Назар Саюк
Адвокат, засновник та керуючий партнер адвокатського обʼєднання «INDEX»
Однією з основних засад адміністративного провадження є дотримання принципів законності, об’єктивності та справедливості. Органи державної влади, їх службові та посадові особи мають діяти виключно в межах визначених законом.
Законом України «Про Національну поліцію» визначено чіткий перелік функцій та завдань, які покладаються на працівників органу Національної поліції, в тому числі дії, спрямовані на усунення та припинення майбутнього правопорушення.
Однак, доволі часто працівники поліції вчиняють дії, спрямовані не на попередження чи припинення правопорушення, а навпаки – на спонукання особи до вчинення дій, які містять ознаки складу відповідного адміністративного правопорушення, з подальшим складенням відносно особи протоколу та накладення адміністративного стягнення.
Такі дії працівників поліції слід розцінювати як провокацію до вчинення адміністративного правопорушення, яка, за наявності реальних ознак, виключає можливість притягнення особи до адміністративною відповідальності, і як наслідок – закриття провадження у справі.
На практиці трапляються випадки, коли працівники поліції самі просять нетверезих водіїв сісти за кермо транспортних засобів, наприклад, щоб перегнати їх на інше місце, і в подальшому притягують їх до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння.
Хоча адміністративне законодавство не містить чітко визначеного поняття «провокація», проте можна зробити висновок, що це створення працівником поліції умов, за яких особа, можливо, не вчинила б правопорушення без відповідного впливу з боку працівників поліції.
Провокацію в контексті адміністративних правопорушень слід розуміти як умисне підбурювання з боку працівника поліції на вчинення особою правопорушення, коли працівник поліції своєю вимогою або діями створив умови, за яких ця особа несвідомо вчинила дію, яка потім була кваліфікована як адміністративне правопорушення.
Такі дії працівників поліції порушують норми чинного законодавства, принцип верховенства права, а також суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, проте незважаючи на це, такі випадки на практиці трапляються доволі часто.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Так, ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі Романаускас проти Литви зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які дають за їхніми вказівками , не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів в порушення кримінальної справи, впливають на суб’єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
В Україні поступово починає формуватися судова практика, коли суди визнають, що відбулася провокація з боку працівників поліції стосовно вчинення адміністративного правопорушення.
Захисник у подібних справах має належним чином довести, що без протиправних вимог, вказівок або підбурювання з боку працівників поліції, які слід розцінювати як провокацію, особа не вчинила б дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення.
В свою чергу суд зобов’язаний надати належну оцінку фактичним обставинам, викладеним у матеріалах справи, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх доказів у їх сукупності. Як наслідок, суд має встановити відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, оскільки ці дії були спровоковані працівниками поліції, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Якщо ж суд дійде висновку, що дії, вчинені особою, відбулися внаслідок провокації з боку працівників поліції, провадження у справі підлягає закриттю, а особа звільняється від застосування адміністративної відповідальності, у зв’язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Так, постановою Івано-Франківського міського суду від 09.10.2025 у справі № 344/14470/25 закрито адміністративне провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відбулася провокація з боку працівників поліції стосовно вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, провокація працівниками поліції на вчинення адміністративного правопорушення є підставою для закриття адміністративних проваджень, а тому наявність ознак провокації є обставиною, на яку повинні звертати увагу захисники під час здійснення захисту в суді.
