Інна Отрош
Кандидат юридичних наук
На цьому тижні Комітет ВР з питань правової політики планує розглянути законопроєкт №13165 від 09.04.2025 https://itd.rada.gov.ua/BILLINFO/Bills/Card/56171, а через тиждень (на початку червня) – його планують розглянути на пленарному засіданні Верховної Ради.
Вказаним проєктом пропонується вдосконалити форму та зміст декларацій доброчесності та родинних зв’язків, зокрема шляхом об’єднання останніх.
Водночас, основним тривожним моментом вказаного законопроєкту є намагання внести зміни до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та встановити, що протягом двадцяти чотирьох місяців з дня набрання чинності відповідним Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за участю Громадської ради доброчесності проводиться перевірка декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.
Передумови та причини появи вказаного законопроєкту було детально проаналізовано у публікації https://sud.ua/uk/news/blog/328512-inna-otrosh-kto-na-samom-dele-stoit-za-trebovaniyami-es-po-sudebnoy-reforme
23.05.2025 Пленум ВС затвердив висновок щодо вказаного законопроєкту, запропонувавши парламенту відхилити його.
Пленум ВС визнав, що окремі положення законопроєкту №13165 створюють загрозу незалежності судової влади та призведуть до порушення принципу суддівської незалежності. Передбачена цим законопроєктом перевірка суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду (яка за своєю суттю є ad hoc перевіркою суддів і запроваджує новий інструмент перевірки), на переконання Пленуму ВС, суперечить Основному Закону України, усталеній практиці Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, не враховує релевантних висновків Європейської комісії «За демократію через право». До того ж положеннями законопроєкту № 13165 пропонується закріпити, що перевірка здійснюється протягом 24 місяців із дня набрання чинності законом, проте не конкретизовано, який саме період на посаді судді буде охоплено, а також коли ця перевірка має розпочатися. Такі положення не узгоджуються з принципом правової визначеності та допускають можливість існування довготривалого тиску на відповідні суди. https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1816335/
Слід згадати і про висновок Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ (blob:https://itd.rada.gov.ua/34745ba1-bb69-4f39-b4d4-a043742c93f1) до вказаного законопроєкту, в якому викладено зауваження щодо участі ГРД у перевірці декларацій. Так, зокрема, вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону (в чинній редакції) ГРД утворюється з метою сприяння ВККСУ у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності виключно для цілей кваліфікаційного оцінювання. Таким чином, розширення повноважень ГРД без відповідних змін до Закону щодо статусу вказаного органу може викликати правову невизначеність та зумовити оскарження рішень, прийнятих за участю ГРД.
Яка ж справжня мета такого законопроєкту?
Юридична спільнота вже неодноразово спостерігала за спробами професійних громадських активістів, які фінансуються іноземними донорами, в тому числі і членів ГРД (які одночасно є членами інших ГО з таким фінансуванням), контролювати суддів Верховного Суду шляхом здійснення тиску на них. Так у публікаціях активістів постійно лунає то критика рішень ВС, то критика нинішнього голови ВС, то заклики до проведення нового оцінювання суддів ВС.
Ні для кого не секрет, що безкінечні заклики до проведення безкінечної судової реформи мають на меті виключно безкінечне отримання іноземних грантів. Відповідно, чим більша кількість процедур, у яких бере участь ГРД, та чим більша кількість суддів, які повинні пройти такі процедури, – тим більше коштів можна просити у іноземних донорів на проведення таких процедур та оцінювань.
Крім того, будь-яке судове рішення ВС, яке не подобається ГРД та пов’язаним з нею ГО, – підстава для нових закликів про «ганьбу» та нові реформи.
Слід відмітити, що активісти весь час намагаються використовувати кейс колишнього голови ВС В. Князєва як привід для проведення чергової реформи ВС.
Важко не погодитись, що будь який корупційний скандал за участі будь кого із суддів має свої негативні наслідки в контексті репутаційних втрат судової системи. Однак, вчинення корупційного правопорушення певним суддею не може бути підставою для реформування суду та перевірки всіх суддів цього суду, адже для цього існує механізм індивідуальної відповідальності. Крім того, варто нагадати, що без вироку суду, який набрав законної сили стверджувати про вчинення суддею злочину, як мінімум передчасно.
Слід наголосити, що скандал з В. Князєвим стався ще 2 роки тому та з того часу питань до діяльності суддів ВС у контексті вчинення кримінальних правопорушень та хабарництва не виникало.
Професійні громадські активісти (зокрема з ГО, члени яких є членами ГРД) виклали заклики до проведення реформи ВС та критику рішень ВС у 2 тіньових звітах https://parlament.org.ua/analytics/shadow-report-justice/
https://drive.google.com/file/d/1g-kcshVbK3Qlvm0okpll3Ab-IrvDw65s/view, які направили до Європейської Комісії, яка, врешті, виклала «своє незалежне» бачення необхідності перевірки декларацій доброчесності суддів у Звіті у межах Пакета розширення Європейського Союзу 2024 року. https://enlargement.ec.europa.eu/news/commission-adopts-2024-enlargement-package-2024-10-30_uk
Та чи можна вважати таке бачення ЄК проблем судової системи України об’єктивним?
На жаль, жодна із уповноважених державних інституцій України, в тому числі із тих, які покликані забезпечувати незалежність судової влади (Верховний Суд, Вища рада правосуддя тощо), не надала до Європейської Комісії альтернативного бачення проблематики на противагу заангажованим тіньовим звітам професійних активістів.
Цікавим є факт постійного обговорення суддями фактів втручання професійних активістів у їх діяльність, яке відбувається у форматі «за кавою»/«у кулуарах», однак ніколи не виходить у публічну площину. Причиною такої поведінки є страх: у когось – перед оцінюванням, у когось – у зв’язку з проходженням конкурсів, а у когось – просто перед підвищеною увагою до нього таких активістів.
Наслідком такого мовчання є поява законопроєкту № 13165.
Маніпулятивна мета появи вказаного законопроєкту (ще навіть до його прийняття!) нещодавно отримала яскравий прояв у спільній публікації члена ГРД Волошина О. М. та ексчленкині ГРД Крейденкової В. В.
Вказані активісти публікують 24.04.2025 у інтернет-виданні “Українська правда” (УП) статтю під назвою “Верховний Суд на роздоріжжі: врятувати себе чи недоброчесних суддів”.
https://www.pravda.com.ua/columns/2025/04/24/7508860
У вказаній публікації автори у відкритій формі здійснюють тиск на суддів Верховного Суду у зв’язку з розглядом конкретних справ, зазначаючи про наявність зареєстрованого законопроєкту щодо перевірки суддів Верховного Суду.
Як вже було зазначено, законопроєкт № 13165 пропонує провести перевірку декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів Верховного Суду саме за участю Громадської ради доброчесності!
Критикуючи конкретне рішення ВП ВС та вказуючи, що ВС наразі розглядає аналогічні справи, – вказані особи зазначають, що «ВС стоїть на порозі свого оцінювання і суспільство уважно стежить за розглядом справ щодо недоброчесних суддів. Очевидно, що воно запам’ятає кожне рішення, яке дозволило залишитися на посаді недоброчесним суддям».
Очевидно, що публікація містить пряму погрозу від члена ГРД щодо надання оцінки конкретним рішенням суддів ВС під час проведення майбутньої перевірки членами ГРД декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів Верховного Суду.
Тепер мета вказаного законопроєкта та дійсний предмет перевірки декларацій доброчесності суддів ВС стає більш зрозумілим!
Чи варто нагадувати цим активістам, які, начебто, борються за розбудову незалежної судової системи в Україні за європейськими патернами, що таке втручання у здійснення правосуддя та вплив на безсторонність суду?
З точки зору розсудливого стороннього спостерігача, чи мають такі особи взагалі право перевіряти доброчесність суддів???
Отже, мета лобіювання членами ГРД та пов’язаними з нею громадськими організаціями законопроєкту №13165 від 09.04.2025 зводиться до:
1) інструменталізації впливу на суддів ВС (отримання контролю над суддями ВС/можливості здійснювати втручання у відправлення ними правосуддя завдяки участі ГРД у процедурі перевірки декларацій доброчесності та родинних зв’язків);
2) отримання нового фінансування від європейських партнерів для забезпечення участі ГРД у процедурі перевірки декларацій доброчесності суддів ВС.
Хіба не ідеальний маркетинговий план від членів ГРД: отримати контроль над суддями ВС та чергове фінансування від донорів?
Рефлексія щодо практичної необхідності та наслідків прийняття законопроєкту № 13165
Не зачіпаючи питання щодо запропонованих законопроєктом змін форми та змісту декларації доброчесності і родинних зв’язків, розглянемо питання практичної необхідності встановлення нагальної перевірки такої декларації щодо суддів ВС та участі у цій процедурі ГРД.
Необхідність прийняття нових норм закону та передбачення нових форм контролю повинна бути обґрунтована, перш за все, недостатністю чинного нормативного регулювання та недостатністю форм підзвітності. Враховуючи, що питання стосується контролю за діяльністю суддів, таке нормативне регулювання повинно забезпечувати пропорційність (розумний баланс) між дотриманням гарантій незалежності суддів та ефективними механізмами підзвітності суддів.
Наразі, питання щодо підстав перевірки декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів врегульовано ст. 61, 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Декларація доброчесності/родинних зв’язків судді є відкритою для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей, поданих суддею у декларації родинних зв’язків/декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить перевірку зазначеної декларації.
Тобто, будь-яка особа може звернутись до ВККС із повідомленням (у будь-якій формі) про наявність у відповідній декларації конкретного судді недостовірних відомостей. Таке повідомлення буде підставою для здійснення ВККС перевірки відповідної декларації (логічно, що така перевірка повинна відбуватись щодо конкретного факту, а не в цілому усієї декларації).
Такий механізм підстав та порядку перевірки декларацій є однаковим для всіх суддів, є простим, логічним та забезпечує достатній та необхідний рівень контролю зі сторони громадськості.
Водночас, намагання здійснити повну перевірку усіх декларацій доброчесності та родинних зв’язків усіх суддів ВС за участю ГРД у конкретно визначені строки (24 місяці) на підставі окремої норми закону (а не на підставі звернення будь-яких осіб щодо недостовірності конкретного твердження у декларації конкретного судді) виглядає як запровадження окремої процедури, яка за формою та змістом являє собою повторне оцінювання суддів на відповідність посаді.
Так твердження, які включені до декларації доброчесності, по суті, стосуються усіх питань діяльності судді (починаючи від майнової декларації та закінчуючи питаннями професійної етики), а отже цілеспрямована перевірка усіх цих тверджень представляє собою процедуру надання комплексної оцінки усім аспектам діяльності судді на предмет їх відповідності критеріям доброчесності та професійної етики (що здійснюється саме під час оцінювання суддів).
Як відомо, оцінювання суддів на відповідність посаді є разовою процедурою (передбачена п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та п. 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Водночас, судді Верховного Суду під час проходження конкурсу до ВС підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, а отже відповідно до закону не повинні проходити оцінювання на відповідність посаді (зважаючи на те, що процедура підтвердження здатності є більш складною, ніж процедура оцінювання відповідності посаді).
Крім того, здійснення повної перевірки декларацій доброчесності та родинних зв’язків саме певної категорії суддів (ВС та вищих спеціалізованих судів) у спеціально визначеному саме для неї порядку (за участі ГРД та на підставі норми закону, а не на підставі звернення будь-яких осіб) є проявом дискримінації таких суддів у порівнянні з іншими і такі дії не мають правомірної, об’єктивно обґрунтованої мети.
Таким чином, передбачена законопроєктом № 13165 процедура перевірки декларацій суддів ВС та вищих спеціалізованих судів є дискримінаційною та являє собою приховане оцінювання суддів на відповідність посаді, що суперечить Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Крім того, запровадження відповідної перевірки декларацій явно свідчитиме про порушення гарантій незалежності суддів ВС та втручання у їх діяльність.
Не слід залишати поза увагою і ту обставину, що наразі ВС розглядає велику кількість позовів до ВККС щодо оцінювання суддів (у тому числі у конкурсних процедурах). Кількість одних лише позовів щодо оскарження рішень ВККС у конкурсних процедурах добігає до 100.
А отже здійснення наразі ВККС масштабної перевірки декларацій суддів ВС у форматі, запропонованому законопроєктом № 13165, – викликатиме у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо можливості суддів ВС розглядати такі справи справедливо та безсторонньо.
P.S. За нашими джерелами з Брюсселя, після того як американські партнери категорично відмовились від ідеї надання фінансування для проведення квазіоцінювання суддів ВС шляхом перевірки їх декларацій доброчесності, європейські партнери готові виділити кількамільйонний грант, який і став об’єктом інтересів професійних активістів.
