ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР – ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ, ПРОЗОРОСТІ ТА ЗРІЛОСТІ.

Про юридичні аспекти шлюбного договору написано дуже багато та фахово, з посиланням на норми закону, що його регулюють, є наукові статті, що розглядають певні колізії та прогалини законодавчого врегулювання тих чи інших практичних аспектів шлюбного договору. Як то кажуть, Гугл та АІ у поміч.

В будь-якому випадку, моя думка, саме як юриста: шлюбний договір – це не типовий шаблон, а індивідуально складений договір за запитом кожної окремої пари, що звернулась за такою послугою.

В цій статті я не буду зупинятися на юридичних аспектах шлюбного договору.

Моє бажання – змінити кут зору та ставлення людей до цього виду правочину.

У багатьох країнах світу вже давно сприймають шлюбний договір як  must have.

Укладення шлюбного договору на ментальному рівні сприймається як спосіб захисту та упередження конфліктів. Пропозиція укласти шлюбний договір для більшості громадян розвинутих країн – ознака відповідальності партнера, серйозності його намірів щодо шлюбу, розуміння прав та обов’язків, крок довіри. Важливим буде відмітити, що шлюбний договір відіграє роль стримуючого фактору для кожної сторони, зобов’язує триматися в межах домовленостей.

В українському суспільстві шлюбний договір досі сприймається з настороженістю.

Ментально, для одних це виглядає як «передбачення розлучення», яке закладається вже на початку шлюбу. Для інших – це чітка ознака «юридичної холодності» та «підрив» довіри між партнерами. У суспільстві, де шлюб традиційно сприймається як простір любові, віри, емоційної та фінансової підтримки, розмова про шлюбний договір часто викликає нерозуміння, опір або інколи навіть обурення.

Шлюб – це шлях, на якому бувають різні моменти та складнощі. Шлюб це не про інфантильну закоханість. Шлюб – це фактично договір двох сторін інвестувати у спільне майбутнє. При зрілому підході пари до питання шлюбу, такий договір повинен бути покладений на букву закону – саме для того, щоб кожна із сторін чітко усвідомлювала, що і для чого вона вкладає в цей шлюб та на яких умовах, як вона захищена у випадку порушення договору одним із партнерів, як захищена при настанні тих чи інших життєвих обставинах та юридичних фактів, настання яких або не настання яких – ніхто не може пророкувати.

В сучасних умовах: соціальних, економічних, воєнних – шлюбний договір є не лише правовим захистом, а й інструментом усвідомленого партнерства, передбачення ризиків і зміни ментальної моделі подружніх стосунків.

На жаль, інститут шлюбу, як і саме суспільство в Україні, зараз переживає важкі часи.

Статистика різна, показники коливаються, але загалом тенденція, на жаль, поки така: зниження кількості шлюбів – що свідчить про зміни у рішеннях людей щодо створення сім’ї, та зростання розлучень – що вказує на кризу інституту шлюбу, посилення соціальних, психологічних та економічних викликів. Думаю, що незахищені групи, такі, наприклад, як жінки з маленькими дітьми, ця статистика може навіть не відображати.

Правовий ризик: зростання кількості розлучень означає, що майно, бізнес, аліменти, внески і фінансові зобов’язання потребують чітких юридичних домовленостей.

Соціальні та психологічні виклики: війна, економічна нестабільність і стрес підсилюють невизначеність та незахищеність у парних стосунках.

Ці дані показують не просто статистику – вони демонструють гуманітарний та правовий виклик для інституту сім’ї в Україні. У контексті такої динаміки, шлюбний договір перетворюється з добровільної опції на необхідний інструмент захисту, усвідомлення і партнерства.

Крім війни та економічних причин, що посилюють кризу шлюбних відносин, на мою думку, існують і більш глибинні причини, такі як: інфантилізм, незрілість у виборі партнера, швидке створення сім’ї без усвідомлення, на базі емоцій або впливу родини, патріархальні очікування, що, на жаль, ще досі розповсюджені у суспільстві, застарілі уявлення про роль жінки та чоловіка у сім’ї, токсичні моделі поведінки, відсутність навичок комунікації, нерозуміння поняття особистих меж, відсутність навиків ведення перемовин та використання агресивних способів вирішення конфліктів та інші.

Все наведене тільки підкреслює потребу у шлюбному договорі, необхідності зміни поглядів як на сам шлюб, так і на підходи при вирішенні питань, що виникають в процесі укладення шлюбу.

Водночас, значна частина українських громадян і досі не обговорює правові та фінансові аспекти спільного життя, не має плану дій на випадок конфлікту чи розірвання шлюбу, не встановлює межі відповідальності кожного партнера, діє в межах традиційних уявлень, де шлюб нібито гарантує довічну стабільність.

Коли до мене надходить запит клієнтів щодо укладення шлюбного договору, перш за все, я аналізую питання, які вони ставлять в процесі обговорення. Найчастіше серед клієнтів першим постає питання саме доцільності укладення шлюбного договору. Це, в свою чергу, піднімає питання зрілості людини та впливу його менталітету на процес врегулювання питань фінансового характеру при укладенні шлюбу.

Як доводить досвід, шлюбний договір зовсім не протиставляється почуттям. Навпаки, є способом: усвідомити спільну відповідальність, виявити приховані очікування й страхи, узгодити фінансові ролі, права та внески, побудувати відкритий, партнерський діалог на самому початку шляху.

Наведу цитату бельгійської психотерапевтки, дослідниці стосунків Естер Перель, у її інтерв’ю журналу Interview Magazine: «Шлюбні договори нагадують людям, що любов справді лежить в основі сучасного шлюбу. Водночас сам шлюб залишається економічною інституцією – про що люди часто забувають. Довіра у стосунках змінна: вона приходить і зникає. Саме тому шлюбні договори мають велике значення. Як і післяшлюбні договори.» Perel, E. (2021, February 22). Surveillance Is Not Intimacy: Esther Perel on Cheating, Prenups, and Polyamory. https://www.interviewmagazine.com/culture/esther-perel-on-cheating-prenups-and-polyamory.

На відміну від інших країн світу, інститут шлюбного договору в України поки не настільки розвинений та дозволяє регулювати лише майнові відносини між подружжям, їхні майнові права та обов’язки, майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

 Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Сімейним Кодексом України, а також не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Зріла людина чітко усвідомлює, що шлюб це не тільки про любов, розуміє, що для міцного шлюбу необхідний надійний фундамент, яким в свою чергу, в більшій мірі, служить фінансова сторона стосунків.

Не зважаючи на те, що в Україні шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, законодавство дає можливість врегулювати фундаментальні речі, які є однією із основних складових шлюбу  – майнові відносини між подружжям, їхні майнові права та обов’язки, майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Тобто це і про захист дітей теж.

Уникнення теми шлюбного договору при плануванні шлюбу – це уникнення глибинної розмови про відповідальність, безпеку, довіру у стосунках.

У яких випадках, на мою думку, шлюбний договір є особливо важливим: для захисту бізнесу, інвестицій і корпоративних прав, для пар, які мають дітей від попередніх стосунків, для осіб, які мають значну майнову нерівність, щоб зберегти баланс і справедливість, для жінок, які планують декрет або робочі паузи – для захисту своєї ролі та компенсацій, для подружжя у шлюбі з іноземцем – для врахування відмінностей у правових системах.

В більшості випадків, однією з головних причин настороженого сприйняття шлюбного договору є саме ментальні бар’єри. При побудові шлюбних стосунків багато пар відштовхується від емоційних суджень на кшталт «кохання – це не про гроші», «любов – це не про умови», «справжнє кохання все витримає», «ми кохаємо – значить довіряємо один одному» і так далі.

В результаті такого традиційного, як на мій погляд, навіть патріархального підходу, у суспільстві сформувалась емоційна інфантильність, невміння вести чесну розмову про гроші, майно та відповідальність.

Спілкуючись із клієнтами, в більшості випадків, мені вдається довести, що шлюбний договір – це ознака зрілості, відповідальності пари, потужний інструмент особистого зростання та формування нової культури стосунків.

Головною моєю тезою при спілкуванні з клієнтами є теза про те, що шлюбний договір це не про кінець, а саме про початок зрілих чесних стосунків, що саме такі стосунки мають шанс на довге існування.

Укладення шлюбного договору – це показник зрілості пари, вміння домовлятися не під тиском емоцій а на основі раціонального чесного прозорого діалогу, що є фундаментом справжньої довіри. Якщо людина не може на початку шляху прозоро говорити про складні речі, то постає питання: що з нею можна побудувати?

З професійного досвіду відмітила для себе те, що пари, які свідомо підходять до укладення шлюбного договору, проходять важливий внутрішній рубікон:

– замість емоційних очікувань «партнер врятує» – беруть відповідальність за свій шлюб;

– переходять від наївного емоційного «любов все витримає» – до прозорості відносин та встановлення кордонів вже на початку;

– переходять від ролі жертви, нерівноправної сторони стосунків – до ролі рівного, автономного відповідального партнера.

Зміна менталітету, напрямку мислення, свідомий підхід, вміння брати на себе відповідальність, чітке розуміння шлюбу як такого та доцільності укладення шлюбного договору – призводить до зростання особистості кожного з партнерів, значно посилюють кожну із сторін договору та створюють міцний фундамент для довготривалого шлюбу.

Укладення шлюбного договору – це не тільки про юридичні норми та про гроші і майно, це перш за все акт внутрішньої трансформації людини, яка змінює стиль мислення від залежності до зрілості.

Сам факт укладення шлюбного договору – це частина більш широкої культурної трансформації як окремої людини так і суспільства, у якій усвідомленість переважає романтизм, відповідальність стає елементом любові, а договір стає ознакою не страху і слабкості, а саме сили та зрілості людини.

Формування суспільної думки щодо необхідності юридичного оформлення стосунків – не як про зраду почуттів, а як про акт відкритості намірів та поваги до себе і партнера – це шлях до зміни менталітету суспільства в цьому напрямку. Саме той, хто вміє говорити про найскладніше до того, як виник конфлікт – вже зробив крок у бік партнерства нового рівня.

Інститут шлюбу в Україні переживає кризу – не лише через воєнні обставини, а й через нестачу внутрішньої зрілості людей, застарілі підходи та погляди на спільне життя та шлюбу, як юридичний факт.

Шлюбний договір – це механізм довіри, інструмент нової етичної та правової культури, у якій кохання не знищує особистість, а підсилює обох з подружжя.

І можливо, саме шлюбний договір – стане вашим першим кроком: до чесної розмови, до вашого особистого росту, до росту свідомості, до прозорого партнерства, до поваги, як до себе та і до партнера, до довгого та щасливого шлюбу.