30 вересня 2025 року, у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове засідання у кримінальному провадженні у т. з. «Газовій справі», відомій також як «Справа Онищенка».
Вказане кримінальне провадження стосується розкрадання державних коштів під час видобутку та продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (ПАТ «УГВ»). Саме ця справа стала однією з перших гучних резонансних справ новоствореного НАБУ. Справа розглядається в суді з 2017 року, а безпосередньо в ВАКС – із 2019 року. Хоча самого екс-депутата Олександра Онищенка і виділено в окреме кримінальне провадження, у справі, засідання по якій відбулося 30.09.2025 року, обвинувачується майже десяток інших співучасників кримінального правопорушення.
Засідання розпочалося із продовження дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
Засідання проводилось з застосування ВКЗ, так як частина учасників провадження беруть участь у засіданні дистанційно через різні особисті обставини.
В ході дослідження доказів – документів сторони обвинувачення, сторона захисту звернула увагу суду, що документи фактично не досліджуються в прямому розумінні цього слова та у відповідності до вимог КПК України, а лише оголошуються прокурором. При цьому, прокурор оголошує навіть не зміст таких документів, а в переважній більшості лише їх назви і то вибірково.
У відповідь на зауваження захисту головуюча суддя чітко заявила, що ніде в законі не передбачено обов’язку в судовому процесі оголошувати всі документи, що містяться в реєстраційній справі (наразі досліджувались матеріали реєстраційних справ юридичних осіб).
Прокурор же й надалі продовжив зачитувати номери сторінок матеріалів досудового розслідування з дублюванням відповідних сторінок уже в судових матеріалах, вибірково оголошуючи деякі документи.
Черговим зауваженням сторони захисту стало те, що прокурора майже не чутно учасникам засідання, які сидять в іншій частині зали засідань, що створює перешкоди для належної роботи сторони захисту.
На вказане зауваження головуючий замість вирішення озвученої проблематики запропонувала захиснику послухати запис судового засідання.
Попри початок засідання, який видався затяжним через затримку, в певний момент атмосфера стала дещо напруженою. Прокурор фактично ввійшла в словесну перепалку із захисниками, а головуюча суддя здавалась дещо роздратованою поведінкою адвокатів, наголошуючи на дотриманні дисципліни та неодноразово зауважуючи, що необхідно контролювати поведінку та не відволікати засідання.
Згодом, продовжуючи словесну дискусію щодо способу дослідження документів, одним із захисників було заявлено клопотання про оголошення прокурором усіх матеріалів, що стосуються її клієнта, однак таке клопотання було судом проігноровано.
Прокурор продовжила монотонно оголошувати матеріали справи (назви документів), підвищуючи голос через озвучені раніше зауваження.
В ході дослідження чергового тому матеріалів захист звернув увагу на наявність у тому справи носія інформації – диску, який не планувалось досліджувати в принципі.
За ініціативо захисту суд все таки відкрив зазначений диск, на якому виявилась певна інформація, яку, зі слів прокурора, було отримано в ході виконання тимчасового доступу до речей і документів. Однак, вказана електронна інформація судом не досліджувалась. При цьому, жодної можливості ідентифікувати джерело походження зазначеного носія інформації в судовому засіданні не виявилося можливим. Як наслідок, диск був повернутий до матеріалів справи так і не дослідженим.
Чергове засідання призначене на 28 жовтня 2025 року.
Вказане засідання ще раз показало, наскільки виснажливим і тривалим може бути розгляд «резонансної» справи. Кожна технічна зупинка чи процедурне непорозуміння миттєво перетворюється на привід для суперечок між учасниками справи та судом.
