У 2024 році НАБУ висунуло вам обвинувачення у нібито вимаганні хабаря за надання землі в оренду підприємству. Ви стверджуєте, що ці звинувачення є сфабрикованими. Розкажіть, будь ласка, вашу версію цієї історії та що ви відчували, коли дізналися про підозру.
Так, у жовтні 2024 року мені повідомили про підозру. Хочу одразу наголосити: на той момент я вже два місяці не працював на посаді першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Я подав рапорт на звільнення ще в липні — через розбіжності в баченні роботи, певну втому і бажання перейти у приватний сектор.
Про те, що проти мене готується провокація, я навіть не здогадувався.
Йшлося про людину, яку я знав понад 12 років — Олексія Гончара, який зʼявився в моєму житті, знов, хоча я не бачив його понад 6-7 років, представився як військовослужбовець, що повернувся з фронту. Він просив допомоги — з житлом, автомобілем, продуктами. Я допомагав, бо знав його давно. Навіть в матеріалах справи є Подяка від ВЧ. А пізніше виявилося, що це був агент НАБУ, який грав свою роль у заздалегідь спланованій історії.
Відчуття? Спочатку — шок і здивування. Потім — розуміння, що це не помилка, а спланована провокація.
Незважаючи на вашу позицію, вже існує офіційний обвинувальний акт. Як ви оцінюєте його зміст і підстави для звинувачення?
Як юрист за освітою можу сказати — обвинувальний акт юридично порожній.
У ньому чітко зазначено:
• немає потерпілих,
• немає завданої шкоди,
• немає викривачів,
• немає предмету неправомірної вигоди,
• немає прохання хабара.
Це визнає навіть лінгвістична експертиза Інституту ім. Бокаріуса — у розмовах немає жодних формулювань “прохання” чи “вимагання”. Є провокативні дії саме Гончара. Тобто справа побудована виключно на словах агента НАБУ, який сам же у публічному інтерв’ю заявив: “Я його пів року водив за ніс”.
Ви стверджуєте, що факту вимагання або передачі коштів не було. Чи правильно розуміти, що головним доказом проти вас є свідчення агента НАБУ Торопа-Гончара?
Так, це єдиний так званий “доказ” і єдиний свідок обвинувачення.
Жодних грошей ніхто нікому не передавав.
Жодного підписаного документа немає.
Жодного прохання чи обіцянки — теж.
На допитах у суді всі представники ТОВ “АльфавеаХаус”, від імені якого нібито діяв Гончар, зазначили, що його не знають, не уповноважували його, або якусь іншу особу. Про ситуацію з проханням неправомірної вигоди за участю їх підприємства дізнались з ЗМІ.
Тобто це не “викриття корупції”, а чиста провокація. Людина, не маючи жодного стосунку до підприємства, приходить, говорить від його імені, провокує, щось там просить, фіксує розмови — і на цьому НАБУ будує справу.
Розкажіть про цю персону: чи давно ви знайомі з ним, за яких обставин відбулося знайомство і як би ви охарактеризували ваші стосунки?
Ми були знайомі ще з початку 2010-х років.
Він тоді позиціонував себе як бізнесмен, який мав зв’язки у політичних колах часів Януковича.
Наші стосунки були товариськими — відпочивали разом в різних компаніях, почали спілкуватися. Потім він пропав і наші шляхи розійшлися. Після початку повномасштабної війни він знову з’явився, представився як військовий, розповідав про службу на фронті, просив допомоги. Також намагався вирішити купу питань, до яких я міг бути дотичний, а саме бронювання, потрапляння до переліку підприємств критичної інфраструктури, так і ні — продаж якихось карʼєрів, обладнання в Чорноморськ порту та активів Костянтина Жеваго.
По першій частині питань, я не бачив у цьому нічого підозрілого — допомагав людині, яку знав багато років. По решті — слухав, але навіть не намагався в щось втручатися, мені це було не цікаво.
Тепер розумію: це була спецоперація НАБУ, яку він виконував, щоб спровокувати мене.
Навколо Торопа циркулює багато чуток і інформації, зокрема щодо його походження. Як ви оцінюєте ці твердження та чи впливають вони на вашу справу?
Я не спекулюю на походженні людей. Але є факти:
• він змінив прізвище 3 рази,
• має російське коріння і наразі в розшуку на сайті МВС росії,
• проти нього існують кримінальні провадження за шахрайство — два обвинувальні акти вже слухаються в судах.
І це не мої слова — це офіційна інформація МВС, яку ми отримали через суд.
Тобто людина з такою репутацією, двома справами за шахрайство, працює агентом НАБУ і бере участь у провокаціях. Хоча у будь-якій цивілізованій країні така людина навіть близько не могла б бути “свідком” у суді.
Як би ви оцінили хід розслідування і судових процесів? Відомо, що у вас є зауваження щодо організації процесу та його дотримання.
Якщо коротко — порушень море. Перше, це останній протокол НСРД, де я чітко ставлю крапку в цій розмові. Він наполягав допомогти, я відмовив. Його розсекретили тільки через 5 місяців і ми побачили його на ознайомлені зі справою. Навіть протокол допиту детектив не складав.
Застава для мене була непомірною. Сума понад 22 млн грн, за створену справу, де навіть немає неправомірної вигоди.
НАБУ та САП продовжують “збирати докази” вже після того, як справа передана до суду. Хоча стаття 291 КПК України прямо забороняє це.
У суді докази мають досліджуватися, а не “створюватися”.
Ми неодноразово стикалися з тиском, спробами маніпуляцій, перекручуванням фактів. Та попри це, усі свідки — як зі сторони підприємства, так і з ОВА — підтвердили: я не мав стосунку до рішень щодо землі.
Чи бачите ви передумови цієї історії? З вашого боку, що могло стати причиною того, що НАБУ обрало саме вас як об’єкт розслідування?
Моя версія проста: це замовлення і я конкретно знаю, хто був диригентом цієї справи.
Я був людиною, яка займала публічну посаду, але мала власну позицію — не завжди зручну. У певних колах завжди є попит на “справу проти посадовця”.
НАБУ потрібно було показати результат — і вони його “зробили”. На моєму прикладі стверджую — НАБУ займається політичною корупцією.
Як ви вважаєте, чи є ризик того, що подібні ситуації можуть повторюватися з іншими чиновниками або представниками бізнесу?
Так, і це — головна небезпека. Коли орган, який мав би боротися з корупцією, стає інструментом провокацій, ніхто не може бути впевненим у своїй безпеці. Сьогодні — я. Завтра — будь-хто інший.
Якщо така практика не буде зупинена, це підриває саму ідею справедливості в Україні. Справа в тому, що немає запобіжника для них і вони відчувають безкарність в своїх діях.
Нарешті, які ваші очікування щодо результату цієї справи? Який у вас моральний настрій? Чи є у вас прогнози з приводу подальшого розвитку справи?
Я спокійний. Я готовий йти вперед до ЕСПЛ.
Ми завершили етап допитів усіх свідків — і всі вони фактично спростували обвинувачення. Навіть Гончар в суді сказав, що у всіх зустрічах, які відбулися під НСРД, я не просив ніякої неправомірної вигоди. Залишився час і терпіння дочекатися справедливого рішення. Я вірю, що суд усе ж оцінить докази об’єктивно, а не політично. І головне — щоб ця справа стала прикладом, як не можна зловживати владою під прикриттям “боротьби з корупцією”.
