеоконференції або просити відкласти розгляд справи.
У моїй практиці за роки повномасштабної війни такі ситуації, звичайно, виникали неодноразово. Особливо в Києві. Бувало, що ти вже збираєшся виїжджати на засідання – і починається повітряна тривога. Бувало, що тривога заставала вже в дорозі. Бувало й навпаки: ти приїхав до суду, починається тривога – і всі учасники процесу мають вирішувати вже не процесуальні питання, а питання власної безпеки.
І я не приховую: моє ставлення до цього за роки війни змінилося. У перші роки повномасштабного вторгнення було певне внутрішнє відчуття, що ти адвокат, у тебе засідання, клієнт на тебе розраховує – значить, треба їхати за будь-яких обставин. Зараз я дивлюся на це інакше.
Як практикуючий адвокат, але водночас я батько двох дітей. І коли в Києві повітряна тривога, коли є інформація про ракети чи ударні безпілотники, я думаю не тільки про те, що о десятій годині в мене засідання. Я думаю про те, де в цей момент мої діти, чи вони в безпечному місці, чи встигли спуститися в укриття. Я думаю, що багато батьків у Києві мене зрозуміють: ти можеш навчитися працювати під звуки сирен, можеш звикнути до засідань після безсонної ночі, але до страху за власних дітей звикнути неможливо.
Тому сьогодні моя позиція проста: професійний обов’язок адвоката надзвичайно важливий, але він не передбачає обов’язку ризикувати життям.
При цьому я дуже поважаю суддів, які це також розуміють. Верховний Суд, наприклад, сам передбачає оголошення перерви під час повітряної тривоги, щоб учасники процесу могли скористатися укриттям. (Верховний Суд України)
Зрештою, ми повинні пам’ятати, що за всіма процесуальними статусами стоять живі люди. Адвокат – це не просто «захисник у справі». Суддя – не просто людина в мантії. У кожного є родина, діти, батьки, люди, які чекають його вдома. І, на мою думку, одна з речей, яких нас навчила ця війна, – цінувати людське життя значно більше, ніж формальність.Судове засідання можна відкласти а людське життя відкласти на іншу дату неможливо.
Які державні органи, на Вашу думку та виходячи з Вашої практики, найкраще організували роботу під час повітряних тривог?
Якщо виходити саме з моєї адвокатської практики, то я б насамперед відзначив судову систему. Хоча одразу зроблю застереження: говорити, що абсолютно всі суди однаково добре організували роботу під час повітряних тривог, було б неправильно. У різних судах, і навіть інколи у різних суддів, підходи можуть відрізнятися. Але загалом за роки повномасштабної війни судова система, на мою думку, досить добре адаптувалася до цієї реальності.
У більшості судів, з якими я стикаюся у своїй практиці, алгоритм зрозумілий: оголошується повітряна тривога – засідання зупиняється, учасникам пропонують пройти в укриття або залишити приміщення, а після відбою суд визначає, чи можна продовжити засідання, чи його необхідно відкласти. Це вже не просто питання практики. Наприклад, у квітні 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області окремим наказом визначив, що під час повітряної тривоги судді мають оголошувати технічну перерву, а працівники – залишати робочі місця та прямувати до захисних споруд.
Як практикуючому адвокату мені саме такий підхід імпонує найбільше. Ти розумієш правила. Ти не стоїш під дверима суду і не думаєш, чи почнеться зараз засідання, чи потрібно бігти в укриття, чи буде твою відсутність хтось трактувати як неповагу до суду.
Окремо я б відзначив сервісні центри МВС. Там також виробили досить зрозумілий алгоритм: під час тривоги обслуговування припиняється, людей і працівників направляють до укриття, а після відбою робота відновлюється. У київських сервісних центрах у 2026 році окремо інформували відвідувачів про розташування найближчих укриттів і маршрути до них.
Але для мене показником правильної організації є навіть не наявність відповідного наказу на сайті державного органу. Найважливіше – ставлення конкретних людей. Коли суддя говорить: «У нас тривога, спочатку всі йдемо в безпечне місце, а потім будемо вирішувати юридичні питання», – це, на мій погляд, абсолютно правильна позиція. Тому що ми інколи забуваємо одну просту річ: у судді є сім’я, у прокурора є сім’я, в адвоката є сім’я. У мене двоє дітей. І коли в Києві оголошують серйозну повітряну тривогу, для мене абсолютно природно насамперед перевірити, де вони і чи перебувають у безпеці. Мені здається, що за ці роки державні органи загалом стали набагато краще це розуміти.
Водночас є й протилежні приклади. Я досі зустрічаю ситуації, коли до повітряної тривоги ставляться занадто формально: мовляв, тривоги в Києві постійно, якщо кожного разу все зупиняти – ми взагалі не будемо працювати. Я категорично не погоджуюся з таким підходом.
Як сильно на роботі адвоката, на Вашому особистому досвіді, позначається те, що більшість державних установ не працює під час тривоги? Та які лайфхаки у Вас є на випадки, коли терміново потрібна інформація/довідка/тощо?
Позначається, і доволі суттєво. Особливо коли твоя робота прив’язана до процесуальних строків і ти не можеш сказати клієнту: «У Києві сьогодні чотири години була тривога, тому повернемося до вашого питання завтра».
Для адвоката інколи одна довідка, один витяг або один документ визначає, чи зможеш ти сьогодні подати клопотання, забезпечити докази або належним чином підготуватися до судового засідання. А повітряна тривога може повністю змінити запланований робочий день. Ти можеш їхати до суду – починається тривога, і засідання переноситься. Потім їдеш до державної установи отримати необхідний документ – там також не працюють до відбою. Після відбою утворюється черга, а через годину може початися наступна тривога. У Києві це вже стало частиною професійної реальності адвоката.
Тому перший і головний «лайфхак», як би банально це не звучало, – ніколи не залишати отримання важливого документа на останній день.
Другий мій принцип – максимально переводити роботу в електронний формат.
«Електронний суд» сьогодні для адвоката – це вже не просто зручність. Через електронний кабінет можна дистанційно подавати процесуальні документи, отримувати судові рішення та повідомлення і відстежувати рух справи.
Те саме стосується «Дії» та інших державних електронних сервісів. Сьогодні значну кількість довідок і витягів можна отримати дистанційно: інформацію з реєстру речових прав, витяги про місце проживання, несудимість, акти цивільного стану та інші документи.
І, напевно, найважливіший «лайфхак» – не панікувати через зруйнований графік. Це те, чого особисто мені довелося вчитися. У тебе може бути повністю розписаний день: о 9:00 суд, об 11:00 зустріч, о 13:00 потрібно забрати документ, о 15:00 інше засідання. Потім о 8:40 починається повітряна тривога – і весь цей прекрасний план перестає існувати. Раніше це дуже дратувало. Зараз сприймаєш інакше.
Головне, щоб після чергової тривоги всі, хто мав прийти на це засідання, могли на нього прийти.»
Окрему увагу слід звернути і на таку установу, як СІЗО. Чому? На нейприйнятні та небезпечні умови СІЗО та вʼязниць в Україні вже неодноразово звертали увагу в ЄС та в своїх рішеннях ЄСПЛ. А зараз, окрім не найкращих умов, підозрювані та увʼязнені стали обмежені в праві на зустріч з адвокатом через майже щогодинні повітряні тривоги в столиці. Своїми думками з цього приводу поділився кримінальний адвокат Володимир Клочков. «Для кримінального Адвоката повітряні тривоги сьогодні реально ускладнюють роботу, особливо коли клієнт перебуває під вартою. Потрапити до СІЗО інколи перетворюється на окремий квест: найпрактичніше – бути десь поруч, чекати відбою і одразу йти на пропуск.
Тривоги впливають і на судові засідання, апеляції та інші процесуальні дії. У Вищому антикорупційному суді, наприклад, якщо засідання вже почалося, судді можуть з’ясувати позицію сторін щодо продовження роботи під час тривоги.
І ще важливий момент. Якщо хтось думає, що через небезпечну ситуацію в місті такі неприємні речі, як обшуки, затримання чи обрання запобіжних заходів, автоматично стають «на стоп», не варто себе обманювати. Обшуки проводяться, людей затримують, а якщо стороні обвинувачення буде потрібно обрати підозрюваному запобіжний захід, його оберуть і під час повітряної тривоги навіть у закритому на цей час приміщенні суду, куди інших відвідувачів не пускають.
Але колегам я б усе одно не радив ставитися до тривог легковажно. Особливо якщо суд або інша установа розташовані поблизу потенційно небезпечних об’єктів.
Ми всі розуміємо професійний обов’язок, але, повірте, клієнту значно більше потрібен живий Адвокат, ніж хоробрий мертвий. Тому зараз краще не нехтувати сигналами тривоги й переходити в безпечне місце. Обстановка стала значно небезпечнішою».
Досвід адвокатів, з якими поспілкувалася «Окрема думка», показує: сьогодні в Києві немає абсолютно уніфікованого підходу до роботи судів та державних органів під час повітряних тривог. Десь засідання беззастережно переривають і пропонують усім перейти в укриття, десь намагаються продовжувати розгляд, а іноді учасникам фактично залишають вибір – залишатися в залі чи самостійно подбати про власну безпеку. Така різниця в підходах породжує цілком закономірне питання: чи не перетворюється безпека, яка має бути безумовним пріоритетом, на питання особистого трактування конкретного судді або керівника установи?
Водночас проблема має й інший бік. Тривалі повітряні тривоги об’єктивно впливають на строки розгляду справ, доступ до державних органів, проведення процесуальних дій та можливість адвокатів належно виконувати свої професійні обов’язки. І тут виникає складніший баланс: як не допустити ані нехтування безпекою людей, ані використання повітряних тривог як універсальної причини для фактичного паралічу правосуддя? Окремим питанням залишається й відповідальність за організацію цього процесу: якщо для одних установ сигнал тривоги автоматично означає припинення роботи, а для інших – лише рекомендацію бути обережними, очевидно, що правова система потребує більш зрозумілих та послідовних алгоритмів.
Зрештою, війна поставила перед правосуддям проблему, якої неможливо було передбачити у звичайних умовах: судове засідання можна перенести, процесуальний строк – продовжити в передбачених законом випадках, але людське життя не має ані процесуального строку, ані можливості «перенесення». Саме тому питання сьогодні вже не лише в тому, чи повинні суди працювати під час тривоги. Питання в іншому – чи здатна система вибудувати такі правила, за яких і правосуддя не зупинятиметься безпідставно, і жодному учаснику процесу не доведеться обирати між професійним обов’язком та власною безпекою.
