«Десять років проти системи»

Частина І

1.⁠ ⁠Пан Онищенко, у вироку ВАКС йдеться про «організовану злочинну групу» та збитки державі у сотні мільйонів гривень. Ви й далі повністю заперечуєте свою участь у схемі?

Так, я категорично заперечую свою участь у будь-яких злочинних схемах. Звинувачення не мають юридичних підстав і базуються на припущеннях та перекручених фактах. Ця справа з самого початку мала ознаки політичного замовлення – і з часом це стало очевидно багатьом.

2.⁠ ⁠Як саме, з вашого погляду, відбувалося спотворення фактів у справі? Які ключові епізоди, на вашу думку, були сфальсифіковані або інтерпретовані упереджено?

Слідство навмисно перекручувало хронологію подій, виривало епізоди з контексту і викривляло документи, щоб створити враження злочинної схеми там, де її не було. Наприклад, договори про спільну діяльність існували з перших років незалежності України — це була звична, законна модель, у якій бізнес інвестував у видобуток, а держава отримувала газ і прибуток. Компанії, до яких я мав відношення, працювали за цією моделлю багато років. Але слідство обрало лише один період діяльності цих компаній, ігноруючи весь попередній досвід. Інші  компанії на газовому ринку, які не відносили до мене, продовжили і надалі так само працювати ще багато років. В компаніях, де я був учасником, працівників, які офіційно отримували зарплату, оголосили співучасниками, а  самі компанії просто відібрали. Після такого жоден інвестор не захоче вкладати у видобуток газу в країні — і ми бачимо, як зростає газова залежність України, а видобуток щороку падає.

3.⁠ ⁠Чому, на вашу думку, слідству вдалося побудувати настільки детальну схему з іменами, компаніями та рахунками? Чи вважаєте ви, що хтось із вашого оточення міг свідчити проти вас?

Бо не йшлося про якусь «організовану групу», як стверджує слідство. Це була абсолютно прозора структура — з відкритими компаніями, платіжними рахунками, офіційною звітністю. Кожен кубометр газу можна було простежити офіційно. А детальна «газова схема» була змонтована для створення шоу.

    До речі, з мого оточення ніхто не свідчив проти мене. Покази дали, в більшості люди, яких я навіть не знав ніколи особисто.  Так, хтось із працівників інших компаній міг піти на співпрацю під тиском — слідчі тиснули на людей, запроторили їх за грати, обирали їм застави по 200 млн. Їм пропонували свободу, лише в обмін на свідчення проти мене. Але ці покази не витримують критики — вони суперечливі та були складені самими детективами. Частина людей  здалися та підписали їх.

4.⁠ ⁠З огляду на масштаби справи та суспільний резонанс — ви не шкодуєте про модель роботи, яку тоді будували? Навіть якщо юридично не визнаєте себе винним — чи були помилки у менеджменті?

Модель роботи відповідала чинному законодавству і була типовою для газової галузі того часу. Весь ринок працював за схожими принципами. Те, що зараз називають «схемою Онищенка», насправді — це штучна конструкція, створена НАБУ для публічного ефекту.

Якщо й були помилки — то радше у недооцінці політичних ризиків, а не в самій логіці бізнесу.

5.⁠ ⁠Як ви оцінюєте професіоналізм прокурорів САП та суддів ВАКС, які виносили вирок заочно? Був шанс на справедливий суд в Україні — чи ви апріорі цього не визнаєте?

Судовий процес був далеким від справедливого. У вироку згадувались прізвища осіб, щодо яких навіть не велося провадження — але їх уже визнали винними. Заочне провадження саме по собі позбавляє права на ефективний захист. Мене не допустили навіть до дистанційної участі. Саме через це апеляційний суд скасував вирок — і це говорить про незаконність та грубі порушення  при прийнятті вироку щодо мене.

6.⁠ ⁠Маємо інформацію, що в ході справи з деким з адвокатів у Вас «не склалися» стосунки. Що саме вплинуло на таку зміну? Є свідчення, що Ви навіть писали скаргу на свого захисника за розкриття адвокатської таємниці. Чи так це?

Так, були певні розбіжності у поглядах на захист. Зокрема — з адвокатом Циганковим. Я вважав, що з його боку було порушено конфіденційність, тому був змушений подати скаргу. Захист — це не лише про юридичну техніку, а й про довіру.

Взагалі — мій досвід роботи по цій справі з адвокатами, як мені здається, унікальний. У цій справі, без перебільшення, брали участь практично всі відомі адвокати України. Мій досвід взаємодії з ними коливався від захоплення до, якщо чесно, повного розчарування. Як я вже згадував, з одного боку — це був адвокат Циганков, який, по суті,  розкривав конфіденційну інформацію щодо мене. І саме такі адвокати призводять до розчарування цією професією.

А з іншого — це ті адвокати, які вже понад десять років у цій справі зі мною та ідуть до кінця, та попри всі труднощі залишались вірними професії та зберігали адвокатську таємницю. Як, наприклад, мій адвокат Сергієнко та його захисники. Це люди, які не зламались, не зрадили принципам, залишались вірними професії та дотримувались адвокатської етики навіть у найскладніші моменти. Такі фахівці викликають довіру та демонструють – в Україні ще залишається справжня адвокатура – відповідальна, сильна, незалежна.

Хочу віддати їм належне — ці люди не зламались, не злякались, і намагаються поставити крапку в цій справі, добившись виправдувального вироку не лише для мене, а й для мого оточення, які стали об’єктами тиску з боку антикорупційної машини.

Мій досвід роботи з адвокатами — величезний, тому я розумію, що кажу.

7.⁠ ⁠На початку справи Вашим захистом займались адвокати Адвокатського об’єднання AVERLEX, проте згодом Ви відмовились від їх послуг. Що спонукало до зміни? Чи не шкодуєте, що саме адвокати не змогли зупинити справу?

Спочатку моїм юридичним захистом багато років займався адвокат Олександр Сергієнко. На початку розслідування цієї кримінальної справи він діяв також активно, і за це слідство незаконного запроторило його до СІЗО. Незважаючи на існуючу заборону ототожнювати адвоката з його клієнтом. Тому далі довелося оперативно шукати нових адвокатів. Зміни були зумовлені не стільки невезінням, скільки бажанням адаптувати захист до змін у справі. Але необхідно розуміти, що на перебіг справи впливали не лише адвокати, а й політичні умови. У таких умовах навіть найкращий адвокат не гарантує справедливого та неупередженого розгляду.

А взагалі — що тут ще додати?

Найкращою ілюстрацією того, як насправді працює НАБУ і сучасні антикорупційні органи в Україні, є історія мого адвоката Сергієнко. Людини, яка мала всі права і гарантії, передбачені законом, але була незаконно підозрювана, провела дев’ять місяців під вартою, була повторно затримана навіть після того, як суд ухвалив рішення про звільнення. Йому зламали ногу під час повторного затримання, знущались з родичів, і все лише для того, щоб він розкрив адвокатську таємницю й підписав вигідні слідству покази — проти мене.

На щастя, цю історію не вдалося поховати: Європейський суд з прав людини визнав ці дії незаконними, і держава Україна вже компенсувала йому збитки з коштів своїх громадян.

Такі знущання, багаторазові повторні затримання зазнали майже всі мої працівники у цій справі.

То про яку законність може йти мова, якщо навіть адвокатів ламають фізично — просто щоб «зробити справу»?

Це і є суть. Це і є обличчя сучасної антикорупційної системи.

Історія мого захисника — це не просто приватна трагедія. Це діагноз системі, яка зламалась ще до того, як встигла побудуватись.

Частина ІІ

1.⁠ ⁠Ви заявляли про політичний тиск і переслідування з боку НАБУ. Які конкретні події або дії з боку бюро ви вважаєте доказом цього переслідування?

Так, я вважаю, що НАБУ діяло не як незалежний правоохоронний орган, а як інструмент політичного тиску. Перш за все — надзвичайна швидкість відкриття справи в обхід процедур, із залученням контрольованих медіа для створення негативного образу в суспільстві. По-друге — застосування заочного правосуддя, арешт всього майна без належних підстав, передача його третім особам без вироку, тиск на моє оточення, їх арешти, які не мали жодного відношення до справи. Арешт та обвинувачення  моєї матері. І, зрештою, ігнорування моїх заяв про політичні мотиви переслідування, навіть коли я передавав докази — їх просто не розглядали.

2.⁠ ⁠На вашу думку, чи НАБУ діяло автономно, чи під чиїмось політичним впливом? Можете назвати прізвища людей або сил, які, на вашу думку, стояли за цією справою?

НАБУ ніколи не діяло повністю автономно. На мою думку, ключову роль у цьому процесі відіграла тодішня Адміністрація Президента Порошенка. Саме в той період було вигідно усунути політично небажаних осіб, зокрема тих, хто мав вплив на парламент і міг опонувати. Я неодноразово говорив про тісну координацію дій Ситника та Холодницького з Порошенко.

3.⁠ ⁠Ви подавали заяви проти Ситника та Холодницького, звинувачуючи їх у порушеннях і маніпуляціях. Чому ці позови не мали наслідків? Чи визнаєте ви правову поразку?

Наслідків не було лише тому, що система була налаштована проти мене. Мої заяви просто не розглядалися по суті, їм не давали ходу. Судова гілка влади тоді не мала політичної волі протистояти НАБУ та САП. Це не правова поразка — це демонстрація того, що незалежного правосуддя в той час не існувало. Система просто не допускала чесного розгляду доказів моєї правоти. Зараз ситуація  потроху змінюється. Спочатку була відмова Німеччини у моїй екстрадиції. Це був перший сигнал, що не все так однозначно, як намагались подати. Далі — перемога адвоката Сергієнка в Європейському суді з прав людини: ЄСПЛ чітко встановив, що в моїй справі допущені грубі порушення, і саме це рішення стало першим реальним кроком до її закриття. І ось буквально днями — ще один важливий етап: Апеляційний суд скасував вирок ВАКС, ухвалений із кричущими порушеннями. Це — не просто юридичні перемоги. Це — підтвердження того, що правда поступово проривається крізь брехню та маніпуляції.

4.⁠ ⁠У 2016 ви заявляли, що володієте аудіозаписами, які нібито викривають корупцію в Адміністрації Президента. Чи були ці записи автентичними? І чому, попри обіцянки, вони не стали публічними або доказовими в суді?

Так, записи були автентичними. Їхня автентичність могла бути встановлена експертизою, якби хтось був у цьому зацікавлений. Проте жоден державний орган не ініціював їх перевірку. Крім того, через політичний тиск і загрозу безпеці людей, що були на записах, я не оприлюднив їх повністю. Частина була передана журналістам та іноземним партнерам, але публічного розслідування не було. Замість цього мене оголосили в розшук.

5.⁠ ⁠Чи не вважаєте ви, що використання компромату як інструменту публічного захисту поставило під сумнів вашу репутацію та щирість заяв? Чому не діяли через офіційні канали, а йшли в публічну площину?

На жаль, в Україні офіційні канали на той час не працювали. Я подавав заяви — їх ігнорували. Писав у правоохоронні органи — безрезультатно. Тому залишався тільки один шлях — привернути увагу громадськості і міжнародної спільноти. Це була не гра в компромат, а спроба зупинити політичну розправу. Моя репутація постраждала не через записи, а через сплановану кампанію дискредитації, яку вели за допомогою державних ресурсів. В мене відібрали весь бізнес та не давали можливість  захищатися в безсторонньому суді.

Частина  ІІІ

1.⁠ ⁠Ви майже десять років не живете в Україні. Ви вільна людина — чи все ж таки втікач?

Я — не втікач. Я — людина, яка опинилася між правдою і політикою. Моє рішення залишити Україну було не про страх, а про гідність. Я не тікав від правосуддя — я тікав від його відсутності. Коли ти розумієш, що тобі не дадуть шансу на чесний, неупереджений суд, де проти тебе Президент — то залишається тільки одне: захищати себе там, де тебе готові почути. Я ніколи не ховався. Я був і залишаюсь відкритим до будь-якого діалогу, до суду — але лише тоді, коли цей суд є судом, а не інструментом політичного переслідування.

2.⁠ ⁠Як виглядає ваш звичайний день за кордоном? Це втеча, релокація, чи нове життя?

Це не втеча і не канікули. Це — вимушене життя на валізах. У кожній країні — нові виклики: адвокати, документи, обмеження. Але я намагаюсь не зупинятись — займаюсь спортом, працюю над проектами, підтримую контакти, слідкую за ситуацією в Україні. Тримаюсь. Це радше нове життя, але з тінню минулого, яке все ще не завершене. І поки ця тінь існує — я не маю права зупинитися.

3.⁠ ⁠Ви почуваєте себе в безпеці сьогодні? Чи є страх, що вас можуть видати або усунути?

 Я неодноразово чув про плани мого викрадення, депортації, навіть фізичної ліквідації. Тому я завжди на зв’язку з юристами, з правозахисниками, і завжди насторожі.

4.⁠ ⁠Як змінився ваш світогляд за ці роки?

Мій світогляд змінився кардинально. Колись я щиро вірив у політику як інструмент змін, у партнерство — як основу справжніх рішень. Сьогодні я — реаліст. Я на власному досвіді побачив, як система здатна миттєво знищити людину — без суду, без доказів, без шансів. Але саме через це я навчився цінувати справжнє: свободу, родину, правду.

5.⁠ ⁠Якщо завтра Україна гарантує вам чесний суд і безпеку — ви повернетесь? І якщо так, то з чим саме — захистити себе, відновити ім’я, чи почати з нуля?

Так, я повернусь. Бо я ніколи не відрікався від своєї країни — ні серцем, ні справами. Моє місце — в Україні. І якщо буде гарантія чесного суду та безпеки, я повернусь, щоб захистити своє ім’я, сказати все відкрито й прямо. Я хочу не просто довести правду — я хочу знову жити вдома. Це не про новий старт — це про повернення до того, що ніколи не мало бути відібраним.

6.⁠ ⁠Останнє. Що б ви сьогодні сказали тим, хто вірить, що ви — символ корупції, і тим, хто вважає вас жертвою політичної змови?

Тим, хто вважає мене символом корупції — я не злюсь. Я знаю, як легко в це повірити, коли роками тебе показують по телевізору в одному світлі. Але правда — складніша за заголовки. Я ніколи не був святим, але я точно не той образ, який вам нав’язали. Подивіться глибше. Поставте собі питання: кому було вигідно зробити з мене “приклад”?

 А тим, хто вірить у мене, хто бачить у цій справі політичну розправу — дякую. Ваша підтримка — це те, що допомагало триматися, коли здавалося, що проти тебе вся система.  Я не прошу виправдання — я вимагаю права на правду. Не для піару, не для політики — для себе, для своєї родини, для людей, які були поруч зі мною звинувачені, і для тих, хто ще здатен чути.