Анна Костюченко
Психолог-консультант
Сьогоднішня публікація присвячена темі стосунків та їх ролі в житті ,а саме у психологічному стані людини.
Всі ми знаємо доволі різну статистику про те, що начебто людина в шлюбі більш щаслива та задоволена якістю свого життя, а також те, що довжина життя у жінок, які в шлюбі, менша, ніж у тих, хто незаміжні,а у чоловіків навпаки – довша. Сама не відношусь до розділу людей, обʼєктивних у цьому питанні, бо мені ближче поняття традиційного шлюбу, і я вірю в інституцію шлюбу, яка, доречі, зараз відчуває на собі значні зміни та випробування.
І я зараз не про кількість шлюбів та розлучень,яка досягає співвідношення 1:1.
Мова більше про те, що ми вкладаємо в це поняття. А саме – що ми шукаємо у відносинах ,які потреби прагнемо задовільнити.
Як що річ йде про рівень комфорту (емоційного,матеріального, навіть естетичного, якщо хочете), то який саме рівень Вас (нас) задовольнить і перш за все -що саме заважає нам задовільнити цю потребу самостійно.
На перший погляд все не складно.
Всі ми в змозі задовільнити свої фізіологічні (голод,спрага ,відпочинок), навіть сексуальні (мастурбація дозволяє вивчити власне тіло, зняти напругу та досягти оргазму без партнера) потреби самостійно.
Інтелектуальні та творчі також – шляхом хобі та самоосвіти.
Але самотужки нам не задовільнити потреби бути визнаним, бути почутим, бути любимим,а це дуже важливі речі, на яких будуються наші зовнішні опори.
Проведіть невеличкий аудит своїх стосунків: чи подобається Вам в них? Точніше сказати, чи подобаєтесь Ви собі коли Ви в них? Чого не вистачає? Чого не вистачає саме Вам? А може схожа нестача у партнера (партнерки)? Одразу скажу: НІ, наші незадоволені потреби не схожі – вони у кожного свої, тому нам так важко часом зрозуміти один одного у конфлікті .
Наведу приклад: юрист (адвокат) повертається додому після важкого засідання суду переможцем… (продовжить кожен про себе: чого йому ще не вистачає? Чого ще він прагне, і так отримавши і перемогу, і гонорар, і повагу від колег, і вдячність клієнтів?
Чи отримує він це дома у парі, у родині – тут можливі варіанти …. І вони геть різні. І залежить цей підсумок дня, цей післясмак Ваших досягнень від того, чи можете Ви розділити з близькими свою радість і впевненість, або пожалітись на важку помилку, яка хоч і принесе досвід у подальшому, але ніяк не йде з голови, не відпускає відчуття провини «Я мав це знати», «навіщо я ризикував – я ж не був впевнений». Чи комфортно і безпечно Вам ділитись і отримувати підтримку… Це може бути тихе перебування поряд з Вами без слів,але Ви відчуваєте близькість і прийняття.
А чого вартує коли партнери прислуховуються до порад один одного, і ні, не перекладаючи відповідальність, а беручи до уваги і таким чином будуючи рішення в стратегії.
Приведу просту схему: відносини це завжди про баланс «брати і давати», головне слово – саме баланс. Зважте.
Не дає, або не додає завжди той, кому самому не вистачає… Зʼясуйте: чого саме?
Зізнайтесь у відповідь, що болісно відгукується у Вас, як Вам хотілось би. Кажіть за себе. Поки нема конфлікту – підходить спілкування з Я-позиції, наприклад: НЕ ти вийшла незадоволена, і не розмовляла зі мною, а Я так поспішав додому тобі похизуватися, мені Є чим сьогодні. А коли побачив тебе без настрою, втомленою, байдужою – мені стало так прикро, навіть трохи соромно, я відчуваю себе покинутим… (кажіть те, що Ви відчували).
Люди не можуть читати ані думки, ані почуття, а тим паче передбачувати бажання і очікування один одного, але є хороша новина – всі дорослі люди можуть домовлятися і цьому не мені Вас вчити, панове юристи. Я тільки підсвічую цю важливу складову вашого ментального здоровʼя, а значить і успіху.
І на останок про ЛЮБОВ. Я сподіваюсь, Ви не вірите у те, що вона живе 3 роки?! Це скоріше про закоханність, там тільки близько року триває період злиття (симбіотична стадія). А справжня Любов, як зріле почуття, формується, розквітає і визріває роками, і їй треба вчитися. І народжується вона у своєму власному серці і починається вона тільки з любові до себе.
Тому якщо у Вас з цим не дуже, як голос внутрішнього критика часом заглушує всі інші доводи, якщо в образі, наприклад, на батьків, або впевнені, що хтось інший винен в тому, що воно так, то побудувати якісні «кайфові» відносини ВАМ, а можливо З ВАМИ, буде задачкою з зірочкою.
Іздрик Юрій
людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай…
