Адвокат
Фразу «Мобілізація – процес незворотній» впевнено можемо вважати такою, що сумнозвісно увійшла в історію адміністративного судочинства.
В лютому 2025 року Верховний Суд, розглядаючи справу №160/2592/23 про звільнення з військової служби, як наслідок порушення процедури мобілізації, в Постанові зазначив, що «мобілізація – процес незворотній», чим задав вектор формування подальшої судової практики.
Важливо вказати, що в згаданій справі військовослужбовець через майже рік служби згадав, що при мобілізації йому не було проведено медичний огляд ВЛК, і на цій підставі намагався скасувати і наказ про мобілізацію, і звільнитись з військової служби. Верховний Суд виснував, що в цьому випадку ефективним способом захисту порушеного права було б оскарження результатів неналежного медичного огляду. І якби в результаті оскарження він був визнаний непридатним, це стало б для нього підставою для звільнення з військової служби (така підстава для звільнення передбачена Законом). На думку Верховного Суду позовна вимога про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.
Однак, необережно кинута в постанову фраза «Мобілізація – процес незворотній» пішла жити своє самостійне життя і формувати судову практику, яка лякає, але про це – далі.
Тоді, в лютому 2025 року, ця постанова викликала неабияке занепокоєння не лише в юридичній спільноті, а і серед громадян, які відчули загрозу в твердженні про незворотність мобілізації.
Навіть мало місце спроба якщо не виправити, то пом’якшити ситуацію: суддя-спікер КАС ВС Андрій Загороднюк надав коментар з приводу цього рішення ВС https://interfax.com.ua/news/general/1057088.html Зокрема, було зазначено, що Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (КАС ВС) про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про непроходженняВЛК, тобто, некоректно говорити, що мобілізовані з порушенням процедури мобілізації будуть залишатися на фронті.
В коментарі агентству “Інтерфакс-Україна”, відповідаючи на питання, чи означає формулювання в нещодавно опублікованому рішенні КАС ВС “процедура призову на військову службу є незворотною”, що мобілізований в будь-якому випадку залишиться на фронті, навіть якщо він взагалі не підлягав мобілізації, пан Загороднюк сказав: “Звісно, ні”. “Кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів. В цій справі Верховний Суд звернув увагу на те, що обраний спосіб захисту не відповідав змісту спірних правовідносин – був неефективним, тому що основний акцент позивача-військовослужбовця був на тому, що він не проходив ВЛК”, – сказав суддя-спікер. Тобто, як резюмував суддя-спікер, дане рішення КАС ВС не є “вироком” для тих, хто був мобілізований з порушенням процедури: “Ні в якому разі. Навпаки: суд наголошує на тому, що не може визнаватися законним свавільне рішення ТЦК, або військової частини”. “Тому некоректно говорити “якщо людину мобілізували, то неважливо, що при цьому порушили, бо все одно залишиться на фронті”, – підсумував пан Загороднюк.
Тоді ще була надія, що це рішення Верховного Суду не призведе до унеможливлення повернення до цивільного життя після незаконної мобілізації.
Але очікування не виправдались.
Рішення ВС з таким висновком було першим, але, на жаль, не єдиним.
Станом на сьогодні навіть у випадку, коли позивача мобілізують з оформленою відстрочкою від призову чи попереднім протиправним скасуванням такої відстрочки, суди нерідко задовольняють вимогу до ТЦК та СП, але відмовляють у вимогах до військової частини. Основний аргумент: «Мобілізація – процес незворотній, як було зазначено Верховним Судом в постанові по справі №160/2592/23».
До чого призводить підхід «мобілізація – процес незворотній»? До ситуації, коли навіть у випадку очевидно протиправної мобілізації відновити порушене право неможливо, якщо така підстава для звільнення не передбачена Законом.
І ми з вами не говорили би про цю проблему, якби підстави для відстрочки співпадали з підставами для звільнення з військової служби. Але, за абсолютно незрозумілою мені логікою, це не так, і можна навести приклади, коли право на відстрочку є, але право на звільнення – ні (один з найобурливіших для мене прикладів – право на відстрочку у батька, який виховує дитину з інвалідністю незалежно від того, чи є у дитини мама, і неможливість такого батька звільнитись, якщо у дитини з інвалідністю мама жива і не позбавлена батьківських прав).
Зупинимось на випадках незаконної мобілізації чоловіків з оформленою відстрочкою від призову. Якщо підстава для відстрочки співпадає з підставою для звільнення з військової служби (наприклад, утримання 3 і більше дітей віком до 18 років), то одразу після мобілізації військовослужбовець подає рапорт на звільнення і звільняється, оминаючи процедуру оскарження мобілізації.
Однак, ситуація геть інша, якщо права на звільнення в такому випадку Законом не передбачено. Військовослужбовець не може подати рапорт на звільнення з підстав, передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», тому вимушений йти шляхом оскарження мобілізації і застосування наслідків такої незаконної мобілізації.
І впирається у висновок ВС, з якого ми починали обговорення цієї теми.
Чому такий підхід суперечить як здоровій логіці, так і принципам правової держави?
За такою логікою, якби ТЦК та СП незаконно примусово мобілізував жінку чи дитину, то і в цьому випадку звільнення було б неможливе, оскільки відповідної підстави для звільнення з військової служби в Законі немає.
Згідно ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов’язком суб’єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом (див. Постанову Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19).
В даному випадку саме лише визнання мобілізації незаконною не поновить порушене право позивача. Для поновлення його порушеного права позивач має припинити військову службу. При цьому Закон не надає позивачеві можливості зробити це іншим способом, ніж вимагати це в судовому порядку саме як наслідок незаконної мобілізації. Інакше кажучи, позиція про неможливість звільнитись з військової служби внаслідок визнання призову незаконним лише через відсутність в Законі такої підстави для звільнення з військової служби було б прямим порушенням ст. 13 Європейської конвенції з прав людини.
Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
Хоч Законом України “Про військовий обов`язок та військову службу” не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивачів в таких справах та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Якщо ж первісний наказ про призов на військову службу скасований, то породжені ним правові наслідки у вигляді зарахування у списки особового складу частини тощо не можуть далі існувати, адже це суперечить принципам верховенства права та законності. Суд повинен сприяти відновленню первісного становища Позивача та повернення його до статусу військовозобов’язаного, саме це відповідає правовим позиціям Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
Цікаву позицію висловив суддя Волинського окружного адміністративного суду Лозовський Олександр Анатолійович в рішенні від 24 червня 2026 року по справі № 140/5896/26: «На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства. Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності). У даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржував правомірність дій ТЦК та СП щодо взяття на облік та призову на військову службу під час мобілізації. Суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, керуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.»
Справедливості заради хочу навести приклади позитивної судової практики, коли суди відступали від принципу «Мобілізація – процес незворотній» і задовольняли позовні вимоги незаконно мобілізованих:
- Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. по справі № 400/11496/24, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини за наслідком визнання мобілізації незаконною https://reyestr.court.gov.ua/Review/127880804
- Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року по справі № 160/6554/25, якою апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 в адміністративній справі №160/6554/25 скасовано та прийнято у справі нове судове рішення. Позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано Наказ начальника РТЦК та СП, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до військової. Зобов`язано військову частину прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби позивача та виключити позивача зі списків особового складу військової частини https://reyestr.court.gov.ua/Review/130980400
- Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року по справі № 280/1900/25, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано Наказ начальника ТЦК та СП про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації у частині позивача. Визнано протиправним та скасовано Наказ командира Військової частини (по стройовій частині) від 09.03.2025 за №69 у частині Позивача. Зобов`язано Військову частину виключити позивача зі списків особового складу Військової частини https://reyestr.court.gov.ua/Review/129788676
Також варто звернути увагу на Постанову Верховного суду від 11 квітня 2024 року по справі № 520/7954/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/118305811 . Фабула цієї справи дещо відрізняється від тих, про які ми говорили в цій статті, однак в цій справі Верховний Суд все-таки допустив можливість звільнення з військової служби за рішенням суду, хоча такої підстави для звільнення і не передбачено Законом.
Підсумовуючи, хочу сказати, що якщо Держава в особі представників гілки судової влади не змінить свій підхід до розгляду таких питань, з боку ТЦК та СП це може бути сприйнято як «зелене світло» для протиправної мобілізації. І словосполучення «може бути» я використала дуже оптимістично.
