Адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання “INDEX”
Діючим законодавством передбачений механізм притягнення до адміністративної відповідальності за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запити. Так, вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП (далі – КУпАП) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб в розмірі від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У пункті 9-1 ч. 1 ст. 255 КУпАП вказано, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати: голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 212-3 – у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При цьому, на практиці дуже часто такі протоколи не складають щодо винуватців, навіть у випадках коли в їх діях безперечно є склад вищевказаного адміністративного правопорушення.
Причини бувають різними: 1) небажання брати на себе значний обсяг робочого навантаження, пов’язаний з підготовкою адміністративних матеріалів та направленнях їх в суд; 2) законодавчі норми, які перешкоджають притягненню винуватців до відповідальності; 3) правові колізії; 4) безпідставні відмови у складенні протоколів; 5) тощо.
Кожний такий випадок підриває авторитет інституту адвокатури, створює перешкоди адвокатам в отриманні необхідних для надання правничої допомоги документів та інформації і приводить до появи у винуватців думок, що «можна не надати адвокату відповідь на адвокатський запит і тобі за це нічого не буде».
Таким чином, відсутність належного реагування на неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит підриває авторитет та становить серйозну загрозу для ефективного функціонування сучасного інституту адвокатури.
При цьому, моя особиста думка, як автора – якщо адвокатська спільнота об’єднається, зверне належну увагу на цю проблему, усвідомить її значущість, то дана проблема спільними зусиллями може бути вирішена.
Так, забезпечення невідворотності притягнення до відповідальності за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит є необхідним для збереження авторитету та забезпечення належного функціонування та розвитку інституту адвокатури.
Відсутність дієвого механізму притягнення до відповідальності за порушення права на інформацію у відповідь на адвокатський запит створює небезпечний прецедент правової безкарності, підриває авторитет адвокатури та ставить під загрозу належне здійснення адвокатської діяльності. Систематичне ігнорування вимог законодавства призводить до того, що посадові особи уникають відповідальності, що, своєю чергою, ускладнює доступ адвокатів до необхідної інформації та документів.
Це приводить, до все частіших випадків порушень прав адвокатів: необґрунтованих відмов у наданні інформації та документів, ненадання відповідей на адвокатські запити або надання відповідей з порушень встановлених законодавством строків.
Для подолання цієї проблеми необхідно забезпечити реальну невідворотність покарання за такі правопорушення.
Змінити цю ситуацію може: 1) консолідація зусиль адвокатської спільноти для більш активного реагування на такі порушення; 2) удосконалення правового регулювання, усунення законодавчих суперечностей та прогалини, які ускладнюють притягнення винних до відповідальності; 3) посилення відповідальності та контролю за її застосуванням, щоб забезпечити невідворотність покарання за ненадання або відмови в наданні інформації та документів; 4) забезпечення ефективного механізму правозастосування, що дозволить адвокатам оперативно отримувати необхідну інформацію та захищати інтереси своїх клієнтів.
Об’єднані зусилля адвокатів, органів адвокатського самоврядування та правозахисних інституцій здатні змінити ситуацію. Важливо не лише фіксувати порушення, а й доводити кожну справу до логічного завершення – реального покарання винних. Тільки так можна гарантувати дотримання прав адвокатів і, як наслідок, забезпечити належний рівень правового захисту громадян.
